Постанова

Іменем України

18 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 686/25718/19

провадження № 61-7697св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2020 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь 1 000 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2; стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь 50 020,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої незаконною бездіяльністюслідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що слідчий СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 усупереч законодавству держави України не вніс відомості в ЄРДР. Внаслідок незаконної та протиправної бездіяльності йому завдано майнової та моральної шкоди. Завдана моральна шкода полягає в моральних стражданнях та переживаннях, які він зазнав під час очевидної бездіяльності слідчого ОСОБА_2, оскільки правомірні очікування, які не підтвердились, посилювали відчуття душевного болю та призвели до розчарування в національній поліції як правоохоронному органі, відчуття несправедливості стосовно нього плавно переросло в його дискримінацію, а відчуття невизначеності посилювало негативні емоції, що в цілому привело до хронічного стресу, наслідком чого стало посилення страху перед працівниками поліції. Крім цього, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення його прав змусила вживати додаткових зусиль для їх захисту в суді, що він сприймає як зверхнє ставлення до нього як до людини, з чого він відчув себе приниженим і морально подавленим, і ці відчуття є і нині. Так, він вкотре був змушений звертатися до суду, що вимагає від нього додаткових витрат його дорогоцінного часу з його безцінного життя та свідчить про моральне і психологічне насилля над ним шляхом неналежного виконання своїх службових обов`язків слідчим ОСОБА_2, що призвело до порушення його права на повагу до честі та гідності. Незаконною і протиправною бездіяльністю слідчого ОСОБА_2 порушено його права, а саме право на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників органів державної влади, в тому числі і працівника СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 ; право споживача на якісну послугу від органів державної влади України в особі національної поліції в частині правомірності та добросовісності; конституційне право на свободу пересування територією України, оскільки ця бездіяльність спричинила для нього певні права та обов`язки, і він вимушений був відновлювати свої права в суді, і на це він не планував витрачати свій дорогоцінний час з його безцінного життя, оскільки цей час він планував на отримання задоволення від спілкування з дружиною та дітьми; право на повагу до честі і гідності та інші немайнові права. Майнова шкода полягає у витратах власного часу - п`яти годин на написання скарги, її подання, участь у розгляді справи, витратах на проїзд, папір, фарбу для картриджа та копіювання документів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 29 січня 2020 рокуу задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не надав рішення, яким визнано незаконною та протиправною бездіяльність слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2, а також не надав доказів, що бездіяльністю слідчого йому було заподіяно моральної та майнової шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Хмельницький апеляційний суд постановою від 05 лютого 2020 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2020 рокузалишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому виходив з того, що сам по собі факт визнання ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 09 вересня 2019 року бездіяльності уповноваженої особи Хмельницького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області та зобов`язання внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 04 вересня 2019 року не свідчить про заподіяння шкоди позивачу. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, на які він посилався у позовній заяві.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2020 рокуі ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування йому моральної та майнової шкоди, не дали належної оцінки доказам, доданим до позовної заяви. Підставою касаційного оскарження рішення ОСОБА_1 також зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц та в постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16, від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 646/1591/18, від 10 жовтня 2018 року у справі № 638/1892/16-ц, від 25 квітня 2019 року у справі № 638/17403/15-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17-а, від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а, від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17-а, від 22 січня 2020 року у справі № 554/4970/18, від 27 січня 2020 року у справі № 577/3791/18, від 12 березня 2020 року у справі № 761/991/18, від 25 березня 2020 року у справі № 554/49/18.

У червні 2020 року Головне управління Національної поліції у Хмельницькій області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін, посилалось на те, що ці судові рішення є законними та обґрунтованими, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів того, що дії слідчого є неправомірними, завдали йому шкоди та що між діями і шкодою, завданою позивачу, є безпосередній причинно-наслідковий зв`язок.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 травня 2020 року справа № 686/25718/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи його тим, що слідчий СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 усупереч вимогам законодавства України не вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, внаслідок чого йому завдано майнової та моральної шкоди.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 09 вересня 2019 року визнано бездіяльність уповноваженої особи Хмельницького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області та зобов`язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 04 вересня 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановивши, що позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв`язок між невнесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідуваньта настанням тих негативних наслідків про які вказує, місцевий суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

У зв`язку з цим доводи скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування йому моральної шкоди, не дали належної оцінки доказам доданим до позовної заяви, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 28 січня 2019 року в справі № 686/7576/18, від 12 квітня 2019 року в справі № 686/10651/18, від 16 травня 2019 року в справі № 686/20079/18, від 22 травня 2019 року в справі № 686/24243/18-ц та від 31 липня 2019 року в справі № 686/22133/18.

Аргументи касаційної скарги про те, що бездіяльність уповноваженої особи Хмельницького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області підтверджена ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 09 вересня 2019 рокуне свідчать про неправильність висновків судів якими, на підставі оцінених у справі доказів, було зазначено про недоведеність заподіяної шкоди позивачу такою постановою.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки його доказам щодо понесення витрат на придбання квитків для проїзду до місця розгляду справи слідчим суддею, копіювання документів, тощо, спростовуються висновками судів, здійснених на підставі оцінених доказів, про відсутність підстав для стягнення цих витрат.

Посилання в касаційній скарзі на те, що висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду у вказаній категорії справ, є безпідставними, оскільки фактичні обставини справ не є тотожними та ідентичними. Як зазначалося вище, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що у цій справі суди не встановили. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.