579/968/17 Про знесення самочинного будівництва - 16.12.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2018 року у складі судді Буток Т. А. та постанову Сумського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Кролевецька міська рада Сумської області, про знесення самочинного будівництва.

Позовна заява мотивована тим, що 15 квітня 2016 року на підставі звернення громадянина ОСОБА_2 . Управління ДАБІ у Сумській області провело позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства щодо об`єкта будівництва - реконструкції житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок).

За результатами перевірки 15 квітня 2016 року складені: акт № 204 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення відповідачем вимог містобудівного законодавства, будівельних норм і правил щодо виконання будівельних робіт; припис № 204 про усунення порушень вимог містобудівного законодавства; припис № 204 про зупинення будівельних робіт.

Усупереч Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) ОСОБА_1 не зверталася до відповідних органів влади за отриманням містобудівних умов та обмежень щодо об'єкта будівництва під час реконструкції належної їй частини житлового будинку.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 квітня 2014 року № 201, проведеної у цивільній справі № 579/1703/13-ц, частина житлового будинку, що належить відповідачу, демонтована, на її місці виконується будівництво окремої частини будинку. Замість приміщення квартири АДРЕСА_2, загальною площею 56,6 кв. м, побудований фундамент і стіни окремого будинку розміром 7,45х9,35 м. Відповідно до державних будівельних норм будівельні роботи у частині житлового будинку, яка є власністю ОСОБА_1, відповідають роботам з нового будівництва, а на частині, що належить ОСОБА_2, - роботам з реконструкції.

27 січня 2015 року Кролевецький районний суд Сумської області ухвалив рішення у справі № 579/1703/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, в якому встановив, що внаслідок дій останньої пошкоджена інша частина будинку, що є порушенням прав ОСОБА_2, як власника. Крім того, суд визнав об`єктом самочинного будівництва недобудовану будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить відповідачу.

Станом на червень 2017 року ОСОБА_1 не виконала вимоги припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та не привела самочинне будівництво у відповідність до вимог чинного законодавства, що стало підставою для звернення ДАБІ з позовом до суду.

Ураховуючи викладене, ДАБІ, уточнивши позовні вимоги, просила суд зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2018 року позов ДАБІзадоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДАБІ 1 600,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями, право власності на який по 1/2 частині зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Аналогічно 1/2 частина земельної ділянки за вказаною адресою також належить ОСОБА_1, а інша 1/2 частина - ОСОБА_2 .

Відповідач після знесення належної їй частини будинку (квартири АДРЕСА_2 ) виконала будівельні роботи з нового будівництва та не заперечує те, що зазначені роботи провела самочинно, без дотримання норм чинного законодавства. Це будівництво порушує права інших осіб, зокрема ОСОБА_2 .

Постановою Сумського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2018 року скасовано.

Провадження в цивільній справі за позовом ДАБІ до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Кролевецька міська рада Сумської області, про знесення самочинного будівництва закрито.

Стягнуто з ДАБІ на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 400,00 грн.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року (провадження № 14-395цс19) касаційну скаргу ДАБІ задоволено частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

При цьому Верховний Суд зазначив, що відносини між сторонами є публічно-правовими і спір належить до розгляду адміністративним судом, проте суди адміністративної юрисдикції відмовили у відкритті провадження у справі, а тому, забезпечуючи доступ до правосуддя, вказана адміністративна справа має бути завершена за правилами цивільного судочинства.

Постановою Сумського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2018 року без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДАБІ 3 200,00 грн судового збору за касаційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що здійснене ОСОБА_1 самочинне будівництво порушує права іншого співвласника будинку - ОСОБА_2, у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 січня 2015 року у справі № 579/1703/13-ц, яким з метою приведення будівництва у відповідність до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, її зобов`язано провести ряд перебудов, тому права позивача підлягають захисту шляхом знесення цього самочинного будівництва.

Відповідач не надала суду доказів на підтвердження того, що вона згодна на перебудову і така перебудова можлива.

Посилання ОСОБА_1 на належність спору до юрисдикції адміністративного суду не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ДАБІ вже використало своє право звернення з вказаним позовом до адміністративного суду і йому було адміністративним судом відмовлено у відкритті провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди застосували частину 1 статті 38, пункт 3 частини 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", без врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах: від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а, від 21 листопада 2018 року у справі № 826/12372/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16, в яких зазначено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта.

Цей припис є обов`язковою передумовою, що надає можливість контролюючому органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у зв`язку з невиконанням такого припису. І з огляду на положення частини четвертої статті 5 КАС України позов контролюючого органу у межах реалізації ним повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 579/968/17-ц з Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2018 року та постанови Сумського апеляційного суду від 24 квітня 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д. у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Сімоненко В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2020 року справу за позовом ДАБІ до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Кролевецька міська рада Сумської області, про знесення самочинного будівництва призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не врахували, що в судовому засідання вона пропонувала представникам ОСОБА_2 виконати рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 січня 2015 року у справі № 579/1703/13-ц, яким її зобов`язано за власний рахунок усунути пошкодження, пов`язані з наслідками розібрання належної їй частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до висновку судово-будівельної експертизи від 26 грудня 2014 року № 1376. Однак присутні в судовому засіданні представники ОСОБА_2 відмовилися від такої пропозиції.

При цьому згідно з матеріалами справи жодного чинного припису ДАБІ чи її територіальних органів про усунення нею внаслідок будівництва порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил не існує.

Проте такий припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у зв`язку з його невиконанням, а знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Суди попередніх інстанцій у порушення частини четвертої статті 82 ЦПК України не врахували преюдиційні обставини, встановлені у судових рішеннях у справі № 579/1703/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та знесення об`єкту самочинного будівництва, якими встановлено, що відсутні достатні дані про те, що нею допущені істотні порушення будівельних норм і правил, які б свідчили про порушення прав ОСОБА_2, як співвласника будинку та земельної ділянки.

Також у порушення пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України апеляційний суд не повідомив її про час та місце розгляду поданої нею апеляційної скарги 27 квітня 2020 року.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2020 року ДАБІ подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Зазначає, що здійснене відповідачем будівництво на АДРЕСА_1 порушує права інших осіб. При цьому невиконання рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 січня 2015 року є відмовою від проведення перебудови відповідно до державних будівельних норм і правил.

У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Також зазначив, що належна йому на праві власності частина будинку на АДРЕСА_1 перебуває в аварійному стані, йде активна руйнація будинку.

У вересні 2020 року Кролевецька міська рада Сумської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Також зазначила, що між сторонами наявний довготривалий спір, який самостійно вирішити вони не в змозі, однак суди розглянули справу відповідно до закону, врахувавши висновки Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення на відзив ОСОБА_2, в якому зазначила, що твердження останнього є неправдивими й надуманими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками, по 1/2 частині, житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, а також земельної ділянки під цим будинком.

27 січня 2015 року Кролевецький районний суд Сумської області ухвалив рішення у справі № 579/1703/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та знесення об`єкту самочинного будівництва, змінене апеляційним судом в частині розподілу судових витрат. Суд зобов`язав ОСОБА_1 за власний рахунок усунути пошкодження, пов`язані з наслідками розібрання належної їй частини житлового будинку відповідно до висновку судово-будівельної експертизи від 26 грудня 2014 року № 1376, а також зобов`язав її не чинити перешкоди ОСОБА_2 у доступі до горищного приміщення та димаря у житловому будинку.

15 квітня 2016 року за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів Управління ДАБІ у Сумській області в акті перевірки встановило, що ОСОБА_1 в зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт від 14 вересня 2015 року № СМ 082152560201 зазначила недостовірні дані, що є порушенням частини восьмої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

15 квітня 2016 року Управління ДАБІ у Сумській області склало приписи № 204: 1) про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому вимагало від відповідачки привести у відповідність до вимог чинного законодавства містобудівну документацію на реконструкцію житлового будинку; 2) про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, в якому вимагало від відповідачки не виконувати будівельні роботи по реконструкції житлового будинку.

Наказом Управління ДАБІ у Сумській області від 13 травня 2016 року № 27-Н вважається скасованою реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт від 14 вересня 2015 року № СМ 082152560201 (а. с. 15-16, 17, т. 1).

Уподальшому наказ Управління ДАБІ у Сумській області від 13 травня 2016 року № 27-Н та припис Управління ДАБІ у Сумській області від 15 квітня 2016 року № 204 "Про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил" визнано протиправними і скасовано.

Також визнано протиправною та скасовано постанову головного інспектора будівельного нагляду управління ДАБІ у Сумській області від 27 квітня 2016 року № 114 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною сьомою статті 96 КУпАП (а. с. 116-129, т. 1).

Згідно з повідомленням виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області від 04 грудня 2018 року № 02-14/3724 ОСОБА_1 не зверталась і не отримувала будівельний паспорт, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на нове будівництво по АДРЕСА_1 .

Станом на листопад 2018 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, по АДРЕСА_1 і Сумської областівідділом державного архітектурно-будівельного контролю Кролевецької міської ради Сумської області не зареєстровано/замовником не подавалось.

У зв`язку з тим, що повідомлення про початок будівельних робіт як нового будівництва недобудованої будівлі по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що перебуває у спільній частковій власності з кадастровим номером 59226101100:01:004:0433, не зареєстровано, визначити порушення вимог державних будівельних норм (протипожежних, санітарних, архітектурних) неможливо.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 січня 2015 року, справа № 579/1703/13-ц, не виконано. Візуально визначено, що вказані у рішенні суду роботи не проводилися (а. с. 36, т. 2).

За інформацією відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області від 22 листопада 2018 року № 120 будівельний паспорт, а також містобудівні умови на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 і не надавалися. З даного питання ОСОБА_1 до відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області не зверталася (а. с. 37, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, згідно з вимогами статей 38, 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і статті 376 ЦК України орган державного архітектурно-будівельного контролю за наявності обставин, передбачених абзацом 1 частини першої статті 38 цього Закону (у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою), уповноважений та зобов`язаний видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта особі, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до судуна підставі частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у зв`язку з його невиконанням.

Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 826/12372/17 (провадження 11-1069аппа18), від 04 березня 2020 року у справі № 822/1278/16.

Судом установлено, що постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 27 квітня 2015 року у справі № 579/530/15-а, яка набрала законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову виконуючого обов`язки начальника Управління ДАБІ у Сумській області від 20 березня 2015 року № 46 у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6 800 грн за правопорушення, передбачене частиною сьомою статті 96 КУпАП.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2016 року у справі № 818/1589/16, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАБІ у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління ДАБІ у Сумській області від 13 травня 2016 року № 27-Н про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 14 вересня 2015 року № СМ082152560201.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року у справі № 818/677/16, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного інспектора будівельного нагляду Управління ДАБІ у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису задоволено.

Визнано протиправним і скасовано припис від 15 квітня 2016 року № 204 "Про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил", виданий ОСОБА_1 головним інспектором будівельного нагляду Управління ДАБІ у Сумській області Худаном Ю. М.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 13 жовтня 2016 року у справі № 579/912/16-а, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено.

Постанову головного інспектора будівельного нагляду Управління ДАБІ у Сумській області від 27 квітня 2016 року № 114 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною сьомою статті 96 КУпАП визнано протиправною та скасовано, справу закрито.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Проте апеляційний суд не перевірив наявність чинного припису ДАБІ чи її територіальних органів щодо усунення ОСОБА_1 внаслідок будівництва порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, не взяв до уваги обставини, встановлені судовими рішеннями в інших справах, що набрали законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені в резолютивній частині рішення.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, у порушення статей 89, 263- 264, 382 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, що призвело до неправильного вирішення справи.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК Укпраїни), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи є безпідставними, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

На а. с. 186, т. 2 наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення про розгляд справи апеляційним судом 27 квітня 2020 року, яке представник відповідача - ОСОБА_3, отримав 27 березня 2020 року.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату і час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційний суд належним чином не встановив правовідносини, які виникли між сторонами, не з`ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, то суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.