757/13525/18-ц Про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП - 16.12.2020 Прийняття

Позов мотивований тим, що 11 серпня 2017 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Ягуар" по мосту Метро у м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем позивача марки "Ауді А6", який рухався попереду, в результаті чого останнього відкинуло вперед та відбулося неконтрольоване зіткнення з автомобілем "Таврія Славута", що призвело до пошкодження автомобілів та матеріальних збитків.

Вказував, що згідно зі звітом від 26 грудня 2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 404 304, 29 грн, а з врахуванням фізичного зносу - 168 934, 25 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ "СК "Альфа-Гарант", ліміт за полісом якого 100 000,00 грн, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 304 304, 29 грн, а зі страховика - 107 447,95 грн, з яких: 100 000,00 грн страхового відшкодування, 5 430,14 грн - пені, 517,81 грн - 3 % річних, 1500 грн - інфляційних втрат.

У відповіді на відзив, поданому до суду першої інстанції, ОСОБА_1, посилаючись на те, що 25 травня 2018 року він отримав від ТДВ СК "Альфа-Гарант" грошові кошти в розмірі 53 483,89 грн та на наявність у Полісі страхування встановленого розміру франшизи (500 грн), уточнив позовні вимоги та просив стягнути зі страховика грошові кошти у сумі 53 425, 82 грн, з яких: основна заборгованість - 46 015,11 грн, пеня - 5 402,99 грн, 3 % річних - 515, 22 грн, інфляційні втрати - 1 492, 50 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки сторони досягли згоди стосовно розрахунку розміру страхового відшкодування та способу його розрахунку. Страховиком було виконано обов`язок із відшкодування збитків потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася з вини особи, цивільна відповідальність якої ним була забезпечена. Крім того, безпідставні вимоги щодо стягнення 3 % річних з сумою інфляційних втрат, оскільки страховик у передбачений законом строк подав до банківської установи платіжне доручення про виплату страхової суми позивачу.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не надали правової оцінки звіту від 26 грудня 2017 року, з якого вбачається, що при його складанні було зроблено повний огляд автомобіля з розбиранням його окремих деталей. Крім того, не можна брати до уваги калькуляцію та розрахунок, оскільки ці документи містять неправдиву інформацію, повного огляду автомобіля страхова компанія не робила, що вплинуло на розмір збитку.

Висновки судів про те, що страховик і потерпілий - ТДВ "СК "Альфа Гарант" та ОСОБА_1 досягли згоди стосовно розрахунку розміру страхового відшкодування та способу його розрахунку, страховиком було виконано обов`язок із відшкодування збитків потерпілому в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася з вини особи, цивільна відповідальність якої ним була забезпечена - спростовується обставинами та матеріалами справи.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2019 року представник ТДВ СК "Альфа-Гарант" - Поліщук Л. І. направив відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що судами було перевірено та підтверджено той факт, що грошові кошти від ТДВ СК "Альфа-Гарант" згідно з платіжними дорученням було зараховано на рахунок позивача у відповідності до призначення платежу у встановлений законодавством термін.

В касаційній скарзі вказано, що було взято до уваги один звіт чи документ і не взятий до уваги документи, які надані позивачем, проте всі ці доводи спростовані з належним обґрунтуванням у рішеннях суддів попередніх інстанцій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2019 року матеріали цивільної справи № 757/13525/18-ц надійшли до Верховного Суду та 23 липня 2019 року передано судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля "Ауді А6" (державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, категорії В, чорного кольору, 2010 року випуску), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_3, виданим Центром ДАІ 8011.

ОСОБА_2 11 серпня 2017 року, керуючи автомобілем "Ягуар" (державний номерний знак НОМЕР_4 ) по мосту Метро у м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем позивача марки "Ауді А6" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів та матеріальних збитків.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (справа № 755/13169/17).

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну майну, на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТзДВ "СК "Альфа-Гарант", згідно з полісом № АК/6967241 від 07 червня 2017 року, на суму у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до договору, укладеного між відповідачем ТДВ "СК "Альфа-Гарант" (страховик) та ТОВ "ТОП СІТІ" (страхувальник) від 06 червня 2017 року № 12-Р/02-2017-01609, предметом якого є страхування майнових інтересів, що не суперечать закону, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільна відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної майну потерпілих третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу - "Ягуар" відповідача ОСОБА_2 (Jaguar XF Luxury 2.2 номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_5, типу В3, держаний номерний знак НОМЕР_4, 2014 року випуску). Відповідно до пункту 6.1 вказаного договору ліміт відповідальності відповідача встановлено на рівні 400 000,00 грн.

ОСОБА_1 17 серпня 2017 року звернувся до ТДВ "СК "Альфа-Гарант" з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 11 серпня 2017 року з його автомобілем та автомобілем відповідача ОСОБА_2

29 вересня 2017 року ТДВ "СК "Альфа-Гарант" складено протокол огляду, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Ауді А6" складає 152 833, 35 грн, при цьому розмір збитків встановлено у розмірі 62 987, 76 грн, без врахування ПДВ.

Розмір збитків щодо відновлення складових частин, які були пошкоджені до дорожньо-транспортної пригоди 11 серпня 2017 року, становила 9002, 87 грн (додатковий розрахунок № 92-D/36/5 від 31 жовтня 2017 року).

Про даний розрахунок повідомлено позивача листом від 17 листопада 2017 року № 12/4032.

ОСОБА_1 23 січня 2018 року направив на адресу страховика письмову претензію про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП у розмірі 100 000,00 грн.

Платіжним дорученням № ID-100321 від 16 листопада 2017 року, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" з рахунку відповідача ТзДВ "СК "Альфа-Гарант" перерахував на банківський рахунок НОМЕР_6, відкритий у АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" грошову суму у розмірі 53 484, 89 грн з призначенням в якості страхового відшкодування ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 ) на картковий рахунок № НОМЕР_8, згідно з страховим актом № ЦВ/17/2990 за договором страхування № АК-0006967241 від 06 червня 2017 року без ПДВ. На платіжному дорученні міститься відмітка ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про проведення платежу 16 листопада 2017 року.

Після отримання письмової претензії позивача, ТзДВ "СК "Альфа-Гарант" звернулося до Голови правління АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" листом від 27 лютого 2018 року № 12/583, з проханням про переведення зарахованих коштів на належний рахунок отримувача. У відповідь було отримано повідомлення про те, що переказ грошових коштів був виконаний згідно з реквізитами, які були надані. З наданої банком відповіді вбачається, що грошові кошти були перераховані згідно з призначення платежу, тобто ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 ) на картковий рахунок № НОМЕР_8, згідно з страховим актом № ЦВ/17/2990 за договором страхування № АК-0006967241 від 06 червня 2017 року без ПДВ.

Незважаючи на те, що платіжне доручення про перерахування позивачу суми відшкодування було передано банку і, згідно з відміткою, проведено платіж 16 листопада 2017 року, грошові кошти надійшли на банківський рахунок ОСОБА_1 лише 25 травня 2018 року, що підтверджується відомостями з виписки по його картці/рахунку № НОМЕР_8 .

Відповідач ТзДВ "СК "Альфа-Гарант" звертався листом від 27 лютого 2018 року № 12/583 до АТ "КБ "ПРИВАТБАНК", вказавши, що страхове відшкодування за платіжним дорученням № ІD-100321 від 16 листопада 2017 року було перераховано у розмірі 53 484, 89 грн помилково на розрахунковий рахунок НОМЕР_6, тому просив повернути кошти страховику. Банком надано відповідь на звернення ТзДВ "СК "Альфа-Гарант", що грошові кошти згідно з платіжним дорученням вже зараховані на рахунок клієнта у відповідності до призначення платежу.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 36.2. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Суди встановили, що після звернення позивача 09 жовтня 2017 року до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування № ЦВ/17/2990, сторонами було погоджено розмір страхового відшкодування на суму 53 484, 89 грн, встановленого ТзДВ "СК "Альфа-Гарант", - на вказаній заяві представник потерпілого позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 поставив підпис у тому числі щодо підтвердження, що він згоден із способом та розміром збитку, визначеного страховиком.

Але відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу AUDI A6 ( НОМЕР_1 ), від 26 грудня 2017 року, згідно з яким вартість відновлювального ремонту КТЗ, визначена за витратним підходом, складає 404 304, 29 грн, ринкова вартість КТЗ, визначена порівняльним підходом, може складати 807 021, 48 грн. На підставі виконаних досліджень та рекомендацій, оцінювачем КТЗ зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику, після аварійного пошкодження станом на 11 серпня 2017 року дорівнює, з врахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ, 168 94, 25 грн.

На виконання договору обов`язкового майнового страхування відповідач ТДВ "СК "Альфа-Гарант" сплатив страхове відшкодування у розмірі 53 484, 89 грн.

У пункті 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що "відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів")".

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи - ОСОБА_2 на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля марки "Ягуар", була застрахована у ТДВ "СК "Альфа-Гарант", майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги та не надали належної оцінки таким обставинам:

09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до СК "Альфа-Гарант" з заявою про страхове відшкодування, в якій, в тому числі зазначено: "підтверджую, що я згоден із способом і розміром збитку, визначеного Страховиком";

11 жовтня 2017 року складено калькуляцію №76-D/34/6 вартості відновлювального ремонту КТЗ AUDI A6 (державний номер НОМЕР_1 ), який складає 183400,02 грн, сума матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу) складає 75585,31 грн;

14 листопада 2017 року складений страховий акт №ЦВ/17/2990, за яким розмір страхового відшкодування складає 53484,89 грн;

17 листопада 2017 року на ім`я ОСОБА_1 направлено повідомлення про те, що сума страхового відшкодування складає 53484,89 грн;

02 грудня 2017 року аварійним комісаром складено розрахунок вартості матеріального збитку завданого транспортному засобу 76-D/34/6, AUDI A6 (державний номер НОМЕР_1 ), який складає 75585,31 грн;

16 січня 2018 року ОСОБА_1 направив на адресу ТДВ "СК "Альфа-Гарант" претензію про відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності в розмірі 100000 грн.

За таких обставин, обмежившись посиланням на досягнуту сторонами домовленість, фактично не вирішили спір по суті, не дослідили повно та всебічно наявні у справі докази, не встановили дійсний розмір завданої шкоди, обставини сплати ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на користь позивача страхової виплати, її розміру тадійшли передчасних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, судові рішення скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.