761/41131/17 Про припинення поруки за договором поруки - 18.11.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Шахової О.В., Андрієнко А.М., Саліхова В.В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") про припинення поруки за договором поруки від 26 грудня 2007 року, укладеного нею з ПАТ КБ "Надра".

Позов мотивований тим, що 26 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", і ОСОБА_2, укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 81 718,18 доларів США, із сплатою 10,7 % річних.

Також відповідно до зазначеного договору для забезпечення виконання зобов`язань позичальником, 26 грудня 2007 року між позивачем і відповідачем укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідальність боржника і поручителя є солідарною. Строк дії поруки в договорі не указаний.

Відповідно до пункту 3.3 договору кредиту позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту у визначений строк щомісячно до 10 числа кожного поточного місяця, який згідно з пунктом 3.3.1 складає 765,00 доларів США.

У пункті 4.2.4 договору кредиту передбачено, що банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за договором кредиту, якщо позичальник не вніс черговий мінімальний платіж.

У зв`язку з тим, що у договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а через невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором кредиту, а саме, порушення терміну внесення чергового платежу 20 травня 2014 року, кредитор протягом 6 місяців від дня настання права вимоги не пред`явив вимоги до поручителя, у зв`язку з чим вона звернулася з вказаним позовом до суду.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано поруку за договором поруки від 26 грудня 2007 року, укладеним між ВАТ КБ "Надра" і ОСОБА_1 такою, що припинена.

Рішення місцевого суду мотивоване доведеністю позовних вимог ОСОБА_1 . Посилаючись на правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду України у справі № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, у справі № 6-933цс15 від 09 вересня 2015 року й у справі № 6-3087цс від 23 березня 2017 року зазначив, що закінчення строку, установленого договором поруки, як і сплив шести місяців від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Білої І. В., задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова мотивована тим, що оскільки позовні вимоги до боржника та до поручителя банком не пред`являлися, то строк виконання зобов`язання не був змінений, порука не була припинена, адже вона відповідно договору поруки існує до повного виконання зобов`язання боржником.

Крім того, позивач, звертаючись до суду із позовом про припинення поруки, не залучив до участі у справі боржника за кредитним договором, права якого зачіпаються, так як закон передбачає солідарну відповідальність боржника та поручителя за кредитним договором, тобто при розгляді справи було невірно визначено суб`єктний склад учасників справи, що також є підставою для скасування рішення суду та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 листопада 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрите касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права щодо підстав припинення поруки. У цій справі порука є припиненою, адже її строк не був встановлений у договорі, оскільки зазначалося на її дію до повного виконання кредитних зобов`язань.

Впродовж 6 місяців з дня виникнення прострочення виконання договору кредиту банк не заявив вимог до поручителя, що призвело до припинення поруки. Прострочення позичальника виникло після 20 травня 2014 року, після чого він перестав повертати кредит. Такий висновок ґрунтується на постановах Верховного Суду України, зокрема, від 17 вересня 2014 року, від 06 липня 2015 року, а також на його висновках за ІІ півріччя 2015 року.

Оскільки у договорі поруки не містилося конкретного строку припинення поруки, адже вказувалося на її дію впродовж виконання зобов`язань, апеляційний суд мав керуватися умовами договору кредиту, що визначають строки виконання кредитного зобов`язання, що були порушені позичальником.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

26 грудня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 864/П/99/2007-840, згідно з умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 81 718,18 дол. США із сплатою 10,7 % річних на строк до 26 грудня 2037 року

Відповідно до зазначеного договору на забезпечення виконання зобов`язань позичальником 26 грудня 2007 року між позивачем і відповідачем укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідальність боржника і поручителя є солідарною.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов`язання повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язання, так і при невиконанні позичальником зобов`язання в цілому.

У пункті 3.3 договору кредиту передбачено, що позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту у визначений строк щомісячно до 10 числа кожного поточного місяця, який відповідно до пункту 3.3.1 становить 765,00 доларів США.

Згідно з пунктом 1.5 договору поруки поручитель підтверджує, що він ознайомлений і погоджується з умовами договору кредиту, у тому числі й з пунктом 5.3 договору, а саме, з тим, що дія договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором чи виконанням поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього договору.

У пункті 5.1. договору поруки передбачено, що сторони визначають, що цей договір підписаний на добровільних засадах та відповідає намірам сторін щодо безумовного виконання взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 5.3. договору поруки передбачено дію цього договору до належного виконання позичальником чи поручителем зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до пункту 4.2.4 договору кредиту банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за договором кредиту в разі, коли позичальник не вніс черговий мінімальний платіж.

ПАТ КБ "Надра" з позовом про стягнення заборгованості до суду не звертався.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтю 526 ЦК України передбачено, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, які полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг обов`язків боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на зазначені нормативні положення, порука є строковим зобов`язанням і незалежно від того, встановлений її строк договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 і частина друга статті 252 ЦК України). Умова договору поруки про його дію до припинення всіх зобов`язань боржника за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 і частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягає застосуванню частина четверта статті 559 ЦК України. Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (постанова Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16).

У справі, що переглядається, встановлено, що у кредитному договорі від 26 грудня 2007 року, укладеному між ВАТ КБ "Надра" і ОСОБА_2, за № 864/П/99/2007-840, позичальнику надано кредит у розмірі 81 718,18 доларів США із сплатою 10,7 % річних на строк до 26 грудня 2037 року.

Оскільки строк дії кредитного договору встановлений до 2037 року та судами не встановлено обставин зміни кредитором строку повернення кредиту, то вимоги позивача про визнання поруки такою, що припинилася, не підлягають задоволенню.

Питання наявності у кредитора права на солідарне стягнення з поручителя прострочених позичальником платежів за кредитним договором з огляду на строк виникнення прострочення та заявлення до поручителя відповідної вимоги з погашення такої заборгованості має вирішуватися у межах спору про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваної постанови апеляційного суду, у зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Головуючий	В. О. Кузнєцов
Судді:	В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов