346/399/19 Про зобов`язання провести гарантійний ремонт, повернути товар з гарантійного ремонту та сплатити неустойку за затримку усунення недоліків у товарі - 18.12.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Матківського Р. Й.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов`язання провести гарантійний ремонт, повернути товар з гарантійного ремонту та сплатити неустойку за затримку усунення недоліків у товарі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 березня 2018 року ОСОБА_1 як споживач придбав бетонозмішувач "WERK" вартістю 4 850,00 грн у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що підтверджено підписом суб`єкта господарювання на гарантійному талоні.

14 червня 2018 року після експлуатації протягом трьох годин, бетонозмішувач зламався. Цього ж дня споживач звернувся до відповідача з проханням відремонтувати товар згідно наданої йому гарантії, однак останній не бажав приймати товар на гарантійний ремонт та вигнав споживача з магазину, у зв`язку з чим останній цього ж дня викликав патрульну поліцію. Працівниками поліції було засвідчено, що споживач залишає бетонозмішувач на ремонт, про що було складено акт прийому товару, який підприємець підписав та в якому зазначено, що мішалка (бетонозмішувач) не закріплений, та відламаний корпус кронштейна дуги.

24 липня 2018 року споживач звернувся з листом до відповідача, в якому вимагав у зв`язку з перевищенням строків повернення товару з гарантійного ремонту сплатити йому 1% неустойки за кожен день затримки усунення недоліків понад встановлений строк, однак, вищевказаний лист відповідач відмовився приймати. 08 серпня 2018 року він звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області з проханням захистити його права як споживача та повернути бетонозмішувач з гарантійного ремонту.

На підставі звернення споживача надано погодження Мінекономрозвитку України від 31 серпня 2018 року № 3631-06/38418-03 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) відповідача.

В ході проведеного заходу державного нагляду (контролю) відповідач стверджував, що акт прийому товару на ремонт сфальсифікований та підпис на акті не відповідає його підпису. З наданих документів на час перевірки неможливо встановити факти, висвітлені у скарзі, та суб`єкт господарювання відмовляється від причетності до даних документів. Зі слів суб`єкта господарювання заяву від споживача він не отримував. Під час здійснення даного заходу у суб`єкта відібрано письмові пояснення.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив зобов`язати відповідача провести гарантійний ремонт бетонозмішувача "WERK", який був зданий на ремонт ОСОБА_2 14 червня 2018 року відповідно до акту прийому бетонозмішувача; зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 бетонозмішувач "WERK" з гарантійного ремонту у справному стані; зобов`язати відповідача сплатити ОСОБА_3 1 % неустойки за кожен день затримки усунення недоліків понад 14 днів у сумі 10 282 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.

Зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 організувати гарантійне обслуговування бетонозмішувача "WERK", прийнятого ОСОБА_2 14 червня 2018 року відповідно до акту прийому бетонозмішувача.

Зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 бетонозмішувач "WERK" після гарантійного обслуговування.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 % неустойки за кожен день затримки усунення недоліків понад 14 днів у розмірі 10 282 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору. Крім того, у своїй скарзі, ОСОБА_2 зазначає, що апеляційним судом його не було повідомлено про розгляд справи, відповідно судом було порушено норми процесуального права щодо виклику сторін, що є обов`язковою підставою для скасування рішення апеляційного суду.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається у судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Ухвалою Івано-франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов`язання провести гарантійний ремонт, повернути товар з гарантійного ремонту та сплатити неустойку за затримку усунення недоліків в товарі призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 листопада 2019 року о 10 год. 30 хв. У судове засідання викликано учасників судового процесу та їх представників.

Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення направлене ОСОБА_2, яке повернулось на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У подальшому, розгляд судових засідань призначених на 10 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року, 15 січня 2020 року, 30 січня 2020 року, 20 лютого 2020 року було проведено без участі ОСОБА_2 .

Матеріали справи містять рекомендовані повідомлення направлені ОСОБА_2, які повернулись на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд, призначений на 20 лютого 2020 року.

Повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" чи "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" не є доказом належного інформування позичальника про час і місце розгляду справи (близький за змістом висновок викладений у пункті 31 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, у пунктах 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/11896/17 від 12 грудня 2018 року).

Особи, які беруть участь у справі, згідно зі статтею 43 ЦПК України мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадках наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки (частина перша статті 372 ЦПК України).

Відомості про те, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_2 знати про час і місце судового засідання (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03 жовтня 2017 року та у справі "Лазаренко та інші проти України" від 27 червня 2017 року).