757/40017/17-ц Про повернення банківського вкладу, та стягнення витрат на правову допомогу - 02.12.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Остапчук Т. В.

від 10 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., від 22 січня 2019 року,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про повернення банківського вкладу.

Позовну заяву мотивовано тим, що у період з 24 липня 2010 року по 29 листопада 2013 між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено п`ять договорів банківського строкового вкладу (депозит) у національній та іноземній валюті, а саме: 26 липня 2010 року договір SАМDN 18000711307934 (вклад "Пенсійний накопичувальний") у розмірі 1 000,00 грн, з урахуванням подальшого поповнення суми до 24 801,74 грн; 26 липня 2010 року договір SАМDN 47000711307925 (вклад "Скарбничка") у розмірі 510 доларів США, з урахуванням подальшого поповнення суми до

1 860 доларів США; 21 грудня 2011 року договір SАМDN 27000722312939 (вклад "Скарбничка") у розмірі 100,00 грн, з урахуванням подальшого поповнення суми до 6 500 грн; 21 грудня 2011 року договір

SАМDN 01000722313189 ("Приват-вклад") у розмірі 1 188,91 грн;

29 листопада 2013 року договір SАМDNWFD 0070025120300 (вклад "Стандарт") у розмірі 5 000,00 грн, з урахуванням подальшого поповнення суми до 6 000 грн. Однак, після закінчення строку дії договорів, банк кошти і відсотки за користування ними не повернув, а всі її письмові та усні звернення залишені без задоволення.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила зобов`язати

АТ КБ "ПриватБанк" виплатити через касу банку суму вкладу за договором SАМDN 18000711307934 (вклад "Пенсійний накопичувальний") від 26 липня 2010 року у розмірі 80 583,64 грн, у тому числі суму вкладу з нарахованими відсотками 49 702,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 27 069,27 грн,

3% річних у розмірі 3 812,31 грн; за договором SАМDN 47000711307925 (вклад "Скарбничка") від 26 липня 2010 року з відсотками у розмірі

3 346,55 доларів США, 3% річних у розмірі 8 517,64 грн; за договором SАМDN 27000722312939 (вклад "Скарбничка") від 21 грудня 2011 року у розмірі 21 782,84 грн, у тому числі суму вкладу з нарахованими на нього відсотками у розмірі 14 049,50 грн; інфляційні втрати у розмірі 6 739,69 грн; 3% річних за прострочену суму боргу у розмірі 993,65 грн; за договором SАМDN 01000722313189 ("Приват-вклад") від 21 грудня 2011 року у розмірі 2 765,52 грн, у тому числі суму вкладу з нарахованими на нього відсотками у розмірі 1 688,06 грн; інфляційні втрати у розмірі 943,03 грн; 3% річних за прострочену суму боргу у розмірі 134,43 грн; за договором SАМDNWFD 0070025120300 (вклад "Стандарт") від 29 листопада 2013 року у розмірі 19 454,14 грн, у тому числі суму вкладу з нарахованими на нього відсотками у розмірі 12 700,28 грн; інфляційні втрати у розмірі 5 889,06 грн; 3% річних за прострочену суму боргу у розмірі 864,79 грн.

Крім того, позивач просила стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 9 860,63 грн, а також транспортні витрати, добові витрати, компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 30 106,91 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором від 26 липня 2010 року з нарахованим відсотками у розмірі 49 702,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 27 069,26 грн, 3% річних у розмірі 3 812,30 грн; суму вкладу за договором від 26 липня 2010 року з відсотками у розмірі 3 346,54 доларів США, 3% річних у розмірі 8 517,64 грн; суму вкладу за договором від 21 грудня 2011 року з нарахованими відсотками у розмірі 14 049,49 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 739,69 грн, 3% річних у розмірі 993,65 грн; суму вкладу за договором від 21 грудня 2011 року з нарахованими відсотками у розмірі 1 688,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 943,03 грн, 3% річних у розмірі 134,42 грн; суму вкладу за договором від 29 листопада 2013 року з нарахованими відсотками у розмірі 12 700,28 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 889,06 грн, 3% річних у розмірі 864,79 грн.

Відмовлено у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9 860,63 грн, а також транспортних витрат, добових витрат, компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 30 106,91 грн.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" у дохід держави судовий збір у розмірі 8 000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що АТ КБ "ПриватБанк" порушило свої зобов`язання за договорами банківського вкладу. При цьому

АТ КБ "ПриватБанк" не спростувало належними та допустимими доказами наявність депозитних зобов`язань перед позивачем за вказаними вище договорами, не спростувало відомостей про відкриття по таких договорах особових рахунків, наявності платіжних банківських документів про внесення вкладів позивачем.

Також банком не було надано доказів на спростування розрахунків обсягів коштів за договорами вкладу та розрахованих позивачем відсотків, інфляційних втрат та 3% річних, не було надано власного розрахунку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року скасовано в частині вирішення питання розподілу судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 18 971,61 грн на відшкодування судових витрат.

В решті рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим,що банк зобов`язаний після закінчення строку договорів повернути банківський вклад разом з нарахованими відсотками, при цьому банк має нести відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання.

Судове рішення в частині визначення суми заборгованості мотивовано тим, що наведені відповідачем у апеляційній скарзі розрахунки спростовуються розрахунком позивача, зробленим на базі тих сум вкладу з відсотками, які підлягали поверненню ОСОБА_1 протягом усього періоду прострочення.

Судове рішення в частині вирішення судових витрат мотивовано тим, що витрати пов`язані із явкою до суду та витрати пов`язані із вчиненням дій, необхідних для розгляду справи підлягають відшкодуванню, оскільки документально підтверджуються наявними в матеріалах справи оригіналами проїзних документів, готельних рахунків, поштових витрат та фіскальних чеків про оплату.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до відсутності між сторонами договірних правовідносин та зобов`язань АТ КБ "ПриватБанк" за договорами банківського вкладу, оскільки позивачем не надано доказів, що кошти та нараховані відсотки перебувають на рахунках банку, судом неправильно визначено розмір процентів та 3% річних. Крім того, рішення судів попередніх інстанцій про компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 9 860,63 грн та добових у розмірі 11 340,46 грн суперечать нормам цивільно-процесуального законодавства.

Відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Ухвалою цього ж суду від 09 грудня 2019 року зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 липня 2010 року між сторонами укладено договір

SАМDN 18000711307934 (вклад "Пенсійний накопичувальний") в гривнях. Внесення коштів на особистий рахунок по договору SAMDN18000711307934 (вклад "Пенсійний накопичувальний") підтверджується квитанціями, виданими ПриватБанком на загальну суму 20 000 грн.

Згідно з клієнтською випискою, яка була видана ПАТ КБ "Приватбанк", станом на 25 грудня 2013 року на особовому рахунку знаходились кошти позивача з нарахованими на них відсотками на загальну суму

23 801,74 грн. У виписці відсутні кошти у сумі 1000 грн, які були внесені позивачем 21 лютого 2014 року, та відсотки, нараховані на кошти, що були внесені 13 серпня 2013 року (500 грн); 18 листопада 2013 року (1000 грн);

25 грудня 2013 року (1000 грн) та 21 лютого 2014 року (1000 грн).

У липні 2014 року позивач звернулась до ПАТ КБ Приватбанк із заявою про відмову від пролонгації дії договору SAMDN18000711307934 та виплату грошових коштів за цим договором.

26 липня 2010 року між сторонами укладено договір

SАМDN 47000711307925 (вклад "Скарбничка") - в доларах США. На підтвердження укладення договору Банк видав позивачеві електронну ощадну книжку № НОМЕР_2 та відкрив особистий рахунок.

Пунктом 1 договору встановлено, що сума внеску за договором складає

510 доларів США, строк вкладу - 12 місяців (по 26 липня 2011 року) та відсотки по вкладу у розмірі 9 % річних. Пунктом 5 також передбачена зміна відсоткової ставки за вкладом при продовженні строку вкладу на відсоткову ставку, яка діє в банку для продовжених депозитних вкладів цього найменування на день закінчення попереднього строку вкладу. У відповідності до пункту 5 договору, строк дії вкладу було пролонговано:

з 27 липня 2011 року до 26 липня 2012 року зі ставкою депозиту

7,5 % річних; з 27 липня 2012 року до 26 липня 2013 року зі ставкою депозиту 9,5 % річних; з 27 липня 2013 року до 26 липня 2014 року зі ставкою депозиту 8,5 % річних.

Скориставшись своїм правом на збільшення розміру коштів, позивач внесла додаткові кошти на особистий рахунок, якій було відкрито по вкладу, та збільшила суму вкладу.

Внесення коштів на особистий рахунок за договором підтверджується квитанціями, виданими ПриватБанком на загальну суму 1 860 доларів США.

У липні 2014 року позивач звернулась до ПАТ КБ Приватбанк із заявою про відмову від пролонгації дії Договору SAMDN47000711307925 та виплату грошових коштів за цім договором.

21 грудня 2011 року між сторонами укладений договір

SАМDN 27000722312939 (вклад "Скарбничка") у гривнях. На підтвердження укладення договору Банк видав позивачеві електронну ощадну книжку

№ НОМЕР_3 та відкрив особистий рахунок.

Пунктом 1 договору встановлено, що сума внеску складає 100 грн, строк вкладу - 367 днів (по 21 грудня 2012 року) та відсотки по вкладу у розмірі

У відповідності до пункту 5 договору, строк дії вкладу було пролонговано: з 22 грудня 2012 року по 21 грудня 2013 року зі ставкою депозиту 16 % річних; з 22 грудня 2013 року до 21 грудня 2014 зі ставкою депозиту 16 % річних. Скориставшись своїм правом на збільшення розміру коштів по вкладу, позивач внесла додаткові кошти на особистий рахунок, якій було відкрито по вкладу, та збільшила суму вкладу. Внесення коштів на особистий рахунок по договору SAMDN27000722312939 (вклад "Скарбничка") підтверджується квитанціями, виданими Приватбанком на загальну суму 6 500 грн.

Згідно з клієнтською випискою, яка була видана ПАТ КБ "Приватбанк", станом на 25 грудня 2013 року на особовому рахунку знаходились власні кошти позивача з нарахованими на них відсотками на загальну суму

У грудні 2014 року позивач звернулась до ПАТ КБ Приватбанк із заявою про відмову від пролонгації дії договору та виплату грошових коштів за цим договором.

21 грудня 2011 року між сторонами укладено договір

SАМDN 01000722313189 ("Приват-вклад") в гривнях. На підтвердження укладення договору Банк видав позивачеві електронну ощадну книжку

№ НОМЕР_4 та відкрив особистий рахунок.

Пунктом 1 договору встановлено, що сума внеску за договором складає

100 грн, строк вкладу - 367 днів (по 21 грудня 2012 року) та відсотки по вкладу у розмірі 8,5 % річних.

Відповідно до пункту 9 договору, строк дії вкладу було пролонговано:

з 22 грудня 2012 року по 21 грудня 2013 року зі ставкою депозиту

8,5 % річних; з 22 грудня 2013 року до 21 грудня 2014 року зі ставкою депозиту 8,5 % річних.

Згідно з клієнтською випискою станом на 22 грудня 2013 року на особовому рахунку, відкритому на підставі вказаного договору, знаходились кошти позивача з нарахованими на них відсотками на загальну суму 1 188,91 грн.

У грудні 2014 року позивач звернулась до банку із заявою про відмову від пролонгації дії договору та виплату грошових коштів за цим договором.

29 листопада 2013 року між сторонами укладено договір

SАМDN 0070025120300 (вклад "Стандарт) в гривнях.

Розділом договору "Данні по вкладу" встановлено, що сума внеску за договором складає 5 000 грн, строк вкладу - 366 днів (по 29 грудня

2014 року) та відсотки по вкладу у розмірі 18 % річних. Пунктами 6, 7 Договору передбачена пролонгація договору, якщо жодна зі сторін договору не заявила про небажання продовжити дію договору на новий строк. Продовження строку може відбуватись неодноразово без явки Клієнта в Банк. Пунктом 8 передбачена зміна відсоткової ставки за вкладом при продовженні строку вкладу на відсоткову ставку, яка діє в Банку для продовжених депозитних вкладів цього найменування на день закінчення попереднього строку вкладу. Відповідно до п. 1 Договору внесок по вкладу може бути збільшено шляхом внесення коштів на рахунок.

Внесення коштів по договору SAMDNWFD0070025120300 підтверджується квитанціями, виданими Приватбанком від 29.11.2013 на суму 5000 UAH від 25.12.2013 на суму 1000 UAH.

У жовтні 2014 року позивач звернулась до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про відмову від пролонгації дії Договору SAMDNWFD0070025120300 та виплату грошових коштів за цим договором. Листом від 22 жовтня 2014 року № 20.1.0.0.0/7-20141021/1725 ПАТ КБ Приватбанк підтвердив отримання звернення ОСОБА_1, але грошові кошти, які були розміщені за депозитним договором SAMDNWFD0070025120300, не повернув.

Ці обставини суди встановили на підставі квитанцій від 24 липня 2010 року №№ 16, 17; від 21 грудня 2011 року №№ 5, 8; від 29 листопада 2013 року Б/н (а. с. 17, 25, 36, 41 том 1) та оглянутих в судовому засіданні договорів банківських вкладів від 26 липня 2010 року, 21 грудня 2011 року,

29 листопада 2013 року (а. с. 14, 22, 26, 34, 40 том 1).

У липні, жовтні та грудні 2014 року позивач звернулася до

АТ КБ "ПриватБанк" із заявами про відмову від пролонгації дії вищевказаних договорів та виплатити грошові кошти за кожним договором у строк, становлений договорами, однак банк підтвердивши отримання цих звернень, грошові кошти за вкладами у визначений договорами строк, не повернув.

Позиція Верховного Суду

Оскільки судом касаційної інстанції не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, а також те, що ОСОБА_1 надав такі пояснення у відзиві на касаційну скаргу, то підстав для розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи немає.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до пункту 2.1. Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом 2.9 указаного Положення передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Згідно з пунктом 1.17 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Отже, за нормами вказаної Інструкції на квитанції повинні міститися: підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що між сторонами укладені договори банківського вкладу. Факт внесення грошових коштів підтверджується копіями квитанцій. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач на вимогу суду надала для огляду оригінали договорів банківських вкладів, а також квитанції, ощадні книжки про внесення коштів на рахунки банківських вкладів, відкритих відповідно до цих договорів. Тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що, не повертаючи грошові кошти за вимогою ОСОБА_1, банк не виконав належним чином покладених на нього зобов`язань та позбавив вкладника права користуватись належним їй майном.

Установивши вищезазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за договорами вкладів.

Зокрема, суди правильно стягнули кошти за договором вкладуSАМDN 18000711307934 (вклад "Пенсійний накопичувальний") у розмірі

24 801,74 грн; за договором вкладу SАМDN 47000711307925 (вклад "Скарбничка") у розмірі 1 860 доларів США; за договором вкладу

SАМDN 27000722312939 (вклад "Скарбничка") у розмірі 6 500 грн; за договором вкладу SАМDN 01000722313189 у розмірі 1 188,91 грн;

за договором вкладу SАМDNWFD 0070025120300 (вклад "Стандарт") у розмірі 6 000 грн.

Наведені у касаційній скарзі доводи щодо відсутності доказів існування між сторонами договірних правовідносин та зобов`язань АТ КБ "ПриватБанк" за договором від 21 грудня 2011 року № SAMDN01000722313189 є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні письмові докази, а саме копія цього договору, копії квитанцій про внесення (зняття) грошових коштів за цим договором, копія клієнтської виписки за цим договором, копія заяви ОСОБА_1 від 14 грудня 2014 року до банка, копія листа

АТ КБ "ПриватБанк" від 21 грудня 2014 року, копія електронної ощадної книжки № НОМЕР_4 до цього договору (а. с. 31 - 39 т. 1).

Разом з тим з висновками апеляційного суду щодо визначення розміру нарахованих відсотків за договором банківського вкладу погодитись не можна, виходячи з такого.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом "на вимогу", якщо інший розмір процентів не погоджений сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Договори банківських вкладів, укладені між сторонами, не містять визначеного розміру процентної ставки за користування грошовими вкладами у разі неналежного виконання зобов`язань за цими договорами після закінчення терміну їх дії.

З наявних у справі копії заяв ОСОБА_1 вбачається, що вимогу про дострокове розірвання договорів та видачу вкладів вона надіслала банку

у липні, жовтні та грудні 2014 року (а. с. 20, 31, 42 т. 1)

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач просила стягнути з банку на свою користь проценти за вкладами за період з липня 2014 року по лютий 2018 року за процентною ставкою, передбаченою цими договорами у розмірі.

Проте апеляційний суд не дослідив умови договору банківського вкладу, не не застосував норму частини другої статті 1070 ЦК України та умови договорів банківських вкладів щодо розміру відсоткової ставки, яка має застосовуватися окремо: у період дії основного договору та після пред`явлення вимоги про дострокове повернення вкладу.

Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 1070 ЦК України і не з`ясував, який розмір процентів звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. При цьому відповідач посилається на те, що відповідно до наказу банку від 05 січня 2004 року процентна ставка на вимогу становить 1 % річних, однак суд повинен перевірити чи є цей наказ чинним, з огляду на значний проміжок часу між його виданням та закінченням строку дії договорів вкладу (2014 рік), отже встановити такий розмір на підставі належних та допустимих доказів і здійснити стягнення процентів, виходячи із встановлених обставин.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі, суд апеляційної інстанції не перевірив правильність їх нарахування позивачем, не врахував, що 3 % річних нараховуються на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування коштами, тоді як відповідно до наданого позивачем розрахунку такі нараховувалися й на проценти.

Без з`ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, заперечень сторони відповідача, висновки судів не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справи із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону.

Безумовно, принцип змагальності покладає на сторони справи процесуальний обов`язок по доведенню обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, проте визначення обставин справи, які підлягають встановленню, є обов`язком суду, і суд повинен окреслити сторонам перелік цих обставин, з метою проведення ефективного судового процесу.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції у силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини третьої та частини четвертої

статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи в частині вимог про стягнення відсотків за договором банківського вкладу, трьох процентів річних та інфляційних втрат апеляційним судом повністю не встановлені, судове рішення у вказаній частині не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, тому відповідно до статті 411 ЦПК України це є підставою для його скасування з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті судові рішення підлягають залишенню без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані рішення суду у відповідних частинах підлягають залишенню без змін та скасуванню з направленням справи на новий розгляд в частині відповідних вимог, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 40-9, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення відсотків за договорами, трьох процентів річних, інфляційних втрат та в частині розподілу судових витрат скасувати? справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення банківських вкладів залишити без змін.

Поновити виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у нескасованій судом касаційної інстанції частині.