183/4303/14 Про визнання заповіту недійсним - 14.12.2020 Прийняття

відповідачі: ОСОБА_2, Піщанська сільська об`єднана територіальна громада Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Новомосковська районна державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2019 року у складі судді Сороки О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір - ОСОБА_3, яка за життя подарувала ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .

06 травня 2006 року ОСОБА_3 в приміщенні Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області склала заповіт, згідно з яким інші 1/2 частини вказаного житлового будинку заповіла їй та її сестрі ОСОБА_2 .

Вказувала, що в установлені законом порядку і строки звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однак державний нотаріус повідомила її, що незадовго до своєї смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 звернулася до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області і склала новий заповіт на ім`я ОСОБА_2 .

Зазначений заповіт був посвідчений секретарем Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Фоменко Тетяною Іванівною, яка не мала відповідних прав на здійснення нотаріальних дій, що є порушенням пункту 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (z1298-11) , який передбачає, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Крім того, при посвідченні цього заповіту секретар сільської ради не встановила особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, та не зазначила населений пункт, в якому знаходиться спадкове майно, вказавши лише вулицю, район і область.

На підставі вказаного ОСОБА_1, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07 листопада 2016 року, просила суд визнати недійсним заповіт від 15 січня 2013 року, складений ОСОБА_3 та посвідчений секретарем Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Фоменко Т. І. і зареєстрований у реєстрі за № 4.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оспорюваний заповіт складений з дотриманням вимог щодо його форми і змісту, волевиявлення ОСОБА_3 щодо розпорядження своїм майном на користь відповідача було вільним і відповідало її волі. Крім того, рішенням Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області першої сесії шостого скликання від 11 листопада 2010 року № 2-1/VI секретарем сільської ради та секретарем виконавчого комітету обрано депутата сільської ради Фоменко Тетяну Іванівну та визначено її відповідальною за вчинення нотаріальних дій в Піщанській сільській раді.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджені та залишились без належної оцінки наявні у матеріалах справи докази. Крім того, судами не враховано, що заповіт секретарем сільської ради було посвідчено з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (z1298-11) .

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3

06 травня 2006 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Фоменко Т. І. та зареєстрований у реєстрі за № 118, згідно з яким остання заповіла 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і ОСОБА_6 у рівних долях.

15 січня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Фоменко Т. І. та зареєстрований у реєстрі за № 4, згідно з яким остання заповіла 57/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

13 лютого 2013 року ОСОБА_1 подала в Новомосковську районну державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом від 06 травня 2006 року.

23 вересня 2013 року ОСОБА_3 подала в Новомосковську районну державну нотаріальну контору заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою і другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про нотаріат" до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Предметна компетенція органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій визначена Законом України "Про нотаріат" (3425-12) . Так, у статті 37 зазначеного закону визначено, що органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів (крім секретних).

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (z1298-11) , нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Судом установлено, що рішенням Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області першої сесії шостого скликання від 11 листопада 2010 року № 2-1/VI відповідальною особою за вчинення нотаріальних дій визначено секретаря сільської ради Фоменко Т. І .

Правила посвідчення заповітів визначено положеннями пункту 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, яким передбачено, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Вищевказаним порядком визначено передумови, за наявності яких посвідчення має відбуватися за обов`язкової присутності не менш як двох свідків: це має місце, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

Зі змісту оспорюваного заповіту вбачається, що його складено у письмовій формі, із зазначенням дати, місця його складення та засвідчено гербовою печаткою. Підпис ОСОБА_3 у тексті заповіту засвідчений секретарем Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка мала повноваження відповідно до статті 1251 ЦК України, статті 37 Закону України "Про нотаріат", статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на вчинення нотаріальної дії - посвідчення заповіту.

Вказане свідчить, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Крім того, суди обґрунтовано вважали, що оспорюваний заповіт складений з дотриманням вимог щодо його форми і змісту, волевиявлення ОСОБА_3 щодо розпорядження своїм майном на користь відповідача було вільним і відповідало його волі, тому відсутні підстави вважати цей правочин нікчемним.

Твердження заявника, що присутність ОСОБА_2 при посвідченні оскаржувано заповіту свідчить про розкриття секретарем сільської ради нотаріальної таємниці, є безпідставним, оскільки за змістом статті 8 Закону України "Про нотаріат" обмеження щодо нерозголошення відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної, не стосуються заінтересованої особи, у даному випадку спадкодавця, а тому за його бажанням при вчиненні нотаріальної дії можуть бути присутні будь-які визначені ним особи. При цьому на підтвердження обставин щодо чинення ОСОБА_2 тиску на спадкодавця заявником не надано жодного доказу, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З указаних підстав не можуть бути прийняті до уваги доводи ОСОБА_1, що особу спадкодавця було встановлено на підставі ідентифікаційного коду, оскільки його зазначено з метою ідентифікації спадкодавця та ця обставина сама по собі за відсутності інших доказів не може свідчити, що особу спадкодавця було встановлено саме за ним.

Посилання заявника на наявність описок в тексті оскаржуваних судових рішень не може бути підставою для їх скасування, оскільки вказані недоліки можуть бути усунуті у порядку, визначеному статтею 269 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, є аналогічними доводам апеляційної скарги, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

При цьому посилання заявника на те, що судами не була досліджена алфавітна книга обліку заповітів на правильність висновків судів не впливає, оскільки оскаржувані судові рішення були ухвалені на підставі поданих сторонами доказів, яким надана належна оцінка.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.