672/947/20 Про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування її реєстрації - 16.03.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Федорук І. М., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (далі - ПП "Аграрна компанія 2004"), ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування її реєстрації.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власницею земельної ділянки площею 1,34 га, кадастровий номер 6821289000:05:016:0219, яка розташована на території Чорниводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області, та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі договору оренди землі від 23 лютого 2015 року № 228 позивач передала ПП "Аграрна компанія 2004" земельну ділянку в оренду строком на 5 років. 04 вересня 2017 року сторони уклали додаткову угоду до вказаного договору оренди, за умовами якої строк оренди земельної ділянки продовжено до 28 лютого 2027 року. Право оренди земельної ділянки на новий строк зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач вказує, що під час укладення додаткової угоди, за вказівкою представника ПП "Аграрна компанія 2004" ОСОБА_2., вона підписала чистий бланк договору оренди землі та не була обізнана з істотними умовами угоди. Оспорюваний правочин не відповідає вимогам закону, вчинений нею під впливом обману та є недійсним у силу вимог статей 203, 215, 230 ЦК України.

ОСОБА_1 просила суд визнати додаткову угоду від 04 вересня 2017 року до договору оренди землі від 23 лютого 2015 року недійсною та скасувати її реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що оспорювана додаткова угода за своїми формою та змістом відповідає вимогам закону, вчинена у письмовій формі та підписана ОСОБА_1, а позивач не довела належними та допустимими доказами факт вчинення нею цього правочину під впливом обману.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

15 липня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Городоцького районного суду Хмельницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що суд на припущеннях дійшов до необґрунтованих висновків про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів.

Вважає, що суд першої інстанції не вирішив клопотання про витребування доказів - оригіналу додаткової угоди, а суд апеляційної інстанції також безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання та у проведенні почеркознавчої експертизи.

Вказує, що не зверталася до суду першої інстанції з клопотанням про призначення експертизи, оскільки не мала оригіналів додаткової угоди, а суд не сприяв їх витребуванню.

Вказує, що оспорювана додаткова угода не відповідає вимогам закону, підписана під впливом обману, проти волі позивача, під впливом хибних відомостей про обставину правочину.

Заявник стверджує, що важливим є встановлення дати укладення додаткової угоди, оскільки це є однією із істотних умов договору. За клопотанням суду витребувано відомості із реєстраційної служби та встановлено, що 04 вересня 2017 року об 11:48 год проведено реєстрацію правочину, однак угода укладена 04 вересня 2017 року у другій половині дня. Однак зазначеним обставинам суд не надав оцінку.

Вказує, що доказом на підтвердження її позовних вимог є показання свідка, яка також постраждала від дій відповідачів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року представник ПП "Аграрна компанія 2004" - адвокат Лозюк С. Ф. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 1,34 га, кадастровий номер 6821289000:05:016:0219, розташованої на території Чорниводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області, та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За договором оренди землі від 23 лютого 2015 року № 228 ОСОБА_1 передала ПП "Аграрна компанія 2004" земельну ділянку у платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років, а ПП "Аграрна компанія 2004" зобов`язалося вносити орендодавцю орендну плату у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2 076,31 грн, або продукцією рослинництва за згодою сторін. 28 лютого 2015 року Реєстраційна служба Городоцького районного управління юстиції зареєструвала право оренди відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 8904823).

04 вересня 2017 року ОСОБА_1 і ПП "Аграрна компанія 2004" уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 23 лютого 2015 року, згідно з якою строк оренди продовжено до 28 лютого 2027 року, а розмір орендної плати збільшено до 8 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4 983,14 грн за один повний рік користування земельною ділянко, або за згодою сторін продукцією рослинництва. Право ПП "Аграрна компанія 2004" на продовження оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 вересня 2017 року (індексний номер рішення реєстратора 36887679).

ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи: копії матеріалів кримінальних проваджень за фактом звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо вчинення кримінального правопорушення внаслідок укладеної додаткової угоди; колективні вимоги мешканців с. Мудриголови Городоцького району Хмельницької області до ПП "Аграрна компанія 2004" про надання інформації щодо укладених додаткових договорів оренди; відомості на видачу орендної плати; письмові пояснення ОСОБА_3 ; показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що укладаючи оспорювану додаткову угоду до договору оренди землі, вона, за вказівкою представника ПП "Аграрна компанія 2004" ОСОБА_2. підписала чистий бланк договору оренди землі та не була обізнана з істотними умовами цієї угоди. Вважала, що оспорюваний правочин не відповідає вимогам закону, вчинений нею під впливом обману та є недійсним у силу закону.

Проте вимоги позивача є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою, третьою, четвертою та п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи із змісту статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Правочин, вчинений під впливомпомилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

За правилом частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Аналіз статті 230 ЦК України дає підстави для висновку, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема, умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій вірно застосували норми статті 230 ЦК України. За нормою цієї статті саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинна довести наявність умислу в діях іншої сторони оспорюваної угоди - ПП "Аграрна компанія 2004" та ОСОБА_2 .

Позивач не довела належними та допустимими доказами наявності правових підстав, визначених статтею 230 ЦК України для визнання оспорюваної угоди недійсною, оскільки надані позивачем докази достовірно та достатньо не вказують на те, що додаткова угода від 04 вересня 2017 року до договору оренди землі від 23 лютого 2015 року укладена сторонами з порушенням письмової форми та внаслідок обману позивача.

Тому висновки суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність передбачених статтею 230 ЦК України підстав для визнання оспорюваного договору недійсним відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані, а наданим суду доказам дана належна правова оцінка.

При цьому суд апеляційної інстанції, при застосуванні норм права, правильно послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 2/2218/3845/11 (провадження № 61-6708св19).

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на необґрунтоване відхилення клопотання про призначення експертизи, яке має значення для правильного вирішення спору, на увагу не заслуговує, оскільки розглянувши клопотання позивача, суд апеляційної інстанції врахував вимоги частин першої, третьої статті 367 ЦПК України та постановив вмотивовану ухвалу про відмову у задоволенні клопотання. Незгода з процесуальним рішенням суду не є підставою для скасування судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.