Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 280/173/19

провадження № 61-9350св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2019 року у складі судді: Янчук В. В., та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправної відмови у надані земельної ділянки в оренду.

Позов мотивований тим, що звернувшись до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки терміном на 49 років з кадастровим номером 1822583300:02:000:0226 яка розташована на території Коростишівського району Житомирської області на що отримав відмову. Підставою відмови є те, що відсутній проект землеустрою у відділі Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, а також, що передача земельних ділянок в оренду відбувається за результатами земельних торгів.

ОСОБА_1 просив:

визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Житомирській області передати земельну ділянку для сінокосіння на території Коростишівського району в оренду ОСОБА_1 терміном на 49 років;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Житомирській області передати ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 43,1927 га із кадастровим номером 1822583300:02:000:0226 для сінокосіння терміном на 49 років.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправної відмови у надані земельної ділянки в оренду. Роз`яснено позивачу право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами у порядку адміністративного судочинства до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач звернувсь до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, який не було реалізовано внаслідок відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у зв`язку з порушенням порядку оформлення права оренди. Судом не встановлено наявності існуючого речового права позивача на спірну земельну ділянку. Отже, предметом позову у справі є оскарження дій відповідача як суб`єкта владних повноважень і який здійснював владні управлінські функції, що в силу вимог статті 19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2019 року без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. позивач звернувся до суду із позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, який не було реалізовано внаслідок відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у зв`язку з порушенням порядку оформлення права оренди. Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, як помилково вважає апелянт. За таких обставин суд першої інстанції законно відмовив у відкритті провадження у справі та правильно роз`яснив право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Аргументи учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, посилається на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що виходячи зі змісту положень статті 19 ЦПК України вбачається що справа виникла саме із цивільних та земельних правовідносин, а тому її розгляд необхідно проводити в порядку цивільного судочинства. Земельна ділянка є сформована, визначена площа, відомості про неї внесені в Державний земельний кадастр, їй присвоєно кадастровий номер, проведена нормативно грошова оцінка. Тобто, земельна ділянка є об`єктом цивільних прав на неї, і даний спір приватно-правовий по своїй природі. Підтвердження того, що зазначені земельні питання мають розглядатися в порядку цивільного судочинства є: ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року справа № 806/60/16; ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року справі № К/800/17363/15; ухвала Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2017 року в справі № 275/391/17.

У червні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскарженні рішення залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правовий характер та суб`єктний склад спірних правовідносин. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, який не було реалізовано внаслідок відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у зв`язку з порушенням порядку оформлення права оренди. Отже, предметом позову у справі є оскарження дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Великої Палати Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу повернуто на розгляд колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вона вже висловлювалася щодо юрисдикції суду у подібних до справи № 280/173/19 правовідносинах. Так, у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 280/179/19 з тим самим (тотожним) суб`єктним складом про визнання протиправною відмови відповідача у наданні позивачеві в оренду строком на 49 років розташованої на території Коростишівського району Житомирської області земельної ділянки з кадастровим номером 1822583300:04:000:0397 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що таку справу треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. З посиланням на її попередню практику Велика Палата Верховного Суду вказала, що, якщо особа звертається до органу влади із заявою для отримання у користування земельної ділянки, за результатами розгляду якої цей орган приймає відповідне рішення, то у цих правовідносинах орган реалізує його владні управлінські функції.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 280/179/19 (провадження № 14-567цс19) вказано, що:

"у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Коростишівського районного суду Житомирської області із зазначеним позовом, посилаючись на те, що безпідставно отримав відмову від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, відповідач), звернувшись із клопотанням про передачу йому в оренду земельної ділянки терміном на 49 років (кадастровий номер 1822583300:04:000:0397), яка розташована на території Коростишівського району Житомирської області (далі - спірна земельна ділянка). Підставами для відмови стало те, що у відповідача відсутній проект землеустрою, і те, що передача земельних ділянок в оренду відбувається за результатами земельних торгів.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно?розпорядчих функційабо виконавчо-розпорядчої діяльностіпублічних органів. Верховний Суд вже викладав висновок щодо суб`єктної юрисдикції у спорах за подібних правовідносин, у яких одним із учасників є суб`єкт владних повноважень. Зокрема, такий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5 зц 18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17 (провадження № 11-759 апп 18), від 11 вересня 2019 року у справі № 280/191/19 (провадження № 14-377цс19) і від 04 березня 2020 року у справі № 280/174/19 (провадження № 509цс19) та у справі № 296/3870/19 (провадження № 14-532цс19). У наведених постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України). У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки у користування. Його право не було реалізоване внаслідок відмови відповідача в задоволенні відповідного клопотання, оскільки позивачем не було надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відмова особі у наданні земельної ділянки у користування через неподання цією особою необхідних документів, зокрема проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки в оренду, а не за захистом наявного в нього майнового права на цю земельну ділянку. Про наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку в позовній заяві не зазначено, судами існування такого права не встановлене. Отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми права та правильно визначено, що цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства".

Суди встановили, що позивач здійснював захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, який не було реалізовано внаслідок відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у зв`язку з порушенням порядку оформлення права оренди та судами не встановлено наявності існуючого речового права позивача на спірну земельну ділянку.

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов