404/8187/18 Про застосування наслідків недійсності договору фінансового лізингу - 21.12.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності договору фінансового лізингу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2019 року у складі судді Панфілової А. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна", товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача 217 359,71 грн різниці вартості автомобіля марки "VW Jetta 1.4 TSI", шасі № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, вирішити питання про розподіл судових витрат.

На обґрунтування позову ТОВ "Порше Лізинг Україна" посилалося на те, що 15 липня 2014 року між товариством і ОСОБА_1 укладено договір про фінансовий лізинг № 00010141 (разом з додатками до нього), на виконання умов якого 29 липня 2014 року відповідач отримав у користування об`єкт лізингу, а саме: транспортний засіб "VW Jetta 1.4 TSI", шасі № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, вартість якого становить 242 596,20 грн, що еквівалентно 20 559,00 дол. США (далі - автомобіль, транспортний засіб).

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань, товариство направило відповідачу вимогу від 16 жовтня 2015 року вих. № 00010141 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору.

Оскільки вимога позивача була проігнорована, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу вчинив виконавчий напис від 05 липня 2016 року № 645, на підставі якого 15 липня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51681432 та 19 серпня 2016 року державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кіровограда Головного територіального управління юстиції Кіровоградської області описав і передав на відповідальне зберігання об`єкт лізингу - транспортний засіб.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 404/4702/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Порше Лізинг Україна" визнано недійсним договір про фінансовий лізинг від 15 липня 2014 року № 00010141 без застосування наслідків недійсності правочину для позивача.

19 серпня 2016 року автомобіль повернено позивачу, що зафіксовано актом приймання-передачі, в якому зазначено, що в ході огляду автомобіля було встановлено пошкодження.

Вартість поверненого об`єкта лізингу порівняно з визначеною його вартістю на момент укладення договору зменшилася на 7 785,09 дол. США з розрахунку 20 559,00 дол. США - 12 773,91 дол. США = 7 785,09 дол. США.

Враховуючи наведене, ТОВ "Порше Лізинг Україна" просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кіровський районний суд м. Кіровограда рішенням від 07 червня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення безпідставністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Кропивницький апеляційний суд постановою від 01 жовтня 2019 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2019 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у листопаді 2019 року, ТОВ "Порше Лізинг Україна" просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2019 року і постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суди не дослідили всіх обставин справи, які підлягають встановленню, зокрема вартості знецінення об`єкта лізингу, яка підлягає відшкодуванню відповідно до статті 216 ЦК України. Суди не вжили всіх заходів на встановлення обставин справи та ухвалили однобічне рішення.

Результатами розгляду справи порушено принцип рівності та принцип справедливості під час розгляду застосування наслідків недійсності правочину - наслідки недійсності застосовані лише до однієї зі сторін недійсного правочину. Інший учасник позбавлений можливості застосування такого права також і в майбутньому.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Кіровського районного суду м. Кіровограда.

20 жовтня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року у зв`язку із звільненням у відставку

судді ОСОБА_2 справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи встановлені судами

15 липня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Порше Лізинг Україна" укладено договір про фінансовий лізинг № 00010141.

На виконання умов договору 29 липня 2014 року відповідач отримав у користування об`єкт лізингу, а саме: транспортний засіб типу "VW Jetta 1.4 TSI", шасі № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 - вартістю 20 559,00 дол. США, що еквівалентно 242 596,20 грн.

На підставі виконавчого напису нотаріуса від 05 липня 2016 року № 645 10 серпня 2016 року автомобіль повернено ТОВ "Порше Лізинг Україна".

Фактично транспортний засіб повернено 19 серпня 2016 року, що зафіксовано актом приймання-передачі, в якому зазначено, що в ході огляду автомобіля було встановлено пошкодження.

Згідно зі звітом від 14 листопада 2016 року № 50/16 про оцінку транспортного засобу ринкова вартість автомобіля на дату оцінки становить 326 692,66 грн, що еквівалентно 12 773, 91дол. США.

Згідно з договором від 15 липня 2014 року та сплаченим позивачем рахунком вартість об`єкта лізингу становить 242 596,20 грн, що еквівалентно 20 559,00 дол. США, тому вартість поверненого позивачу спірного автомобіля порівняно з його вартістю на момент укладення договору зменшилася на 7 785,09 дол. США.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 березня 2019 року, визнано недійсним договір про фінансовий лізинг від 15 липня 2014 року № 00010141, укладений між ТОВ "Порше Лізинг Україна" і ОСОБА_1, стягнено з ТОВ "Порше Лізинг Україна" на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за договором від 15 липня 2014 року № 00010141, у розмірі 234 326,41 грн та стягнено з ТОВ "Порше Лізинг Україна" на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано у листопаді 2019 року, Верховний Суд розглядає касаційну скаргу в порядку ЦПК України (1618-15) в редакції Закону, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відносини, які виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, в разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу, на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача, за своїм змістом є кондикційними.

Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Правові висновки про застосування частини першої статті 1212 ЦК України до правовідносин щодо фактичного використання майна без достатньої підстави викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

У цій справі, суди не встановлювали обставин і не перевіряли підстав щодо покладення на лізингоодержувача обов`язку зі сплати лізингодавцеві коштів за користування предметом лізингу, такі позовні вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна" не заявляло і такими підставами позов не обґрунтовувало.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ "Порше Лізинг Україна" просило стягнути з відповідача кошти як відшкодування різниці між вартістю нового автомобіля, який отримував відповідач, та дійсною вартістю цього транспортного засобу на момент відшкодування після його використання. При цьому вказану різницю позивач визначив у доларах США виходячи з вартості предмета лізингу, зазначеної у договорі, та вартості цього транспортного засобу на момент повернення, фактично ставить питання про повернення суми у гривні, яка дорівнює еквіваленту у доларах США.

Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних

правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, дійшовши правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на їх недоведеність і безпідставність, з урахуванням обставин, на які посилався позивач у контексті цієї справи, та з урахуванням дотримання принципу диспозитивності цивільного процесу.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 серпня 2020 року у справі № 226/629/18, від 04 червня 2020 року у справі № 290/815/17, від 16 березня 2020 року у справі № 755/14119/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі 243/993/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 750/11600/16-ц.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди неправильно застосували положення частини першої статті 216 ЦК України, оскільки не повернули позивача у первісний стан шляхом стягнення різниці вартості автомобіля після його експлуатації, є необґрунтованими та спростовуються змістом наведеної норми та правилами застосування інституту реституції.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної

інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.