359/4802/20 Про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним перебуванням під слідством та судом - 20.03.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Муранової-Лесів І. В.,від 13 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,від 16 листопада 2022 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на них

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України, ГУ Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним перебуванням під слідством та судом.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що за заявою її колишнього чоловіка ОСОБА_2, який повідомив, що вона 30 липня

2016 року без його дозволу вивезла до Італії їх спільну дитину

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 20 серпня 2016 року старшим слідчим СВ Бориспільського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області старшим лейтенантом поліції Пянилом В. А. до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12016110100001694 були внесені відомості відносно неї за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 332 Кримінального кодексу України. Позивачка вказувала, що вона фактично тимчасово вивезла дитину за кордон для оздоровлення та лікування і 27 серпня 2016 року з дитиною повернулася до України, а з 01 вересня 2016 року дитина почала навчальний рік у школі Бойка в м. Харкові, про що колишньому чоловіку було достовірно відомо.

3. Позивачка зазначала, що 27 квітня 2017 року старшим слідчим

СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Хамбіром Я. О. було складений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016110100001694, який було направлено на розгляд до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

4. Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2018 року (справа № 359/3596/17-к) її було визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 332 КК України.

5. ОСОБА_1 вказувала, що вона незаконно тривалий час перебувала під слідством і судом, змушена була брати участь в судових засіданнях протягом 2017-2020 років, загальна кількість яких склала

28 засідань, що відволікало її від діяльності з виховання дитини, від звичайних справ (ведення домогосподарства, вирішення побутових проблем, занять спортом) та можливості займатися запланованою організацією свого бізнесу (позивачка є власником торгівельного знаку " ІНФОРМАЦІЯ_2" і її бізнес засновано по типу франчайзингу, що вимагає постійного контролю та відряджень). Вказувала про погіршення відносин з оточуючими людьми, зокрема з партнерами по бізнесу, близькими та друзями, порушення її права на особисту недоторканність, на повагу до гідності та честі та право на недоторканність ділової репутації.

6. Посилалася на те, що внаслідок незаконних дій та рішень органу досудового слідства було порушено її особисті немайнові права, а саме: особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення фізичної недоторканності особи (свобода, вибір місця перебування, свобода пересування); особисті немайнові права, спрямовані на недоторканність внутрішнього світу особистості та її інтересів (особиста та сімейна таємниця, невтручання у приватне життя, честь і гідність), чим їй було завдано моральну шкоду.

7. Зазначала, що вона остаточно зневірилася в діяльності правоохоронних органів, перенесла глибокий душевний стрес та отримала значну моральну травму. Заподіяну моральну шкоду позивачка оцінила у розмірі 1 000 000 грн.

8. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь розмірі 1 000 000 грн.

9. Відповідачі проти позову заперечували, головним чином посилаючись на недоведеність заподіяння позивачці моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 13 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

11. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним перебуванням під слідством та судом, 200 000, 00 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок держави.

12. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з характеру моральних страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалості, характеру та обсягу вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках і водночас відсутності відомостей, належних і допустимих доказів на підтвердження завдання істотної шкоди престижу та діловій репутації і необхідності додаткового часу та зусиль для відновлення попереднього стану, а також із засад розумності та справедливості. Суд вважав, що відшкодування завданої моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивачки, слід визначити у розмірі 200 000, 00 грн. Таку суму відшкодування суд вважав достатньою та такою, яка в повній мірі компенсує завдану позивачці немайнову шкоду за 27 місяців перебування під слідством і судом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 рокуапеляційні скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури та ГУ Національної поліції в Київській області залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2021 року - без змін.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у зв`язку з її незаконним затриманням, повідомленням про підозру та тривалим перебуванням під слідством і судом. Негативні для ОСОБА_1 обставини, пов`язані з притягненням її до кримінальної відповідальності, що завдавало їй моральних страждань у вигляді переживань з приводу необхідності перебувати у процесуальному статусі обвинуваченої, вимагали від неї додаткових зусиль для організації власного життя, завдавали незручностей і додаткових витрат, пов`язаних з необхідністю залишати місце свого проживання та роботу для поїздок до Київської області та м. Києва, залученням адвокатів для свого захисту.

15. Розмір відшкодування завданої позивачці моральної шкоди 200 000, 00 грн суд апеляційної інстанції вважав таким, що відповідає принципам розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи органу, який її подав

16. 30 грудня 2022 року Київська обласна прокуратура через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 16 листопада 2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції Київська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 20 вересня 2018 року у справі

№ 686/23731/15-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17,

від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 25 березня

2020 року у справі № 641/8857/17, постановах Верховного Суду

від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц, від 11 березня

2019 року у справі № 629/795/19, від 25 квітня 2019 року у справі

№ 704/696/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 340/451/18, від 01 липня 2020 року у справі № 591/5911/17, від 02 вересня 2020 року у справі

№ 607/8203/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 626/608/18,

від 07 жовтня 2020 року у справі № 646/1806/18, від 21 жовтня 2020 року

у справі № 336/4824/18, від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. У касаційній скарзі Київська обласна прокуратура вказує, що при вирішенні спору суди неправильно застосували положення статті 23 Цивільного кодексу України, статей 3, 4, 11, 12, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". Стверджує, що у розумінні частини п`ятої статті 4 вказаного Закону сам факт ухвалення виправдувального вироку щодо особи, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а відшкодування моральної шкоди проводиться виключно у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації його життя. Отже факт наявності моральної шкоди потребує доведення.

19. Вирішуючи спір, суди безпідставно дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 200 000, 00 грн. Позивачкою не надано доказів на підтвердження протиправної поведінки органів досудового розслідування та прокуратури у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12016110100001694. Здійснення досудового розслідування кримінального провадження стосовно позивачки та судовий розгляд кримінального провадження жодним чином не обмежувало права позивачки, не позбавляло можливості вести звичний спосіб життя. Суди попередніх інстанцій взагалі не звернули уваги на те, що позивачкою не конкретизовано, в чому конкретно полягали моральні страждання та який вони мали безпосередній психотравмуючий чи інший негативний прояв у її житті.

20. Київська обласна прокуратура зазначає, що визначений судами період, за який позивачці присуджено відшкодування моральної шкоди, є таким, що не відповідає вимогам закону в частині дійсного строку перебування особи під слідством і судом. Вважає, що такий період завершується постановленням виправдувального вироку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21. У поданому відзиві на касаційну скаргу Державна казначейська служба України у повному обсязі підтримує доводи касаційної скарги прокуратури, вважає судові рішення судів попередніх інстанцій необґрунтованими. Посилається на те, що позивачка не довела наявності підстав для відшкодування моральної шкоди. Також звертає увагу, що Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивачки не порушувала, не вступала у правовідносини з нею і шкоди їй не завдавала.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. 20 серпня 2016 року за заявою ОСОБА_2 внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12016110100001694 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 332 КК України, та розпочате досудове розслідування за фактом незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23. 02 березня 2017 року старшим слідчим Бориспільського ВП ГУ НП

в Київській області старшим лейтенантом поліції Хамбір Я. О. за погодженням з прокурором Бориспільської місцевої прокуратури

Мойсієнко О. В. було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у незаконному переправленні особи через державний кордон України, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 332 КК України, яке було їй вручено 10 березня 2017 року.

24. 03 березня 2017 року старший слідчий Бориспільського ВП ГУ НП

в Київській області старший лейтенант поліції Хамбір Я. О. за погодженням з прокурором Бориспільської місцевої прокуратури Мойсієнко О. В звернувся до слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_1, терміном на 60 діб.

25. Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2017 року у справі № 359/1827/17 клопотання слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_1 було задоволено частково і обрано підозрюваній ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 08 травня 2017 року.

26. 10 березня 2017 року ОСОБА_1 було затримано працівниками Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

27. 27 квітня 2017 року прокурором у кримінальному провадженні Бориспільської місцевої прокуратури Мойсієнко О. В. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016110100001694 відносно ОСОБА_1, складений слідчим Бориспільського ВП ГУ НП

в Київській області старшим лейтенантом поліції Хамбіром Я. О.

28. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 23 травня 2017 року у справі № 359/3596/17 за наслідками проведення підготовчого судового засідання було визнано неправомірними дії слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Хамбір Я. О. щодо оголошення ОСОБА_1 у розшук. За змістом вказаної ухвали суд дійшов висновку, що орган досудового слідства, не вжив достатніх заходів, передбачених КПК України (4651-17) , щодо виклику підозрюваної. Докази належного повідомлення ОСОБА_1 у органі досудового слідства були відсутні. Тобто, остання не могла виконати такі вимоги слідчого, оскільки взагалі не мала даних про наявність вимог до неї. Факт переховування ОСОБА_1 від органів слідства слідчим та прокурором не доведено.

29. Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 04 червня 2018 року у справі № 359/3596/17 ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною першою статті 332 КК України, та виправдано у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу злочину. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 1 000 000, 00 грн завданої моральної шкоди залишено без розгляду.

30. У справі № 359/3596/17 встановлено, що 30 липня 2016 року під час проходження паспортного контролю на рейс № 5691 авіасполученням "Київ-Ріміні" ОСОБА_1 разом з її малолітнім сином ОСОБА_1 спочатку пред`явила інспектору окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", який знаходиться за стійкою паспортного контролю, два закордонні паспорти: на своєї ім`я та на ім`я її сина, а також посадочні квитки. Потім, після звернення до неї інспектора, вона дістала з папки документи, серед яких був повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263 на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29 квітня 2016 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області. Оглянувши всі, надані ОСОБА_1 документи, інспектор Фіщук Г. В. вирішила, що саме вказаний витяг є документом, який ОСОБА_1 надала як підставу для перетину державного кордону України її малолітнім сином ОСОБА_1, та внесла відомості про цей документ до бази даних, пропустивши останніх безперешкодно через державний кордон України. 27 серпня 2016 року ОСОБА_1 разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_1 повернулися на територію України.

31. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня

2018 року залишено без змін.

32. Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року вирок Бориспільського міськрайонного суду від 04 червня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

34. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

35. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

36. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

37. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

38. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

39. У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

41. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

42. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

43. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

44. Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

45. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

46. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).

47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

48. Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

49. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків особи, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

50. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 вказаного Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

51. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування з урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості.

52. У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

53. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і відновлення втрат потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

54. У пункті 5.4 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

55. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

56. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

57. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивачка незаконно перебувала під слідством та судом 27 місяців, її було оголошено у розшук, затримано, застосовано запобіжний заходів, порушено звичайні життєві зв`язки позивачки. Отже слід визнати обґрунтованим висновок судів про те, що позивачці було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої вона набула на підставі постановленого щодо неї виправдувального вироку суду, який набрав законної сили 19 червня 2019 року.

58. Суди правильно виходили із того, що період перебування позивачки під слідством і судом слід обраховувати з дати вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2018 року законної сили (19 червня 2019 року).

59. З метою визначення мінімального розміру відшкодування моральної шкоди має застосовуватися розмір мінімальної заробітної плати на час вирішення справи судом першої інстанції - 6 500 грн.

60. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи характер обвинувачення і застосовані у зв`язку із цим заходи, обсяг моральних страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалість, характер та обсяг вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, враховуючи необхідність додаткового часу та зусиль для відновлення попереднього стану, виходячи з засад розумності та справедливості, взявши до уваги гарантований мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, визначив відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000, 00 грн. Колегія суддів не знаходить порушень норм матеріального чи процесуального права при визначенні судами відшкодування моральної шкоди.

61. При вирішенні спору судами надано належну оцінку матеріалам дослідженого в судовому засіданні кримінального провадження

№ 12016110100001694, показам свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

62. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).