462/763/18 Про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні на праві власності як фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 нежитлові приміщення першого поверху - 09.12.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення майнових збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2018 року щодо забезпечення позову у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнових збитків у розмірі 170 948,09 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

До позовної заяви подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні на праві власності як фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 нежитлові приміщення першого поверху № № 7-9, 7-13, 7-14, загальною площею 29,2 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 26610405.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні заяви.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності можливості перевірити вартість належного відповідачу майна на предмет співмірності із заявленими позовними вимогами.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2018 року скасовано ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2018 року та прийнято нове рішення про задоволення заяви.

Накладено арешт на нежитлові приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_1 загальною площею 29,2 кв. м, позначені № № 7-9, 7-13, 7-14, реєстраційний номер 26610405, які належать ОСОБА_2 .

Мотивуючи свою постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 та витребувано цивільну справу із Залізничного районного суду м. Львова.

23 січня 2019 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.

23 січня 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року зупинено провадження у справі.

16 листопада 2020 року поновлено провадження у справі.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей про вартість об'єктів нерухомого майна - приміщень першого поверху № № 7-9, 7-13, 7-14, загальною площею 29,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини не були досліджені судом апеляційної інстанції та їм не надано жодної оцінки.

Крім того, вказані приміщення станом на момент винесення оскаржуваного рішення перебували в іпотеці ПАТ "Кредитпромбанк", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Проте позивач не навів переконливих доводів та відповідних їм доказів на підтвердження вимог про забезпечення позову у наведений ним спосіб.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач вважав, що позов необхідно забезпечити шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, в порядку статей 149, 150 ЦПК України, оскільки розмір заподіяної матеріальної та моральної шкоди є значним, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Виходячи з матеріалів справи, у відповідача немає іншого майна, крім зазначеного в долученій до заяви про забезпечення позову інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності від 13 лютого 2018 року № 113789125. Крім цього, автомобіль, яким керував відповідач, під час скоєння ДТП, йому на праві власності не належить, а зареєстрований, виходячи з технічного паспорту, на фізичну особу ОСОБА_4 .

З довідки випливає, що 25 вересня 2008 року на об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу з реєстраційним номером 12383148, накладене обтяження приватним нотаріусом Вишинською О. М. на підставі іпотечного договору № 4165, розмір основного зобов`язання 90 000 доларів США.

Враховуючи цю обставину, позивач вважав, що необхідно накласти арешт на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером майна 26610405, а саме на приміщення першого поверху № № 7-9, 7-13, 7-14, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 29,2 кв. м Крім цього, вартість такого майна у вищезгаданій інформаційній довідці зазначена в сумі 1 062 грн. Отже, оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови були відсутні будь-які інші дані про вартість такого майна, суд апеляційної інстанції вважав заходи забезпечення позову співмірними із заявленими позовними вимогами.

Суд апеляційної інстанції правильно врахував, що заходи забезпечення позову будуть по-перше, співмірними із заявленими позовними вимогами, по-друге, такі заходи забезпечення спроможні гарантувати виконання можливого рішення суду в майбутньому.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що ціна позову становить 180 948, 09 грн.

Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності від 13 лютого 2018 року № 113789125 ОСОБА_2 на праві власності належать нежитлові приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_1 загальною площею 29,2 кв. м, позначені № 7-9,7-13,7-14, реєстраційний номер 26610405.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову.