Постанова

Іменем України

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 750/13126/19

провадження № 61-10483св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2020 року в складі судді Логвіної Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2020 року в складі колегії суддів: Губар В. С., Вінгаль В. М., Кузюри Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 19 лютого 2016 року і дотепер проходить службу на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області, що є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

12 листопада 2018 року о 03 год. 20 хв. на автодорозі М 01 Київ-Чернігів- Н. Яриловичі, Козелецький район, 76км+480м, зі сторони м. Києва в напрямку м. Чернігова, ОСОБА_1 керувала службовим автомобілем "СКС MOU0-4 МП" (Mitsubishi outlender PHEV), державний номерний знак НОМЕР_1, та не вибрала в установлених межах безпечної швидкості руху, у разі виникнення небезпеки для руху не вжила всіх заходів для безпечного об`їзду перешкоди аж до повної зупинки транспортного засобу, змінила напрямок руху та скоїла наїзд на вантажний автомобіль "Renault Magnum 480", державний номерний знак НОМЕР_2, з напівпричепом "KRONE SDP 27", державний номерний знак НОМЕР_3, який стояв поза межами проїзної частини з правої сторони по ходу руху, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушила пункти 10.1, 12.1, 12.3 ПДР (1306-2001-п) .

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Власником автомобіля марки "СКС MOU0-4 МП" (Mitsubishi outlender PHEV), державний номерний знак НОМЕР_1, 2017 року випуску, є Департамент патрульної поліції, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Факт пошкодження автомобіля "СКС MOU0-4 МП" (Mitsubishi outlender PHEV)відповідачем ОСОБА_1 під час виконання нею службового обов`язку підтверджується також наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 08 травня 2019 року № 358 "Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення".

Таким чином, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зумовленої винними протиправними діями відповідача, позивачу спричинено майнову шкоду шляхом пошкодження службового транспорту в розмірі 602 873,95 грн, яку останній, керуючись статтями 1166, 1187, 1192 ЦК України просив стягнути на свою користь з відповідача.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2020 року, провадження в зазначеній справі закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд даного спору віднесено до адміністративної юрисдикції.

Судові рішення мотивовані тим, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з правовідносинами між суб`єктам владних повноважень та особою, яка перебуває на посаді публічної служби.

Суди, з урахуванням правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 818/1688/16 від 05 грудня 2018 року, № 734/3102/16-ц, № 804/285/16, № від 12 грудня 2018 року, № 825/730/16 від 23 січня 2019 року, № 221/1130/17 від 26 червня 2019 року, № 2025/2-56/11 від 26 червня 2019 року, № 567/667/17, № 608/53/17 від 03 липня 2019 року, № 761/39300/16-ц від 21 серпня 2019 року, № 522/16964/15-ц від 04 вересня 2019 року, дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з роз`ясненням позивачеві можливості звернення до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2020 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень скаржник вказує неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17 та від 12 грудня 2018 року у справі № 826/7431/16, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц.

Заявник вважає, що суди помилково посилались на правові висновки Верховного Суду, оскільки правовідносини, які виникли у даному випадку не є аналогічними його справі та є підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених в постановах у справах: № 818/1688/16, № 734/3102/16-ц, № 804/285/16, № 825/730/16, № 221/1130/17, № 2025/2-56/11, №567/667/17, №608/53/17, № 761/39300/16-ц, № 522/16964/15-ц.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Білицького Р. Б., подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила скаргу відхилити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 19 лютого 2016 року і дотепер проходить службу на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області, що є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

12 листопада 2018 року о 03 год. 20 хв. на автодорозі М 01 Київ-Чернігів-Н. Яриловичі, Козелецький район, 76км+480м, зі сторони м. Києва в напрямку м. Чернігова, ОСОБА_1 керувала службовим автомобілем "СКС MOU0-4 МП" (Mitsubishi outlender PHEV), державний номерний знак НОМЕР_1, та не вибрала в установлених межах безпечної швидкості руху, у разі виникнення небезпеки для руху не вжила всіх заходів для безпечного об`їзду перешкоди аж до повної зупинки транспортного засобу, змінила напрямок руху та скоїла наїзд на вантажний автомобіль "Renault Magnum 480", державний номерний знак НОМЕР_2, з напівпричепом "KRONE SDP 27", державний номерний знак НОМЕР_3, який стояв поза межами проїзної частини з правої сторони по ходу руху, в результаті чого транспортні засобу отримали механічні пошкодження, чим порушила пункти 10.1, 12.1, 12.3 ПДР (1306-2001-п) .

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Власником автомобіля марки "СКС MOU0-4 МП" (Mitsubishi outlender PHEV), державний номерний знак НОМЕР_1, 2017 року випуску, є Департамент патрульної поліції, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Факт пошкодження автомобіля "СКС MOU0-4 МП" (Mitsubishi outlender PHEV)відповідачем ОСОБА_1 під час виконання нею службового обов`язку підтверджується також наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 08 травня 2019 року № 358 "Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (243/95-ВР) (далі - Положення), це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

За вказаним Положенням відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правилами статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктами 1, 2, 8 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Статтею 17 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Стаття 60 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином відповідач у справі, що розглядається, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов`язаних із виконанням його службових обов`язків.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшли правильного та обґрунтованого висновку про закриття провадження в справі з тих підстав, що цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків.

Вказаний висновок у повній мірі узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18), та яка прийнята судами до уваги.

Посилання заявника на те, що судами не було враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є безпідставними, оскільки в постанові від 20 червня 2018 року № 727/10968/17 предметом спору є рішення міськради, яким відмовлено позивачу в продовженні терміну оренди земельних ділянок, в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року № 234/16272/15-ц, предметом спору є відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за позовом фізичної особи до винуватця ДТП та страхової компанії.

З урахуванням викладеного вбачається, що у вказаних постановах Верховного Суду встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду.

Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року № 826/7431/16, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, як на підставу для скасування судових рішень, відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а за вказаним номером наявна постанова від 30 травня 2018 року, що виключає можливість прийняття її до уваги колегією суддів.

Посилання заявника на необхідність відступлення від правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, від 12 грудня 2018 року в справі № 734/3102/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, від 23 січня 2019 року у справі № 825/730/16, від 26 червня 2019 року у справі № 221/1130/17, від 26 червня 2019 року у справі № 2025/2-56/11, від 03 липня 2019 року у справа №567/667/17, №608/53/17, від 21 серпня 2019 року в справі № 761/39300/16-ц та від 04 вересня 2019 року у справі № 522/16964/15-ц, не заслуговують на увагу, оскільки заявник такої необхідності належним чином не вмотивував.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.