344/13599/14-ц Про поділ домоволодіння та вселення - 18.11.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Піцьківа Володимира Ярославовича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2019 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Матківського Р. Й., Максюти І. О.,

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Піцьківа Володимира Ярославовича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ домоволодіння та вселення.

На обґрунтовування позовних вимог зазначила, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2012 року за нею визнано право власності на Ѕ частину домоволодіння у АДРЕСА_1 . Даний будинок вона будувала разом з чоловіком у 1970-х роках. Інша частка будинку належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 06 березня 2007року.

20 березня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Банк Універсальний" було укладено кредитний договір у розмірі 50 000,00 дол США. З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_3 передала в іпотеку банку спірне домоволодіння у повному обсязі.

У 2007 році ОСОБА_3 змінила вхідні двері та замок в будинку, заблокувавши всім доступ до спірного будинку, чим створила позивачці перешкоди у користуванні своєю часткою будинку.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2015 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ "Банк Універсальний".

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості правонаступника померлої позивачки ОСОБА_2 .

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд: провести реальний розподіл садиби між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по Ѕ частині кожному, що складається із житлового будинку, літньої кухні, убиральні, огорожі, колонки та присадибної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (згідно пропонованих варіантів експертизи); вселити ОСОБА_1 в житловий будинок по АДРЕСА_1 ; визнати припиненим договір іпотеки від 20 березня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Максимчин Т. В., в частині передачі в іпотеку в якості зобов`язання за кредитним договором № 02/445к від 20 березня 2007 року Ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 ; зняти з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт з Ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 по забороні на нерухоме майно № НОМЕР_1, що зареєстрована 20 березня 2007 року приватним нотаріусом Максимчин Т. В. на підставі договору іпотеки, 361, 20 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Максимчин Т. В.; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0701 га, на якій знаходиться житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (згідно пропонованих варіантів експертизи).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Проведено поділ садиби, що складається із житлового будинку, літньої кухні, убиральні, огорожі, колонки та присадибної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, виходячи із рівності часток співвласників будинковолодіння між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, згідно висновку № 0019/12/2015 від 17 грудня 2015 року будівельно-технічної експертизи за 1-м варіантом розподілу:

-виділено ОСОБА_1, як першому співвласнику Ѕ частки житлового будинку за першим варіантом розподілу наступні приміщення в житловому будинку (літ. "А") літ. 1-3 - житлову кімнату площею 15,6 кв.м, літ. 1-2 - житлову кімнату площею 16,2 кв.м, літ. 1-1 - житлову кімнату площею 10,6 кв.м, загальною площею 42,4 кв.м. Будівлі і споруди літня кухня літ. "Б" - 28,5 кв.м, вбиральня літ. "Г" - 1,1 кв.м, колонка № 1 - 8м/п;

-виділено ОСОБА_3, як другому співвласнику за першим варіантом розподілу Ѕ частки будинковолодіння наступні приміщення в житловому будинку І-й поверх (літ. "А") літ. 1 - веранда площею 4,7 кв.м, літ. ІІ - ванна площею 4,1 кв.м, літ. 4 - кухня площею 9,8 кв.м літ. ІІІ - сходова клітка площею 6,3 кв.м. Приміщення в житловому будинку мезонін (літ. "А1") літ. І - неопалювана кімната 7,7 кв.м, літ. 1-5 - житлова кімната 7,1 кв.м, літ. 1-6 - житлова кімната 10,0 кв.м, літ. А2 - підвал площею 9,3 кв.м. Всього по будинку загальною площею 59,0 кв.м.

У спільному користуванні співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено огорожу № 1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відхилення від частки у розмірі 2 388,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від частки у розмірі 13 956,00 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0351 га (від загальної площі 0,0701 га, кадастровий номер 2610100000050212), за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Виділено ОСОБА_1 відповідно до 1-го варіанту експертного висновку № 0019/12/2015 від 17 грудня 2015 року будівельно-технічної експертизи розподілу як першому співвласнику Ѕ ідеальних частин земельну ділянку з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки; з північної сторони паралельно огорожі 7,86 м; північно-східна сторона житлового будинку (літ. А) з південно-західній стороні 4,61 м; 4,78 м; 5,66 м; з західної сторони по житловому будинку (літ. А) 4,30 м; 3,55 м, 2,32 м; 2,94 м; по земельній ділянці з західної сторони 17,88 м; - загальною площею 0, 0351 га.

Виділено ОСОБА_3 відповідно до 1-го варіанту експертного висновку № 0019/12/2015 від 17 грудня 2015 року будівельно-технічної експертизи розподілу як другому співвласнику 1/2 ідеальних частин земельну ділянку з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки; з півночі по земельній ділянці 21,14 м; схід 17,88 м; по житловому будинку (літ. А); 2,94 м; 2,32 м; 3,55 м; 4,30 м; 5,66 м; 4,78 м; 4,61 м; перпендикулярно до АДРЕСА_4 6, 59 м ; по південній стороні паралельно огорожі 6,40 м; 28,78 м; - площею 0,0351 га.

Вселено ОСОБА_1 в житловий будинок у АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що поділ домоволодіння, що складається із житлового будинку, літньої кухні, убиральні, огорожі, колонки та присадибної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, є технічно можливим, тому слід провести розподіл домоволодіння згідно першого варіанту будівельно-технічної експертизи. Також суд зазначив, що оскільки ОСОБА_1 є власником Ѕ частки домоволодіння, то вона має і право на визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки відповідно до часток кожного з власників домоволодіння. Вселяючи позивача в житловий будинок, суд виходив з того, що ОСОБА_3 порушує права позивачки на користування житловим будинком.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачкою підстави для припинення договору іпотеки суперечать статті 17 Закону України "Про іпотеку", а тому задоволенню не підлягають. Суд зазначив, що оскільки вказаним законом підстав для припинення договору іпотеки не встановлено, а вимога про зняття з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешту є похідною, то такі вимоги також не підлягають задоволенню.

Частково не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в частині реального розподілу домоволодіння скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.

Проведено поділ домоволодіння, що складається із житлового будинку, літньої кухні, убиральні, огорожі, колонки та присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1, виходячи із рівності часток співвласників будинковолодіння між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, згідно висновку № 0019/12/2015 від 17 грудня 2015 року будівельно-технічної експертизи за 2-м варіантом розподілу.

Виділено ОСОБА_1 як першому співвласнику Ѕ частки житлового будинку за другим варіантом розподілу наступні приміщення в житловому будинку (літ. "А"): літ. 1-4 - житлову кімнату площею 9,8 кв.м, літ. 1-3 - житлову кімнату площею 15,6 кв.м, літ. 1-2 - житлову кімнату площею 16,2 кв.м, загальною площею 41,6 кв.м. Будівлі і споруди: літня кухня літ. "Б" - 28,5 кв.м, вбиральня літ. "Г" - 1,1 кв.м, колонка № 1 - 8м/п.

ОСОБА_1 виконати прибудову до житлового будинку з влаштуванням веранди, санвузла та кухні. Влаштувати автономні інженерні мережі.

Виділено ОСОБА_3 як другому співвласнику за другим варіантом розподілу Ѕ частки житлового будинку за другим варіантом розподілу наступні приміщення в житловому будинку І-й поверх (літ. "А"): літ. 1 - веранда площею 4,7 кв.м, літ. ІІ - ванна площею 4,1 кв.м, літ. 1-1 - житлова кімната площею 10,6 кв.м, літ. ІІІ - сходова клітка площею 6,3 кв.м, літ. А2 - підвал площею 9,3 кв.м. Приміщення в житловому будинку мезонін (літ. "А1"): літ. І - неопалювана кімната площею 7,7 кв.м, літ. 1-5 - житлова кімната площею 7,1 кв.м, літ. 1-6 - житлова кімната площею 10,0 кв.м загальною площею 59,8 кв.м.

У спільному користуванні співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено огорожу № 1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відхилення від частки у розмірі 11 740,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від частки у розмірі 4 604,00 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0351 га (від загальної площі 0,0701 га, кадастровий номер 2610100000050212) по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Виділено ОСОБА_1 відповідно до 2-го варіанту експертного висновку № 0019/12/2015 від 17 грудня 2015 року будівельно-технічної експертизи розподілу як першому співвласнику Ѕ ідеальних частин земельну ділянку з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: з північної сторони паралельно огорожі 8,01 м; північно-східна сторона північно-східна сторона - 7,02 м; східна сторона - 31,65 м; з південної сторони паралельно АДРЕСА_4 - 6,40 м; 6,59 м; по житловому будинку (літ. А) з південно-західній стороні 4,61 м; 9,08 м; 3,33 м; з західної сторони по житловому будинку (літ. А) 4,30 м; 5,88 м; 4,30 м; 2,94 м; по земельній ділянці з західної сторони 17,78 м; - загальною площею 0,0351 га.

Виділено ОСОБА_3 відповідно до 2-го варіанту експертного висновку № 0019/12/2015 від 17 грудня 2015 року будівельно-технічної експертизи розподілу як другому співвласнику Ѕ ідеальних частин земельну ділянку з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: з півночі по земельній ділянці 20,99 м; схід 17,78 м; по житловому будинку (літ. А); 2,94 м; 4,30 м; 5,88 м; 4,30 м; 3,33 м; 9,08 м; 4,61 м; перпендикулярно до АДРЕСА_4 - 6,59 м; по південній стороні паралельно огорожі 6,40 м; 28,78 м; - загальною площею 0,0351 га.

В решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо можливості реального поділу домоволодіння, що складається із житлового будинку, літньої кухні, убиральні, огорожі, колонки та присадибної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та вселення ОСОБА_1 в спірний житловий будинок, разом з тим зазначив, що згідно першого варіанту поділу домоволодіння одному із співвласників необхідно виконати прибудову до житлового будинку, яка передбачає втручання у несучі конструкції житлового будинку, а другий варіант поділу домоволодіння в свою чергу передбачає найменше відхиленням від ідеальних часток співвласників та найменшу сплату грошової компенсації.

Залишаючи в іншій частині позову рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із його законності та обґрунтованості.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Піцьківа В. Я. на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2019 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення повністю та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

11 лютого 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу домоволодіння від 06 березня 2007 року ОСОБА_3 купила житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2012 року за ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частину домоволодіння у АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31 березня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були співвласниками домоволодіння у АДРЕСА_1 - по Ѕ частці кожна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 травня 2017 року ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, яка складається з Ѕ частки домоволодіння у АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.05.2017 ОСОБА_1 є власником Ѕ частки домоволодіння у АДРЕСА_1 .

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 946926 від 12 листопада 2008 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0701 га у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610100000080050212.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. При цьому ураховується технічна можливість переобладнання будинку в відокремлені частини із самостійним виходом (ізольовані квартири), які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Таким чином, виділ може мати місце виключно при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

При виділі у власність позивача частини спірного домоволодіння, суд повинен зазначити в рішенні яка частка виділяється відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомості майна, який залишається у власності відповідача.

При цьому, загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін та встановлювати, зокрема: чи дійсно є можливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством тощо.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не надав належної оцінки висновку експерта про те, що запропоновані ним варіанти розподілу фактично не передбачають можливості поділу спірного будинку з виділенням відокремлених його часток з самостійними виходами.

Зокрема, судом не визначено, де сторони мають встановити самостійні входи, за рахунок яких приміщень.

Також апеляційним судом у повній мірі не з`ясовано, чи можливий взагалі поділ без втручання в несучі конструкції будівлі та/або інженерні системи загального користування. Якщо поділ без такого втручання не можливий, судом не визначено, чи наявна у сторін технічна та матеріальна можливість проведення таких робіт.

Ураховуючи викладене, апеляційним судом не було вирішено питання про наявність технічної можливості улаштування необхідних інженерних комунікацій у запропонованих сторонами ізольованих житлових приміщеннях (квартирах) спірного домоволодіння, не врахована вартість робіт з їх улаштування з покладенням на сторін певних витрат і розподілу участі в переобладнанні будинку.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що в описовій частині постанови апеляційного суду вказано про те, що рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2019 року оскаржується тільки в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1, а тому апеляційний суд переглядає дане рішення тільки в цій оскаржуваній частині, а в іншій частині рішення не переглядається.

Разом з тим, в резолютивній частині зазначеної постанови апеляційний суд зробив висновок також і стосовно вирішення інших позовних вимог, зокрема, про визнання припиненим договору іпотеки від 20 березня 2007 року, в частині передачі в іпотеку в якості зобов`язання за кредитним договором № 02/445к від 20 березня 2007 року Ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та зняття з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешту з Ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 по забороні на нерухоме майно № НОМЕР_1, що зареєстрована 20 березня 2007 року приватним нотаріусом Максимчин Т. В.

Таким чином, апеляційний суд прийняв рішення щодо зазначених позовних вимог, не переглянувши їх по суті.

Вказане свідчить про те, що судом не встановлені фактичні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи, що апеляційним судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення у цій справі.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, а тому, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Отже, ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.