201/2485/17 Про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - 18.11.2020 Прийняття

Позовна заява мотивована тим, що між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" були укладені договори депозитних вкладів та карткових рахунків, а саме: 1) 29 серпня 2016 року вклад "Стандарт" строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0071281360901, на суму 1 442 183 грн 72 коп. терміном до 29 серпня 2017 року включно, зі сплатою 19,5 % річних, станом на 21 грудня 2016 року залишок коштів по вкладу становив 1 499 824 грн 95 коп.; 2) 04 серпня 2015 року вклад "Стандарт" строковий на 6 місяців № SAMDNWFD0070750459901, на суму 950 561 грн 20 коп., договір переукладався, терміном до 10 лютого 2017 року включно, зі сплатою 18,5 % річних, залишок коштів по вкладу становив 1 209 822 грн 28 коп.; 3) 30 вересня 2015 року вклад "Стандарт" строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0070836836201, на суму 667 392 грн 20 коп., договір переукладався, терміном до 03 жовтня 2017 року включно зі сплатою 19,5 % річних, залишок коштів по вкладу становив 841 892 грн 11 коп.; 4) 30 вересня 2016 року вклад "Стандарт" строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0071323132301, на суму 771 330 грн 24 коп. терміном до 30 вересня 2017 року включно, зі сплатою 19,5 % річних, залишок коштів по вкладу становив 791 637 грн 87 коп.; 5) 30 липня 2015 року вклад "Стандарт" строковий на 6 місяців № SAMDNWFD0070743984200, на суму 557 448 Євро 12 центів, договір переукладався, терміном до 05 лютого 2017 року включно, зі сплатою 7 % річних, залишок коштів по вкладу становив 557 497 Євро 98 центів; 6) 03 червня 2016 року вклад "Стандарт" строковий на 6 місяців № SAMDNWFD0071187728701, на суму 182 369 грн 78 коп., договір переукладався, терміном до 03 червня 2017 року включно, зі сплатою 19 % річних, залишок коштів по вкладу становив 196 763 грн 39 коп.; 7) 19 жовтня 2015 року вклад "Стандарт" строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0070862038901, на суму 126 555 грн 03 коп., договір переукладався, терміном до 22 жовтня 2017 року включно, зі сплатою 19,5 % річних, залишок коштів по вкладу становив 156 418 грн 69 коп.; 8) 29 січня 2016 року вклад "Стандарт" строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0071014758201, на суму 34 410 грн 76 коп. терміном до 29 січня 2017 року включно, зі сплатою 24,0% річних, залишок коштів по вкладу становив 40 366 грн 99 коп.; 9) 30 травня 2011 року вклад "Накопичувальний", строком на 12 місяців № SAMDN47000716910743, на суму 50 грн, договір неодноразово переукладався, зі сплатою 13,75 % річних, залишок коштів по вкладу становив 55 720 грн 86 коп.

Відповідач зобов`язання за вищевказаними договорами певний час виконував належним чином. Проте 22 грудня 2016 року при перегляді своїх рахунків у "Приват24" їй стало відомо про списання банком коштів за вказаними договорами згідно з наказом банку від 21 грудня 2016 року№ 44. Повідомлення про ці списання банк їй не надсилав. Списані кошти за договорами: 1) 1 499 824 грн 95 коп. за договором від 29 серпня 2016 року № SAMDNWFD0071281360901; 2) 1 209 822 грн 28 коп. за договором від 04 серпня 2015 року № SAMDNWFD0070750459901; 3) 841 892 грн 11 коп. за договором від 30 вересня 2015 року № SAMDNWFD0070836836201; 4) 791 637 грн 87 коп. за договором від 30 вересня 2016 року № SAMDNWFD0071323132301; 5) 557 497 Євро 98 центів за договором від 30 липня 2015 року № SAMDNWFD0070743984200; 6) 196 763 грн 39 коп. за договором від 03 червня 2016 року № SAMDNWFD0071187728701; 7) 156 418 грн 69 коп. за договором від 19 жовтня 2015 року № SAMDNWFD0070862038901; 8) 40 366 грн 99 коп. за договором від 29 січня 2016 року № SAMDNWFD0071014758201; 9) 55 720 грн 86 коп. за договором від 30 травня 2011 року № SAMDN47000716910743; за картками/рахунками: 10) № НОМЕР_1 (картка Platinum) - 412 грн 35 коп. 11) № НОМЕР_2 (картка для виплат Голд) - 8 341 грн 85 коп.; 12) № НОМЕР_3 (картка для виплат Голд) - 653 Євро 91 цент; 13) № НОМЕР_4 (Бонусний договір) - 117 грн 54 коп.; 14) № НОМЕР_5 (картка Platinum) - 20 доларів 78 центів США; 15) № НОМЕР_6 (картка Platinum) - 0,84 Євро; 16) № НОМЕР_7 (картка для виплат Голд) - 0,61 доларів США.

25 січня 2017 року вона зверталася до ПАТ КБ "ПриватБанк" з вимогою про повернення коштів на відкриті на її ім`я рахунки та просила банк надати належним чином посвідчені копії документів про повернення цих коштів. Проте, ПАТ КБ "ПриватБанк" вказану вимогу не виконало, кошти їй не повернуло. Такими діями порушено її майнові права, завдано майнової та моральної шкоди, так як вона втратила знану суму коштів, переживала, зверталася до лікаря, нервувала. Вона не є пов`язаною з банком особою, а фактично відбулась конфіскація належного їй майна, у той час як відповідне судове рішення не приймалось, що є порушенням статті 41 Конституції України.

У зв`язку з викладеним, на підставі частини другої статті 10 та статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" вона має право на розірвання депозитних договорів та відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд розірвати вказані спірні договори та за картками/рахунками, укладеними між нею і ПАТ КБ "ПриватБанк", стягнути з банку на її користь 4 801 318 грн 88 коп., 558 152 Євро 73 цент, 21 долар 39 центів США та моральну шкоду у розмірі 2 014 427 грн 44 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року у складі судді Ткаченко Н. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договори, укладені між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 : від 29 серпня 2016 року № SAMDNWFD0071281360901; від 04 серпня 2015 року № SAMDNWFD0070750459901; від 30 вересня 2015 року № SAMDNWFD0070836836201; від 30 вересня 2016 року № SAMDNWFD0071323132301; від 30 липня 2015 року № SAMDNWFD0070743984200; від 03 червня 2016 року № SAMDNWFD0071187728701; від 19 жовтня 2015 року № SAMDNWFD0070862038901; від 29 січня 2016 року № SAMDNWFD0071014758201; від 30 травня 2011 року № SAMDN47000716910743, а також за картковими/поточними рахунками: № НОМЕР_1 (картка Platinum); № НОМЕР_2 (картка для виплат Голд); № НОМЕР_3 (картка для виплат Голд); № НОМЕР_4 (Бонусний договір); № НОМЕР_5 (картка Platinum); № НОМЕР_6 (картка Platinum); № НОМЕР_7 (картка для виплат Голд).

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 801 318 грн 88 коп., 558 152 Євро 73 центи, 21 долар 39 центів США. У задоволенні позову ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що меморіальні ордери, на підставі яких було здійснено списання ПАТ КБ "ПриватБанк" коштів з рахунків позивачки, оформлені на паперових носіях відповідачем, ініціатором списання теж був ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі власного наказу від 21 грудня 2016 року № 44. Згідно зі статтею 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноваження на розпорядження зобов`язаннями банку перед пов`язаними особами надано виключно Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та за таких обставин не могли бути передані банку. У вказаному наказі відсутнє посилання про здійснення списання коштів з рахунків клієнтів на підставі договорів про придбання акцій, що укладались уповноваженими представниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від імені пов`язаних осіб та від імені ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно з повноваженнями передбаченими статтею 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відсутнє посилання на договір про придбання акцій у меморіальних ордерах.

Суд послався на те, що відсутність списання коштів з рахунків позивача за договором про придбання від її імені акцій також підтверджено розходженнями фактично списаних сум та суми, на яку були придбані акції додаткової емісії банку. У вказаному наказі, меморіальних ордерах, виписках за рахунками також відсутнє посилання на здійснення списання коштів на підставі статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд вказав, що абзац 7 частини шостої статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким передбачено право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпоряджатись необтяженими грошовими зобов`язаннями банку перед пов`язаними особами, а також необтяженими грошовими зобов`язаннями перед фізичними і юридичними особами, що не пов`язані з банком, суперечить статті 41 Конституції України і не міг бути застосований, оскільки постановою від 18 грудня 2016 року № 961 Кабінетом Міністрів України було визначено відчуження пакету акцій банку за одну гривню. Суд вважав наявними обставини безоплатного вилучення майна позивача державою, що є тотожним конфіскації майна та могло бути за статтею 41 Конституції України застосовано виключно на підставі судового рішення.

Крім того, суд дійшов висновку про порушення статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , статей 321, 353 ЦК України і вважав нікчемним договір про придбання акцій, укладений від імені позивачки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до частини першої статті 228 ЦК України, оскільки цей договір порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод позивача, мало місце незаконне заволодіння майном позивача і порушення конституційної гарантії права власності. З цих підстав суд також дійшов висновку про наявність помилкового переказу коштів з рахунків позивача, оскільки кошти ПАТ КБ "ПриватБанк" були списані неправомірно.

Відсутні правові підстави вважати позивачку пов`язаною з банком особою, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не надано докази на підтвердження того, що рішення Фондом при визначенні переліку пов`язаних осіб, чиї кошти підлягали конвертації у капітал банку, приймалось на підставі рішення Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105. Таким чином, при виконанні наказу відповідача від 21 грудня 2016 року № 44 та здійсненні переказів коштів працівники банку не використовували і не приймали до уваги, як перелік пов`язаних осіб, що був наявний у банку, так і рішення Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105, а керувались виключно переліком осіб за додатком 2 до наказу банку від 21 грудня 2016 року № 44.

Разом з тим районний суд не знайшов правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки це не було передбачено депозитними договорами та Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволена. Апеляційна скарга Національного банку України задоволена частково, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення грошових коштів відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що списання спірних сум з рахунків ОСОБА_1 здійснено на підставі договору про придбання акцій від 20 грудня 2016 року № 95/2016, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, згідно з умовами якого позивачка придбала акції додаткової емісії в обмін на відступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями по власних рахунках, відкритих у ПАТ КБ "ПриватБанк". Зазначений договір про придбання акцій у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105 "Про визначення осіб пов`язаними з ПАТ КБ "ПриватБанк" на момент розгляду справи є чинним та позивачем не оскаржувалося, проте саме цим рішенням ОСОБА_1 було визначено як особу, пов`язану з ПАТ КБ "ПриватБанк", що і дало право банку укласти договір про придбання акцій. Інші обставини, на які посилалася позивачка, підлягають встановленню і дослідженню у справі при оскарженні наведеного вище рішення вказаної Комісії.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками районного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 201/2485/17 з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 826/20221/16 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПриватБанк" Соловйової Н. А., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПриватБанк" Шевченка А. М., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПриватБанк" Славкіної М. А., ПАТ КБ "ПриватБанк", Міністерства фінансів України, ПАТ "Укргазбанк" про визнання протиправними та скасування рішень, поворот їх виконання за касаційними скаргами Національного банку України, ПАТ КБ "ПриватБанк" та Міністерства фінансів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 рокуу зв`язку з розглядом Великою Палатою Верховного Суду справи відновлено касаційне провадження у вищевказаній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що виведення ПАТ КБ "ПриватБанк" з ринку та продаж його державі було здійснено на підставі статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року № 961 (961-2016-п) . При цьому Кабінет Міністрів України визначив у вказаній постанові ціну пакета акцій, тобто ціну договору про відчуження усього пакету акцій ПАТ КБ "ПриватБанк" - одна гривня, у тому числі й акцій додаткової емісії, які були придбані за кошти позивачки. Таким чином, Кабінетом Міністрів України фактично було прийнято рішення щодо продажу всього пакету акцій банку, у тому числі додаткової емісії, безоплатно, на користь держави. Унаслідок чого було укладено вищевказаний договір, у тому числі про відчуження належних позивачу акцій, що по суті є конфіскацією майна, тобто порушенням статті 41 Конституції України, так як не було попереднього відшкодування. Ураховуючи викладене, положення статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не могли бути застосовані, а договір про придбання акцій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від імені позивачки за її кошти є нікчемним на підставі статті 228 ЦК України. Вказані обставини свідчать про те, що мав місце помилковий переказ коштів з рахунків позивачки, оскільки кошти ПАТ КБ "ПриватБанк" були списані неправомірно. Позивачка не є пов`язаною з банком особою і порушено її право власності.

Рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105 "Про визначення осіб пов`язаними з ПАТ КБ "ПриватБанк" не оскаржено, але воно не впливає на спірні правовідносини.

Доводи осіб, які подали відзиви

У червні 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк", Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подали три відзиви на касаційну скаргу, які за своїм змістом є ідентичними, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою. 13 грудня 2016 року Національним банком України прийнято рішення № 105 "Про визначення осіб, пов`язаними з ПАТ КБ "ПриватБанк", яким ОСОБА_1 визнано пов`язаною особою з ПАТ КБ "ПриватБанк", вказане рішення у встановленому законом порядку недійсним не визнавалось й належними доказами не спростовано.

Фактично, за грошові кошти з депозитних та карткових рахунків позивачки, як пов`язаної з банком особи, були придбані акції додаткової емісії ПАТ КБ "ПриватБанк", які у подальшому відчужені на користь держави не помилково, а на підставі передбачених законом підстав. При цьому уповноважена особа Фонду, яка під час дії тимчасової адміністрації в АТ КБ "ПриватБанк" діяла від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі меморіальних ордерів, що видані банком як спеціальною фінансовою установою, за підписом Фонду у порядку визначеному положеннями статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснила списання грошових коштів від імені позивачки як його представник. Зазначене підтверджує, що списання коштів з рахунків позивачки здійснено за наявності відповідної правової підстави, якою є договір про придбання акцій, укладений на виконання вимог закону.

У листопаді 2020 року представник АТ КБ "ПриватБанк" подав письмові пояснення, які по суті є доповненням до відзиву на касаційну скаргу, проте вони не аналізуються й залишаються без розгляду, оскільки у порушення вимог статей 183, 395 ЦПК України відсутні докази їх надсилання іншим учасникам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" були укладені договори депозитних вкладів, а саме: 1) 29 серпня 2016 року вклад "Стандарт" строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0071281360901, на суму 1 442 183 грн 72 коп. терміном до 29 серпня 2017 року включно, зі сплатою 19,5 % річних, станом на 21 грудня 2016 року залишок коштів по вкладу становив 1 499 824 грн 95 коп.; 2) 04 серпня 2015 року вклад "Стандарт" строковий на 6 місяців № SAMDNWFD0070750459901, на суму 950 561 грн 20 коп., договір переукладався, терміном до 10 лютого 2017 року включно, зі сплатою 18,5 % річних, залишок коштів по вкладу становив 1 209 822 грн 28 коп.; 3) 30 вересня 2015 року вклад "Стандарт" строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0070836836201, на суму 667 392 грн 20 коп., договір переукладався, терміном до 03 жовтня 2017 року включно зі сплатою 19,5 % річних, залишок коштів по вкладу становив 841 892 грн 11 коп.; 4) 30 вересня 2016 року вклад "Стандарт" строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0071323132301, на суму 771 330 грн 24 коп. терміном до 30 вересня 2017 року включно, зі сплатою 19,5 % річних, залишок коштів по вкладу становив 791 637 грн 87 коп.; 5) 30 липня 2015 року вклад "Стандарт" строковий на 6 місяців № SAMDNWFD0070743984200, на суму 557 448 Євро 12 центів, договір переукладався, терміном до 05 лютого 2017 року включно, зі сплатою 7 % річних, залишок коштів по вкладу становив 557 497 Євро 98 центів; 6) 03 червня 2016 року вклад "Стандарт" строковий на 6 місяців № SAMDNWFD0071187728701, на суму 182 369 грн 78 коп., договір переукладався, терміном до 03 червня 2017 року включно, зі сплатою 19 % річних, залишок коштів по вкладу становив 196 763 грн 39 коп.; 7) 19 жовтня 2015 року вклад "Стандарт" строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0070862038901, на суму 126 555 грн 03 коп., договір переукладався, терміном до 22 жовтня 2017 року включно, зі сплатою 19,5 % річних, залишок коштів по вкладу становив 156 418 грн 69 коп.; 8) 29 січня 2016 року вклад "Стандарт" строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0071014758201, на суму 34 410 грн 76 коп. терміном до 29 січня 2017 року включно, зі сплатою 24,0% річних, залишок коштів по вкладу становив 40 366 грн 99 коп.; 9) 30 травня 2011 року вклад "Накопичувальний", строком на 12 місяців № SAMDN47000716910743, на суму 50 грн, договір неодноразово переукладався, зі сплатою 13,75 % річних, залишок коштів по вкладу становив 55 720 грн 86 коп.

Також у ПАТ КБ "ПриватБанк" знаходилися грошові кошти ОСОБА_1 на відповідних картках/рахунках: № НОМЕР_1 (картка Platinum) - 412 грн 35 коп.; № НОМЕР_2 (картка для виплат Голд) - 8 341 грн 85 коп.; № НОМЕР_3 (картка для виплат Голд) - 653,91 Євро; № НОМЕР_4 (Бонусний договір) - 117 грн 54 коп.; № НОМЕР_5 (картка Platinum) - 20,78 доларів США; № НОМЕР_6 (картка Platinum) - 0,84 Євро; № НОМЕР_7 (картка для виплат Голд) - 0,61 доларів США.

Станом на 19 грудня 2016 року вказані договори були чинними, виконувалися, строк виконання зобов`язань за ними не настав.

22 грудня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснило списання коштів ОСОБА_1 з її рахунків, а саме: 1) 1 499 824 грн 95 коп. за договором від 29 серпня 2016 року №SAMDNWFD0071281360901; 2) 1 209 822 грн 28 коп. за договором від 04 серпня 2015 року № SAMDNWFD0070750459901; 3) 841 892 грн 11 коп. за договором від 30 вересня 2015 року № SAMDNWFD0070836836201; 4) 791 637 грн 87 коп. за договором від 30 вересня 2016 року № SAMDNWFD0071323132301; 5) 557 497,98 Євро за договором від 30 липня 2015 року № SAMDNWFD0070743984200; 6) 196 763 грн 39 коп. за договором від 03 червня 2016 року № SAMDNWFD0071187728701; 7) 156 418 грн 69 коп. за договором від 19 жовтня 2015 року № SAMDNWFD0070862038901; 8) 40 366 грн 99 коп. за договором від 29 січня 2016 року № SAMDNWFD0071014758201; 9) 55 720 грн 86 коп. за договором від 30 травня 2011 року № SAMDN47000716910743; за картками/рахунками: 10) № НОМЕР_1 (картка Platinum) - 412 грн 35 коп.; 11) № НОМЕР_2 (картка для виплат Голд) - 8 341 грн 85 коп.; 12) № НОМЕР_3 (картка для виплат Голд) - 653,91 Євро; 13) № НОМЕР_4 (Бонусний договір) - 117 грн 54 коп.; 14) № НОМЕР_5 (картка Platinum) - 20,78 доларів США; 15) № НОМЕР_6 (картка Platinum) - 0,84 Євро; 16) № НОМЕР_7 (картка для виплат Голд) - 0,61 доларів США.

Вказані обставини підтверджуються договорами, роздруківками виписок за рахунками та визнавалась банком протягом судового розгляду, у зв`язку з чим, згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України не підлягають доведенню. Факт відсутності розпорядження позивача та/або судового рішення на списання коштів з належних їй рахунків також визнавався сторонами.

Відповідно до копій меморіальних ордерів, вилучених у ПАТ КБ "ПриватБанк", у кримінальному провадженні № 12017040030000033, на підставі яких здійснювалося списання коштів з рахунків ОСОБА_1, у тому числі за вищевказаними договорами депозитних вкладів, у вищезазначених сумах за кожним договором окремо, підставою перерахування коштів є наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ "ПриватБанк" від 21 грудня 2016 року № 44 (а.с. 93, 94, 213-241, т. 1).

Згідно з протоколами допитів свідків ОСОБА_10, керівника департаменту підтримки банківських систем ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_11, заступника керівника департаменту зі супроводження банківських систем ОСОБА_12, керівника напрямку "Інформаційні технології" ГО, наданих на виконання ухвали суду першої інстанції від 22 вересня 2017 року про забезпечення доказів слідчим відділом Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, 21 грудня 2016 року їх було ознайомлено з наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ "ПриватБанк" від 21 грудня 2016 року № 44 та додатком № 2 до цього наказу і покладено обов`язок здійснити операції з перерахування коштів з рахунків, визначених у цьому додатку осіб, зокрема, з рахунків ОСОБА_1 . Меморіальні ордері на списання були підписані ОСОБА_13, як уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 220-225, 231-236, 237-241, т. 1).

Рішенням Правління Національного банку України від 18 грудня 2016 року № 498-рш/БТ ПАТ КБ "ПриватБанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

18 грудня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 961 "Про деякі питання забезпечення фінансової стабільності системи", якою прийнято пропозицію Національного банку України щодо участі держави в особі Міністерства фінансів України у виведенні з ринку ПАТ КБ "ПриватБанк".

18 грудня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2859 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПриватБанк" та делегування повноважень тимчасової адміністрації банку", яким розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Повноваження тимчасової адміністрації делеговано Соловйовій Н. А.

Рішенням від 13 грудня 2016 року № 105 Комісія з питань визначення пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України визнала ОСОБА_1 пов`язаною з ПАТ КБ "ПриватБанк" особою за ознаками пов`язаної з банком особою відповідно до статті 52 України "Про банки і банківську діяльність".

20 грудня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2887 "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ "ПриватБанк", яким погоджено умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов`язаних осіб неплатоспроможного банку.

Також цим рішенням доручено уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченку А. М. укласти договори про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного ПАТ КБ "ПриватБанк" від імені набувачів - пов`язаних осіб неплатоспроможного банку, а також надано Шевченку А. М. право підписувати договори про придбання акцій додаткової емісії від імені набувачів - пов`язаних з банком осіб.

20 грудня 2016 року тимчасовою адміністрацією ПАТ КБ "ПриватБанк" було видано наказ № 22 "Про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних осіб", яким заборонено здійснювати будь-які видаткові банківські операції - безготівкові та готівкові, з рахунків пов`язаних осіб банку та клієнтів банку.

21 грудня 2016 року тимчасовою адміністрацією ПАТ КБ "ПриватБанк" видано наказ № 44 "Про перерахування коштів пов`язаних осіб", яким розблоковано рахунки пов`язаних з банком осіб і перераховано на придбання акцій додаткової емісії.

На виконання вищевказаних норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) і прийнятих Кабінетом Міністрів України та Національним банком України рішень, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було укладено договори про придбання акцій додаткової емісії ПАТ КБ "ПриватБанк".

20 грудня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у банку та ОСОБА_1, від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Шевченко О. М., було укладено договір про придбання акцій № 95/2016, за умовами якого банк передав, а позивач придбала акції додаткової емісії ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 161-162, т. 1). На виконання цього договору між сторонами підписано акт приймання-передавання (а.с. 163, т. 1).

21 грудня 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "ПриватБанк" від імені усіх власників простих іменних акцій банку, у тому числі від імені ОСОБА_1, уклала договір купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131, за умовами якого Держава Україна в особі Міністерства фінансів України придбала 100 % акцій ПАТ КБ "ПриватБанк" за ціною продажу в 1 (одну) гривню 00 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в позові ОСОБА_1, вказуючи про те, що рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105 "Про визначення осіб пов`язаними з ПАТ КБ "ПриватБанк" позивачкою не оскаржено, тому вона є пов`язаною з банком особою, не врахував, що ці обставини підлягали дослідженню саме у цій справі, у порядку цивільної юрисдикції.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16-а, провадження № 11-1459 апп 18.

Апеляційний суд, відмовляючи в позові по суті лише з наведеної вище підстави, оскільки інші висновки залежали від цих обставин, не звернув уваги на таке.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною другою статті 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) щодо пов`язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підставою звернення позивачки до суду є її прагнення одержати від ПАТ "КБ "Приватбанк" грошові кошти. Під час розгляду спору про стягнення грошових коштів (депозиту) позивачка вправі доводити відсутність у неї статусу особи, пов`язаної з банком, у певний період часу як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину першу статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", без оскарження рішення Національного банку України про визнання її пов`язаною з банком особою як самостійної позовної вимоги. Такі вимоги підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок щодо визначення пов`язаної з банком особи та юрисдикції розгляду такої категорії справ міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16-а, провадження № 11-1459 апп 18.

Відповідно до законів України "Про Національний банк України" (679-14) , "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , інших законодавчих актів України з метою визначення пов`язаних із банком осіб, порядку подання банками інформації Національному банку України про таких осіб, а також ознак, за наявності яких Національний банк України має право визначити фізичних та юридичних осіб такими, що є пов`язаними з банком особами, розроблено Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року№ 315.

Саме на цю постанову Правління Національного банку України посилалися відповідачі та суд апеляційної інстанції.

Пунктом 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315, встановлено, що особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Національний банк може визначати пов`язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк самостійно виявляє пов`язаних з банком осіб, формує і подає до Національного банку України перелік таких осіб щомісяця. У цьому переліку визначається дата, станом на яку особа визнана такою, що є пов`язаною з банком. Такий перелік є динамічним, він постійно оновлюється на підставі зміни інформації щодо особи, визначеної пов`язаною з банком. Якщо пов`язану з банком особу визначено такою на підставі рішення Комісії і перевірки операцій банків з такими особами, то за відсутності заперечень банку відповідна особа має бути включена банком до наступного щомісячного переліку пов`язаних з банком осіб. Таким чином, рішення комісії має обмежений термін дії - воно використовується для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов`язаних з банком осіб (це рішення по суті є адресованою банку вказівкою Національного банку України доповнити відповідний перелік, зробленою за наслідками здійснення банківського нагляду).

Таким чином, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) щодо пов`язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.

Глава 3 розділу II Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315, у редакції на час спірних правовідносин, визначає ознаки визначення Національним банком фізичних або юридичних осіб такими, що є пов`язаними з банком особами:

1. За характером взаємовідносин:

1) винятковість: особа є боржником/контрагентом лише одного банку або пов`язаних із ним осіб, а операції, які здійснюються з такою особою, є економічно необґрунтованими (за винятком випадків, коли одержання фінансування від більше ніж одного банку є недоцільним, наприклад іпотечний кредит, наданий фізичній особі для придбання житла, що є єдиним місцем проживання цієї особи); у особи, у тому числі новоствореної, відсутня кредитна історія з іншими фінансовими установами, не пов`язаними з банком;

2) економічна залежність: особа здійснює свою господарську діяльність у секторі економіки, де банк або пов`язані з ним особи відіграють дуже важливу роль (включно з діяльністю з надання допоміжних послуг); основним джерелом надходжень особи є кошти банку та/або пов`язаної з банком особи;

особа не має суттєвої господарської діяльності або доходів (включаючи, але не обмежуючись офшорними та фіктивними компаніями і підставними особами); особа є залежною від банку та/або від пов`язаних із ним особами, внаслідок чого проблеми в діяльності банку або пов`язаних із ним осіб із великою вірогідністю призведуть до проблем у діяльності цієї особи; особа діє переважним чином як представник інтересів банку та/або пов`язаної з банком особи; особа належить до групи позичальників банку, пов`язаних між собою спільною господарською діяльністю, яким банк надав значні кредити, та один з позичальників є пов`язаною з банком особою; особа належить до групи осіб, пов`язаних між собою спільною господарською діяльністю, забезпечення за кредитами яких надано одним заставодавцем, та хоча б один з позичальників є пов`язаною з банком особою; 3) спільна інфраструктура: особа має спільні або дуже близькі адреси (фізичні або віртуальні), фактичні місцезнаходження, нефізичне розміщення (наприклад інтернет-сайт) із банком та/або пов`язаними з ним особами; особа має спільні операційні структурні елементи, зокрема IT системи, бухгалтерський облік із банком або пов`язаними з ним особами (уключаючи аутсорсинг); особа має спільного з банком та/або пов`язаними з ним особами керівника, або працівник особи є керівником (менеджером) у банку та/або пов`язаній з ним особі та навпаки; особа має спільних юридичних радників із банком або довіреності надані банком та/або пов`язаними з ним особами, або вона є спеціально створеною компанією для виконання конкретних завдань та є контрольованою банком та/або пов`язаними з ним особами; особа має спільних постачальників, провайдерів послуг або клієнтів із банком чи пов`язаними з ним особами; особа має в банку спільного з пов`язаними з банком особами менеджера з кредитування/надання послуг;

4) недостатня прозорість: інформація про структуру власності особи не дає можливості встановити всіх власників істотної участі та/або кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та/або всіх ключових учасників у структурі власності особи; структура власності особи невиправдано складна; особа не співпрацює з Національним банком з питань з`ясування інформації щодо її відносин з банком та/або пов`язаними з ним особами; особа зареєстрована не в країні, де здійснюється її основна діяльність, без наявності для цього економічних і фінансових підстав; особа, щодо якої наявна публічна інформація про її пов`язаність із банком документально нею не спростована.

2. За характером операцій:

1) мета трансакції та використання коштів: мета трансакції та використання коштів не відповідає основному виду діяльності (типовій господарській діяльності) особи; кошти, отримані особою, використані для інших цілей, ніж передбачено в договорі; кошти використовуються пов`язаними з банком особами або в їх інтересах прямо чи опосередковано (уключаючи, але не обмежуючися погашенням кредитів в інших фінансових установах, купівлею активів та оплатою послуг); використання коштів чітко не визначено або не контролюється банком належним чином;

2) документація: необхідна документація стосовно трансакції відсутня або документація не відповідає встановленим вимогам (у тому числі недостатня кількість або відсутність документів); наявна документація не відображає реальні характеристики, економічну суть трансакції;

3) операційні стандарти.

Трансакція не була б проведена за таких умов іншим банком, уключаючи, але не обмежуючися такими ситуаціями: деякі стандарти кредитування не представлені або визначені не повністю у внутрішніх положеннях банку; трансакція проведена з недотриманням внутрішніх положень банку; сума наданого кредиту не відповідає обсягам діяльності боржника; існує суттєва диспропорція між надходженнями особи, змістом та умовами трансакції; здійснення операцій, юридична форма яких відрізняється від їх економічної суті; особа має договірні відносини, що передбачають право на відмову від узятих на себе зобов`язань перед банком (виконання визначених умов) та/або передавання боргів пов`язаній із банком особі; установлення для боржника/контрагента індивідуальних умов сплати боргу, відмінних від поточних ринкових умов; штатна чисельність особи не відповідає обсягам її діяльності та/або обсягом активних операцій, що проводяться банком із такою особою; відсутність у особи протягом півроку з дати фактичного отримання кредиту необхідної документації чи дозволів для забезпечення виконання робіт, на цілі яких надавався кредит (наприклад відсутність дозволів на земельну ділянку під будівництво, на яке надано кредит, або взагалі ліцензії на будівництво тощо);

4) заборгованість та кредитоспроможність.

Кредит не був би наданий особі іншим банком, що притримується ефективної банківської практики, уключаючи, але не обмежуючися такими ситуаціями: кредитоспроможність або обсяги надходжень за грошовими потоками, що надходять на рахунки особи, не забезпечують своєчасного повернення кредиту; надходження, які планується отримати від інвестування коштів, наданих у кредит, не забезпечують своєчасного та належного повернення кредиту; здійснення операцій із особою, кредитний рейтинг якої або оцінка якості її активів, розрахованих банком, є нижче прийнятних; продовження строку користування кредитом на строк більше одного року без наявності фактів сплати відсотків за кредитом;

5) інструменти внутрішнього контролю.

Внутрішній контроль за операцією недостатній порівняно з тим, що застосовується в аналогічних операціях, уключаючи, але не обмежуючися такими ситуаціями: операція була здійснена банком за процедурою, відмінною від процедури, визначеної для аналогічних контрагентів; немає обґрунтованого висновку підрозділу з управління ризиками під час здійснення активної операції або є негативний висновок щодо цього; операція з особою здійснена в розмірі, що перевищує встановлений банком внутрішній ліміт для такого виду контрагентів без належного економічного обґрунтування; активи/послуги, продані/надані банку особою, не можуть бути ідентифіковані або немає жодних доказів їх ймовірного існування на момент здійснення трансакції; оцінка щодо застави, отриманої банком, не проведена своєчасно або відсутні документи, що свідчать про обтяження майна та його державну реєстрацію відповідно до вимог законодавства та внутрішніх процедур банку; кредити, надані особі, не класифікуються як проблемні, коли це необхідно (уключаючи чисто формальну реструктуризацію кредиту) або резерви на покриття можливих втрат за активними банківськими операціями розраховані неналежним чином; неналежне зволікання, затягування банком процедури стягнення боргу за кредитами або стягнення застави за кредитами;

6) відсоткові ставки, комісії та ціни: процентні, комісійні та операційні доходи (витрати) за операціями з особою є відмінними від поточних ринкових умов/умов операцій з іншими боржниками/контрагентами; ціни, за якими відбувся продаж активів та/або надання послуг банком особі, суттєво відрізняються від ринкових; ціни, за якими відбувся викуп активів та/або отримання послуг банком від особи, суттєво відрізняються від ринкових;

7) заставне забезпечення та гарантії: наявність у особи договорів із банком та/або пов`язаною з банком особою щодо забезпечення виконання зобов`язань один за одного; прийняття від боржника/контрагента меншого забезпечення виконання зобов`язань або забезпечення нижчої якості, ніж приймається від інших клієнтів.

Згідно із вимогами Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315, визначені коди типу пов`язаних із банком осіб.

Проте відповідачі не надали суду рішення від 13 грудня 2016 року № 105 Комісії з питань визначення пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України, яка визнала ОСОБА_1 пов`язаною з ПАТ КБ "ПриватБанк" особою за ознаками пов`язаної з банком особою відповідно до статті 52 України "Про банки і банківську діяльність".

Не маючи такого рішення у справі, апеляційний суд у порушення норм ЦПК (1618-15) України на нього посилався і зазначив про обов`язковість ОСОБА_1 його оскарження в суді, а до його скасування суд зазначив, що позивачка вважається пов`язаною з банком особою. При цьому апеляційний суд навіть не вказав, за якою ознакою чи за яким кодом вона визнана такою, виходячи з того, що таких ознак і кодів декілька.

Зі змісту заперечення проти позову ОСОБА_1 . Фонду гарантування вкладів (т.1, а.с. 139-141, заперечення проти позову Національного банку України (т.2, а.с. 40-45), їхніх апеляційних скарг вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є пов`язаною з банком особою за ознакою № 529 - будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у частині першій статті 52 Закону, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд звертає увагу на недопустиму процесуальну поведінку відповідачів, які у наведених вище процесуальних документах неодноразово посилалися на рішення від 13 грудня 2016 року № 105 Комісії з питань визначення пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України, проте жодного разу таке рішення суду не надали, що є порушенням права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, оскільки від неї утаємничено важливий доказ і, разом з тим, як відповідачі, так і апеляційний суд зазначає, що позивачка не оскражила таке рішення в адміністративному порядку. При цьому позивачка неодноразово просила забезпечити докази у справі, які вона самостійно надати не може.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону безпідставно формально посилався на те, що ОСОБА_1 не оскаржила рішення Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105 про її пов`язаність із ПАТ КБ "ПриватБанк", так як суд цивільної юрисдикції має повноваження досліджувати обставини щодо відсутності у позивачки статусу особи, пов`язаної з банком.

Таким чином, апеляційний суд у порушення зазначених вище положень закону фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановив та не дослідив, чи є позивачка пов`язаною особою із ПАТ КБ "ПриватБанк", а дійшов формального висновку про те, що оскільки вона рішення Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105 про її пов`язаність не оскаржила, то є пов`язаною особою.

Також апеляційний суд не врахував, що відповідач у силу вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України зобов`язаний спростовувати твердження позивачки про її непов`язаність із ПАТ КБ "ПриватБанк", надаючи відповідні докази протилежного.

Крім того, апеляційний суд без належного врахування і дослідження висновків районного суду вказав на те, що списання коштів з рахунку позивачки ОСОБА_1 здійснено на підставі не визнаного недійсним і чинного договору від 20 грудня 2016 року № 95/2016, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанком" і ОСОБА_1, від імені якої діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів, але не звернув уваги на те, що районний суд дав правову оцінку цього договору і на підставі статті 228 ЦК України вважав його нікчемним, а згідно з частиною другою статті 215 ЦК України визнання його недійсним у такому разі не вимагається.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо оприлюднення судових рішень

Оскільки в суді першої та апеляційної інстанцій справа за клопотанням Національного банку України (а.с. 30, т. 2) та клопотанням ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 68, т. 3) розглядалася згідно з ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року (а.с. 31, т. 2) та ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року (а.с. 78-79, т. 3) у закритому судовому засіданні, постанова Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 201/2485/17, провадження № 61-8287 св 19, не підлягає оприлюдненню згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) (пункт 4 частини першої статті 7).