572/3632/15 Про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нежитлове нерухоме майно, визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів колективу співвласників майнових паїв - 15.12.2020 Прийняття

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Немовицька сільська рада Сарненського району Рівненської області, Реєстраційна служба Сарненського районного управління юстиції у Рівненській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, який є правонаступником ОСОБА_4, на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 08 жовтня 2019 року у складі судді Довгого І. І. та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Шимківа С. С.,

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_4, правонаступниками якого є: ОСОБА_3 і ОСОБА_5, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Немовицька сільська рада Сарненського району Рівненської області, Реєстраційна служба Сарненського районного управління юстиції у Рівненській області, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів колективу співвласників майнових паїв.

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання незаконним і скасування рішення загальних зборів колективу співвласників майнових паїв (майнових сертифікатів) реформованого КСП "Україна".

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, що розташований на АДРЕСА_1, реєстраційний номер 394571356254, який раніше значився як будівля під навісу, на сьогодні іменується, як будівля, цех з переробки, дробіння, сушіння та фасування відходів та заборонити розпорядження цим об`єктом нерухомості.

В обґрунтування заяви зазначив, що спірне майно може бути відчужене, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 08 жовтня 2019 року, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, заяву ОСОБА_6 задоволено частково.

Накладеноарешт на об`єкт нерухомого майна, що розташований на АДРЕСА_1, реєстраційний номер 394571356254, який раніше значився як будівля під навісу, на сьогодні іменується, як будівля, цех зпереробки, дробіння, сушіння та фасування відходів та заборону розпорядження цим об`єктом нерухомості.

У порядку зустрічного забезпечення відповідно до статті 154 ЦПК України зобов`язано відповідача ОСОБА_2 протягом десяти днів з дня підписання цієї ухвали внести на депозитний рахунок суду 55 341,00 грн та подати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

У разі не надання ОСОБА_2 доказів зустрічного забезпечення у визначений судом строк -ухвалапро забезпечення позову від 08 жовтня 2019 року та накладений арешт підлягають скасуванню.

Задовольнивши частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору є спірне нерухоме майно та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 08 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, просив оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Суди не перевірили, чи існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду, а також відповідність виду забезпечення позову.

На момент постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, на підставі договору дарування від 25 квітня 2019 року об`єкта нерухомого майна, який має назву будівля цеху з переробки, дробіння, він є власником сушіння та фасування відходів деревини, а не будівлі навісу про яку вказував заявник.

Суди не перевірили фактичні обставини справи, відповідно до чинних будівельних норм спірна будівля не є прибудовою до основної будівлі, яка належить ОСОБА_2 .

Суди не взяли до уваги, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності особи, яка здійснює таку діяльність.

Крім того, застосувавши зустрічне забезпечення, суд першої інстанції не врахував дійсну реальну вартість цеху з перерорбкидеревини.

Суд першої інстанції в ухвалі від 08 жовтня 2019 року встановив, що ОСОБА_2 не виконав вимоги щодо зустрічного забезпечення та не вніс визначену суму на рахунок суду.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2020 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ (460-20) .

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Верховний Суд виходить з того, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суди встановили, що між сторонами виник спір з приводу права власності на майно, а саме об`єкта нерухомого майна, що розташований на АДРЕСА_1, реєстраційний номер 394571356254, який раніше значився, як будівля піднавісу, на сьогодні іменується, як будівля, цех з переробки, дробіння, сушіння та фасування відходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову, який просив застосувати ОСОБА_2, позовним вимогам, суди дійшли обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову.

Верховний Суд зазначає, що накладення арешту на майно, щодо якого між сторонами виник спір, не перешкоджає господарській діяльності особи, яка здійснює таку діяльність, а обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно перебуває в його власності та користуванні.

Відповідно до частин першої, другої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Оскаржуваною ухвалою застосовано до ОСОБА_2 зустрічне забезпечення у вигляді внесення ним на депозитний рахунок суду 55 341, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, зазначив мотиви накладення арешту на майно щодо якого існує спір.

Доводи касаційної скарги про відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру відчужити майно не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що накладенням арешту на майно порушується збалансованість інтересів сторін судового процесу, оскільки суд першої інстанції не врахував дійсну реальну вартість цеху з перерорбки деревини. Вказана вартість не впливає на висновки суду щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, питання встановлення дійсної вартості може бути вирішено при розгляді справи по суті. Крім того, з урахуванням принципу співмірності накладено арешт в межах ціни позову.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що протягом встановленого судом першої інстанції в ухвалі від 08 жовтня 2019 року ОСОБА_2 не виконав вимоги щодо зустрічного забезпечення, не вніс визначену суму на рахунок суду з огляду на таке.

Згідно з частиною десятою статті 154 ЦПК України, якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги про те, що невиконання ухвали суду від 08 жовтня 2019 року про зустрічне забезпечення є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки доводи касаційної скарги, які не містять посилання на порушення норм процесуального права, визначені статтею 411 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення, інакше "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява № 35787/03, 29).

Порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання про права заявника у справі, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

З огляду на зазначене, Верховний Суд зазначає, що не може бути скасоване рішення суду через призму формалізму під час застосування норм процесуального права.

Верховний Суд зауважує, що ОСОБА_3 не позбавлений права звернутися до суду з заявою про скасування ухвали суду про забезпечення позову.

Оскаржувані судові рішення ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності і розумності та відповідають положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.