336/6344/17 Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 09.12.2020 Прийняття

Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано накази про звільнення ОСОБА_1 від 10 жовтня 2017 року № № 12 та 12/1 та поновлено його на посаді охоронця ГО ЧП "Південний". Стягнуто з ГО ЧП "Південний" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 54 400,00 грн з вирахуванням з цієї суми податків та обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У решті оскаржене судове рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем не доведено, що викошування трави та чагарників відноситься до легких робіт, як і не доведено яке завдання було видано позивачеві: яку ділянку, якою площею він мав викосити, чому ця робота не була розподілена між всіма працівниками, який установлювався графік покосу тощо. Крім того не надано переконливих пояснень щодо того, як такі роботи з покосу трави узгоджуються з тим, що відповідно до Плану роботи вахтової зміни охоронці мали ще виконувати іншу роботу, в тому числі безпосередньо з охорони, здійснювати обхід території кожні 20 хвилин. Підставою для звільнення позивача стало те, що 07 жовтня 2017 року позивач відмовився виконувати розпорядження начальника причалу з виконання господарських робіт по благоустрою території причалу шляхом прибирання сміття, покосу та виносу трави, проте ані оспорюваний наказ, ані інші матеріали справи не підтверджують яке конкретне розпорядження відмовився виконувати позивач, як це вплинуло на роботу відповідача в цілому, які потягло за собою наслідки тощо.

Короткий зміст касаційної скарги

У квітні 2019 року ГО ЧП "Південний" подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначено, що рішення суду першої інстанції повною мірою відповідає вимогам статті 263 ЦПК України (законність і обґрунтованість судового рішення), проте за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її часткове задоволення та скасування оскарженого судового рішення, що є недопустимим порушенням статей 374, 376, 382 ЦПК України. Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку ГО ЧП "Південний", з якими позивач був ознайомлений, робітник, охоронець причалу зобов`язаний виконувати свої трудові обов`язки, письмові й усні розпорядження начальника причалу, положення плану роботи вахтової зміни охоронців причалу "Південний", посадової інструкції охоронця та інші розпорядження і накази керівних органів організації. Позивач належним чином не виконував службові обов`язки, в результаті чого до нього були застосовані заходи впливу, які призвели до прийняття рішення про його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Крім того, при ухваленні рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом апеляційної інстанції не враховано, що ГО ЧП "Південний" є громадською організацією, господарською діяльністю не займається, існує виключно за рахунок внесків володільців і користувачів човнів, переважну кількість яких складають пенсіонери, ветерани праці і діти війни, інваліди і учасники АТО тощо, а тому призначена до стягнення сума є значно великою, що призведе до фактичного паралічу громадської організації.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу від 19 липня 2015 року № 24 позивача прийнято на роботу охоронцем ГО ЧП "Південний".

Згідно з планом роботи вахтової зміни охоронців причалу "Південний" затвердженого наказом керівника причалу "Південний" ОСОБА_2 31 липня 2015 року, до обов`язків охоронців, зокрема, входять: обхід території причалу через кожні 20 хвилин, цілодобово; підтримка порядку на території причалу, постійно; виконання робіт господарських робіт (по благоустрою території причалу, ремонту обладнання, майна та інше), за вказівкою керівника причалу.

Із планом роботи вахтової зміни охоронцівпричалу "Південний" позивач ознайомлений 31 липня 2015 року, будь-яких зауважень щодо цього не висловив.

Згідно з наказом від 31 липня 2015 року № 14/1 "Про внесення змін до плану роботи вахтової зміни охоронців причалу " Південний ", пункт 2 плану викладено в наступній редакції: "Обхід території причалу через кожні 20 хвилин", а також застосовано графік спільного чергування власників човнів в нічний час.

На виконання вказаного наказу створено графік чергування власників човнів в нічний час (а. с. 122-134).

Згідно з актом службової перевірки від 03 серпня 2015 року всі охоронці громадської організації були ознайомлені з наказом від 31 липня 2015 року № 14/1 "Про внесення змін до плану роботи вахтової зміни охоронців причалу " Південний ", зауважень та заперечень не висловили, від підпису відмовились.

Відповідно до посадової інструкції охоронця човнового причалу "Південний" від 06 листопада 2015 року, з якою позивач ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 08 листопада 2015 року, до початку роботи прийнятого на роботу охоронця причалу, керівник організації пояснює охоронцю причалу його права та обов`язки, інформує про умови праці на робочому місці, про наявність небезпечних факторів та можливих наслідків їх впливу на здоров`я, права, пільги та компенсації за роботу, а також ознайомлює з порядком оплати праці в організації.

Відповідно до розділу III Посадової інструкції охоронця ГО ЧП "Південний", робітник-охоронець у процесі робочої зміни повинен слідкувати, підтримувати чистоту і порядок на ділянці території причалу шляхом прибирання сміття, покосу і прибирання трави в літній період часу, прибирання снігу в зимовий період часу. Також, охоронець повинен виконувати письмові і усні розпорядження начальника причалу.

Наказами начальника причалу ГО ЧП "Південний" від 17 та 21 серпня 2017 року № № 7/1, 8 позивачу за невиконання ним плану робіт вахтової зміни охоронців причалу та невиконання покладених на нього обов`язків згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку і посадовою інструкцією охоронців ГО ЧП "Південний" були оголошені догани.

У наказі від 17 серпня 2017 року № 7/1 зазначено, що 11 серпня 2017 року охорона причалу у складі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримала вказівки по прибиранню ділянки території коси (викосити зарослу ділянку) в період із 11 по 14 серпня 2017 року, проте вказівки не виконали.

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_3, наданими останніми 20 серпня 2017 року, вони не отримували жодних розпоряджень щодо виконання будь-яких робіт на території ГО ЧП "Південний". (а. с. 204) Позивач в судовому засіданні визнавав, що це пояснення написано ним особисто.

Водночас в письмових поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наданих 17 серпня 2017 року (раніше з підстав тих же порушень) (а. с. 205) зазначено, що розпорядження керівника ГО ЧП "Південний" з викошування чагарника та камиша на косі виконано ними на половину.

Наказ від 17 серпня 2017 року № 7/1 позивачем не оскаржувався.

Згідно з наказом від 21 серпня 2017 року № 8 ОСОБА_1 була винесена догана за систематичне не прибирання закріпленої за ним ділянки території, ігнорування усних вказівок начальника причалу.

Зазначені накази були покладені в основу системи порушень, допущених позивачем, які згодом потягли його звільнення.

Наказом від 10 жовтня 2017 року № 12 ОСОБА_1 звільнено з займаної ним посади охоронця ГО ЧП "Південний" за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов`язків (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України).

Наказом від 10 жовтня 2017 року № 12/1 внесені зміни в наказ від 10 жовтня 2017 року № 12 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зокрема систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Як роз`яснено у пунктах 22 і 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування наказів від 10 жовтня 2017 року № № 12 та 12/1 про звільнення позивача з роботи та його поновлення на роботі на посаді охоронця ГО ЧП "Південний", суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України здійснено без належної перевірки обставин вчинення проступків та наявності вини останнього, оскільки як вбачається з наказу, приводом для звільнення стало те, що 07 жовтня 2017 року позивач відмовився виконувати розпорядження начальника причалу з виконання господарських робіт по благоустрою території причалу шляхом прибирання сміття, покосу та виносу трави, проте ані зазначений наказ, ані інші матеріали справи не підтверджують яке конкретне розпорядження відмовився виконувати позивач, як це вплинуло на роботу відповідача в цілому, та які потягло за собою наслідки тощо.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач належним чином не виконував службові обов`язки, в результаті чого до нього були застосовані заходи впливу, які в подальшому призвели до прийняття рішення про його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, не заслуговують на увагу, оскільки ухвалюючи судове рішення в цій частині, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам, а встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Переоцінка доказів виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статей 400 ЦПК України.

Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Такий висновок щодо порядку обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу викладено Верховним Судом України, зокрема, в постановах від 16 грудня 2015 року № 6-648цс15, від 14 вересня 2016 року № 6-419цс16.

Проте суд апеляційної інстанції, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, припустився помилки в застосуванні норм матеріального права та не врахував, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, в результаті чого дійшов помилкового висновку, що така сума обчислюється шляхом множення середньомісячної заробітної плати позивача на число календарних місяців за період вимушеного прогулу (3 200,00 грн х17 місяців).

З урахуванням викладеного рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не можна визнати законним й обґрунтованим.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

За таких обставин, приймаючи до увагу, що для правильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права необхідно з`ясувати обставини, без установлення яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що суд апеляційної інстанції не встановив усіх істотних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу громадської організації човнового причалу "Південний" задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з громадської організації човнового причалу "Південний" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий	В. С. Висоцька
Судді:	А. І. Грушицький І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська