369/4856/19 Про визнання проведених електронних торгів недійсними, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно - 18.11.2020 Прийняття

Позов мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер 3222482401:01:007:5045), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, та Свідоцтвом на право власності від 31 березня 2015 року, індексний номер 35678819.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року у справі № 369/6006/16-к за клопотанням старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області Мельника О. П., у кримінальному провадженні № 42015110200000054 від 20 жовтня 2016 року, накладено арешт на земельні ділянки в кількості 64 шт., заборонено власникам чи іншим особам за дорученням власників розпоряджатися земельними ділянками, які арештовані даною ухвалою, до скасування арешту в установленому порядку.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 03 січня 2019 року Державним реєстратором Дідур Б. В. внесено інформацію щодо обтяження на земельну ділянку у вигляді арешту на підставі ухвали суду від 04 липня 2016 року.

Разом з тим, йому стало відомо, що спірна земельна ділянка продана ДП "СЕТАМ" на прилюдних (електронних) торгах, які відбулися 02 січня 2019 року на вебсайті електронних торгів: https://setam.net.ua.

11 січня 2019 року приватним нотаріусом Нікітенко В. В. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про перехід права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3222482401:01:007:5045) до ОСОБА_2 .

Вважав, що торги з продажу цієї земельної ділянки є недійсними з огляду на допущені при їх проведенні порушення діючого законодавства України, оскільки на земельну ділянку, що була предметом продажу, накладено арешт, заборонено власникам чи іншим особам за дорученням власників розпоряджатися земельною ділянкою, до скасування арешту в установленому порядку, що є підставою для недійсності правочину. Приватним нотаріусом незаконно проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, оскільки майно було під арештом та обтяженнями суду.

У зв`язку з викладеним просив визнати протиправним та скасувати запис приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Нікітенко В. В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про перехід права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3222482401:01:007:5045), до ОСОБА_2 від 11 січня 2019 року; визнати недійсними електронні торги з відчуження земельної ділянки (кадастровий номер 3222482401:01:007:5045) за адресою: АДРЕСА_1, проведені 02 січня 2019 року ДП "СЕТАМ".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги з відчуження земельної ділянки (кадастровий номер 3222482401:01:007:5045) по АДРЕСА_1, проведені 02 січня 2019 року ДП "СЕТАМ". Визнано протиправним та скасовано запис приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Нікітенко В. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про перехід права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3222482401:01:007:5045) до ОСОБА_2 від 11 січня 2019 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що примусовим відчуженням спірної земельної ділянки порушені права ОСОБА_1, передбачені статтею 64-1 КПК України, як учасника кримінального провадження, а тому враховуючи, що датою правочину з відчуження земельної ділянки за результатами електронних торгів згідно протоколу №379904, є дата складання відповідного Акту приватним виконавцем Крайчинським С. С., тобто 04 січня 2019 року, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_3, маючи необхідний доступ до Реєстру речових прав на нерухоме майно в силу своїх службових повноважень, мав можливість встановити наявність відповідного обтяження в Реєстрі речових прав нерухомого майна.

Також суд дійшов висновку, що наявність арешту земельної ділянки є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на придбане з прилюдних торгів майно в силу приписів статей 34, 46-1, 49 Закону України "Про нотаріат".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_4 - представника ОСОБА_2, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко В. В., ДП "СЕТАМ", приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С. С. задоволено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що обтяження у вигляді арешту земельної ділянки, накладеного судом в іншій справі ухвалою від 04 липня 2016 року, було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 03 січня 2019 року, тобто після проведення електронних торгів, і судом не встановлено, що приватний виконавець, ДП "СЕТАМ" чи ОСОБА_2 знали або могли знати про заборону відчуження. Тому таке обтяження не може бути протиставлене переможцю торгів, оскільки його недобросовісність як набувача спірного майна не доведена.

Також апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, що нотаріусом при видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, порушені норми діючого законодавства, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому Наказом МЮ України від 22 лютого 2012 року № 296/5 з наступними змінами, та відповідно до вимог статті 34 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися. Чинним законодавством консульським установам України та посадовим особам органів місцевого самоврядування не надано повноважень щодо вчинення вищевказаних нотаріальних дій. Для нотаріуса, який вчиняє цю нотаріальну дію, основним є констатація факту безспірного набуття права власності на майно саме цим набувачем. З цього випливає дещо односторонній характер направленості цієї нотаріальної дії - підтвердження права власності набувача на майно внаслідок проведення прилюдних торгів (аукціону).

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У лютому 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій останній, посилаючись на недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року та додаткову постанову апеляційного суду від 21 січня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року в справі № 6-1884цс15, 25 листопада 2015 року в справі № 6-1749цс15, 06 квітня 2016 року в справі № 3-242гс16, 13 квітня 2016 року в справі № 6-2988цс15, 29 червня 2016 року в справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, 29 листопада 2017 року в справі № 668/5633/14-ц, 18 січня 2017 року в справі № 554/410/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, посилається на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, стаття 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не рахував, що примусове відчуження майна, яке визнано речовим доказом в порядку КПК України (4651-17) , арештовано слідчим суддею з метою збереження такого речового доказу, беззаперечно порушує вимоги КПК України (4651-17) , суперечить інтересам суспільства та держави в розумінні частини першої статті 203 ЦК України, оскільки може ускладнити або унеможливити досудове розслідування відповідного кримінального провадження. Апеляційний суд не надав оцінки доказам у справі та не залучив до справи ані правоохоронні органи, ані Горенську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області. Також апеляційний суд не врахував, що в даному випадку нотаріус виконує функції реєстратора і керується Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) . У разі, коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій або заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього самого майна, державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов`язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника об`єкта нерухомого майна. Проте апеляційним судом взагалі не досліджувався саме факт реєстрації нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), а лише його видачу.

Також апеляційний суд не врахував, що датою правочину з відчуження земельної ділянки за результатами електронних торгів згідно Протоколу №379904, є дата складання відповідного акту приватним виконавцем Крайчинським С. С., тобто 04 січня 2019 року, вже після того, як обтяження на відповідне майно було зареєстровано.

Крім того зазначав, що стягуючи витрати на правничу допомогу, апеляційний суд не врахував, що в матеріалах справи відсутні розрахунки таких витрат, не доказано та не доведено в суді, який саме час витрачено адвокатами, а тому наявні підстави для скасування додаткової постанови апеляційного суду.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У травні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дяченко І. В. подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначав, що станом на 02 січня 2019 року (момент проведення електронних торгів) ані виконавець Крайчинський С. С., ані ДП "СЕТАМ" не володіли та могли володіти інформацією щодо наявності обтяження (арешту) земельної ділянки, оскільки відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) таке обтяження не було зареєстровано у державному реєстрі. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження обізнаності виконавця ОСОБА_3 та ДП "СЕТАМ" на момент проведення електронних торгів із обтяженням (арештом) земельної ділянки матеріали справи не містять. З огляду на те, що позивачем не доведено порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (z1301-16) , під час проведення електронних торгів, не доведено чи вплинули ці порушення на результат електронних торгів та чи мало місце порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав для визнання правочину з реалізації земельної ділянки на електронних торгах недійсним. Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що саме протокол електронних торгів від 02 січня 2019 року є доказом укладення договору купівлі-продажу між продавцем та переможцем торгів, тому жодні правові підстави для визнання даної угоди недійсною відсутні. Виходячи з положень пункту 3 частини четвертої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час реєстрації права власності), наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно (арешт) не є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до Закону. Також зазначав про відсутність підстав для скасування додаткової постанови апеляційного суду.

Також у травні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дяченко І. В. подав до суду заяву про стягнення понесених відповідачем-3 судових втрат у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Крім того, у травні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ДП "СЕТАМ" на касаційну скаргу, в якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що електронні торги з реалізації майна відбулись відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (z1301-16) , а можливі порушення приватним виконавцем, які полягають у видачі акта про проведення електронних торгів щодо майна, обтяженого арештом, не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними і мають самостійний спосіб оскарження, яким позивач не скористався.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 369/4856/19 з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2020 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року справу № 369/4856/19 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 31 березня 2015 року ОСОБА_1 отримав право приватної власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, земельна ділянка 3222482401:01:007:5045, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,06 га.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року по справі 369/6006/16-к накладено арешт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222482401:01:007:5045, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

У вказаній ухвалі зазначено, що органом досудового розслідування встановлено, що порушуючи Закон України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , зловживаючи своїм службовим становищем, посадові особи сільської ради с. Горенка протягом 2014-2015 років, спільно з депутатами Горенської сільської ради, членами виконкому та землевпорядником, без проведення громадських слухань, незаконно змінили генеральний план забудови с. Горенка, вивівши з нього землі призначені для будівництва соціальної сфери, котрі були землями рекреаційного призначення.

03 січня 2019 року відповідне обтяження на підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року по справі 369/6006/16-к зареєстровано державним реєстратором Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Дідуром Б. В.

31 липня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, за результатами розгляду заяви представника за довіреністю АТ "Укргазбанк" Приступи О. О. відкрито виконавче провадження № 56888024 на підставі виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року по справі № 761/625/14-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 392452 грн., також стягнуто судовий збір.

22 жовтня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Крайчинським С. С. направлено заявку до ДП "СЕТАМ" на реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні ВП № 56888024 стосовно земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222482401:01:007:5045, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Згідно Протоколу проведення електронних торгів № 379904, 02 січня 2019 року відбулись електронні торги з реалізації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222482401:01:007:5045, реєстраційний номер лота 321380, торги закінчені о 18 годині 40 хвилин, переможець ОСОБА_2

03 січня 2019 року ОСОБА_2 сплачено кошти за придбання на ДП "СЕТАМ", лот 321380, протокол 379904, від 02 січня 2019 року в сумі 247 950,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПриватБанк".

04 січня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Крайчинським С. С. складено акт № 56888024 про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, згідно якого здійснено реалізацію земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222482401:01:007:5045 за суму 247 950 грн. Переможцем торгів визнаний ОСОБА_2

11 січня 2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко В. В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222482401:01:007:5045 на підставі акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Крайчинським С. С. від 04 січня 2019 року.

11 січня 2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко В. В. на підставі свідоцтва, виданого 11 січня 2019 року нею ж, здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222482401:01:007:5045 за ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно пункту 1 розділу 8 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року (z1301-16) (далі - Порядок) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на вебсайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня система автоматично формує та розміщує на вебсайті протокол електронних торгів за лотом.

Відповідно до пункту 1 розділу 10 Порядку на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно.

Згідно пункту 4 розділу 10 Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги.

Пунктом 8 розділу 10 Порядку передбачено, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Згідно статті 7 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Частиною першою статті 46-1 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.

Пунктом 1 частини першої статті 49 вказаного Закону встановлено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Судами встановлено, що ухвала слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року по справі 369/6006/16-к є чинною, в установленому Законом порядку не скасована та є обов`язковою для виконання в силу статі 533 КПК України (4651-17) та статті 129-1 Конституції України.

Згідно статті 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц (провадження № 61- 18593св18) встановлено, що згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України (435-15) та іншим актам цивільного законодавства. Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі № 910/856/17.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження 12-128гс18), правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Згідно із пунктом 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем.

Таким чином, дата проведення електронних торгів не є датою укладання такого правочину, оскільки протокол прилюдних торгів не є правовстановлюючим документом та не створює юридичних наслідків для виникнення права власності у переможця торгів на придбане майно. Таким документом є Акт компетентного державного виконавця, який складенням та видачею відповідного акту засвідчує юридичний факт того, що електронні торги з примусової реалізації арештованого майна відбулись, і є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва на придбане нерухоме майно.

Отже датою правочину з відчуження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222482401:01:007:5045, за результатами електронних торгів згідно Протоколу № 379904, є дата складання відповідного Акту приватним виконавцем Крайчинським С. С., тобто 04 січня 2019 року.

Приватний виконавець Крайчинський С. С., маючи необхідний доступ до Реєстру речових прав на нерухоме майно в силу своїх службових повноважень, мав можливість встановити наявність відповідного обтяження в Реєстрі речових прав нерухомого майна на підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року по справі 369/6006/16-к під час складання Акту приватного виконавця про проведені електронні торги.

Крім того, приватний нотаріус Нікітенко В. В. в силу вимог статті 46-1 Закону України "Про нотаріат" була зобов`язана перевірити наявність обтяжень на нерухоме майно при видачі відповідного свідоцтва стосовно такого нерухомого майна. Однак, вищезазначені приписи законодавства не були дотримані.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про нотаріат" та пункту 1 Глави 13 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, частиною першою статті 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право відмовити у вчиненні нотаріальної дії за певних умов.

Ураховуючи викладене, нотаріус має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. До виключної компетенції нотаріуса належить і прийняття рішень про видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) чи відмову у видачі свідоцтва за наявності до того передбачених законом підстав.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 130/2006/17 (провадження №61-41696св18).

За таких обставини висновок апеляційного суду про те, що для нотаріуса, який вчиняє цю нотаріальну дію, основним є констатація факту безспірного набуття права власності на майно саме цим набувачем, з чого випливає дещо односторонній характер направленості цієї нотаріальної дії - підтвердження права власності набувача на майно внаслідок проведення прилюдних торгів (аукціону), є помилковим.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

У постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року по справі № 207/1194/17 (провадження №61-42060св18) зроблено висновок, що вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 537/1566/18 (провадження № 61-13527св19) головною умовою, яку підлягає встановленню судами при вирішені позовів про визнання недійсними прилюдних торгів, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірним примусовим відчуженням земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222482401:01:007:5045 порушено права ОСОБА_1, передбачені статтею 64-1 КПК України, як учасника кримінального провадження №42015110200000054 від 20 жовтня 2016 року.

Відповідно до частин другої, третьої статті 64-2 КПК України (а не 64-1 КПК (4651-17) України, як зазначено судом першої інстанції) третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

В даному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду в рамках цивільного судочинства та просив визнати недійсними електронні торги з відчуження земельної ділянки і визнати протиправним та скасувати запис приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Нікітенко В. В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про перехід права власності на цю земельну ділянку до ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, вказаного не врахував та належним чином не перевірив, чим позивач обґрунтовував порушення своїх прав та чи мало місце порушення його прав та законних інтересів при проведенні електронних торгів.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оскільки відповідно до статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати висновки Верховного Суду, викладені у цій постанові, встановити чим позивач обґрунтовував порушення своїх прав та чи мало місце порушення його прав та законних інтересів при проведенні електронних торгів, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи з урахуванням того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Оскільки справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, питання про розподіл судових витрат повинно бути вирішено за результатами ухвалення остаточного рішення.

З огляду на вказане підлягає скасуванню й додаткова постанова Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Головуючий	В. О. Кузнєцов
Судді:	В. С. Жданова
	В. М. Ігнатенко
	В. А. Стрільчук
	М. Ю. Тітов