569/16767/16-ц Про скасування заходів забезпечення позову - 03.12.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", відповідач - ОСОБА_1,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 січня 2018 року, постановлену у складі судді Шимків С. С.,

Короткий зміст позовних вимог

16 грудня 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути заборгованість у розмірі 22 867,75 доларів США та 1 186 472,92 грн, а також відшкодувати судові витрати у розмірі 27 463,22 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2018 року позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" три проценти річних у розмірі 52 823,12 грн.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким узадоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 6 березня 2017 року накладено арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 в межах ціни позову у розмірі 22 867,75 доларів США та 1 186 472,92 грн.

7 червня 2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 вересня 2017 року заяву задоволено.

Частково скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 6 березня 2017 року, у справі № 569/16767/16-ц, а саме в частині арешту, накладеного на стоянку автомашин № 9, що знаходиться на АДРЕСА_1, та на квартиру АДРЕСА_2 .

Не погодившись із такою ухвалою суду, ПАТ АБ "Укргазбанк" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 3 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" залишено без руху та надано строк для подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для такого поновлення.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 січня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 вересня 2017 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що копію оскаржуваної ухвали заявник отримав 13 жовтня 2017 року, апеляційну скаргу подав після спливу п`ятиденного строку на апеляційне оскарження, поважних підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження ПАТ АБ "Укргазбанк" не навів.

Тому у відкритті апеляційного провадження відмовив відповідно до вимог статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У лютому 2018 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 січня 2018 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Касаційну скаргу заявник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Вважає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення ним пропущено з поважних причин.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК (1618-15) ) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України у цій же редакції Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 294 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у цій же редакції Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, зокрема, за умови, якщо особа, яка її подала, не навела підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, які були б визнані судом поважними.

Судом апеляційної інстанції установлено, що копію оскаржуваної ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 28 вересня 2017 року отримано заявником 13 жовтня 2017 року.

Апеляційну скаргу на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 вересня 2017 року заявником подано 20 жовтня 2017 року, тобто з пропуском установленого законом строку.

Постановляючи 3 листопада 2017 року ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга ПАТ АТ "Укргазбанк" подана після закінчення строку, установленого статтею 294 ЦПК України, і заявником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

21 листопада 2017 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, зазначивши, що копія ухвали ним отримана 13 жовтня 2017 року після закінчення робочого часу та передана на опрацювання юридичному відділу лише 17 жовтня 2017 року.

Апеляційний суд, встановивши, що ПАТ АБ "Укргазбанк" подало апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження і поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження не навело, правильно застосував положення статті 358 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 вересня 2017 року.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи касаційної скарги на законність судового рішення суду апеляційної інстанції не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України"). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду