363/4264/17 Про захист прав споживачів та стягнення коштів за договором вкладу - 18.11.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року у складі судді Рудюка О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Поліщук Н. В., Шахової О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та стягнення коштів.

В обгрунтування позову посилався на те, що 23 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено у Кримському відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" договір банківського вкладу (депозиту) № SАМDN01000737911694 за програмою "Стандарт на 6 місяців". Сума вкладу ОСОБА_1 становила 111 286,42 грн, яка у подальшому тричі поповнювалась на 177,78 грн, на 51 000,00 грн та на 47 878,80 грн, загальна суму внесених коштів склала 210 343,00 грн. Впродовж шестимісячного строку дії вкладу до 23 березня 2014 року нараховані відсотки у розмірі 17 615,25 грн, за процентною ставкою 17 % на рік.

Відповідно до пункту 3 договору вкладу, вклад продовжено на новий шестимісячний строк, а загальна сума коштів на ньому склала 227 958,25 грн. 14 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про припинення дії договору та необхідності повернення грошових коштів. Однак, листом від 27 січня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомив позивача, що прийняв до уваги вимоги про припинення дії договору і перерахування коштів за договором вкладу та вказав про відсутність можливості для їх задоволення у зв`язку із тим, що банк у своїй діяльності керується законодавством України. На даний час кошти не повернуті.

Таким чином, просив розірвати договір банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня 2013 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк"; стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня 2013 року:

- вклад у розмірі 227 958,25 грн,

- проценти за користування грошовими коштами у розмірі 135 900,59 грн станом на 23 вересня 2017 року,

- 3 % річних на суму прострочення виплати по вкладу в порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) у розмірі 18 342,83 грн станом на 23 вересня 2017 року,

- 3 % на суму прострочених до виплати процентів у розмірі 8 363,83 грн станом на 23 вересня 2017 року,

- інфляційні витрати на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 164 458,50 грн станом на вересень 2017 року,

- інфляційні витрати на суму прострочених процентів у розмірі 19 647,96 грн станом на вересень 2017 року, а всього - 574 671,97 грн;

- моральну шкоду у розмірі 45 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року позов задоволено частково; розірвано договір банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня 2013 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" оформлений на підставі заяви № SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку № НОМЕР_1 ; стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за указаним договором банківського вкладу (депозиту) суму вкладу у розмірі 227 958,25 грн, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 135 900,59 грн, 3 % річних на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 18 342,83 грн, 3 % річних на суму прострочених до виплати процентів у розмірі 8 363,83 грн, інфляційні витрати на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 164 458,50 грн, інфляційні витрати на суму прострочених процентів у розмірі 19 647,96 грн; а всього на суму 574 671,97 грн; в іншій частині в позові відмовлено; стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 10 220,08 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внесення коштів позивачем на виконання договору банківського вкладу підтверджується квитанціями та довідкою виданою банком, тому суд першої інстанції вважав доведеним факт укладення договору банківського вкладу. Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань, що виникли за договором банківського вкладу від 23 вересня 2013 року щодо повернення грошових коштів, тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність розірвання указаного договору та стягнення з банку на користь позивача за цим договором процентів за користування грошовими коштами у розмірі трьох процентів річних на суму прострочення виплати вкладу, трьох процентів річних на суму прострочених до виплати процентів, інфляційних витрат на суму прострочення виплати вкладу, інфляційних витрат на суму прострочених процентів.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржувалося та не переглядалося.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення; рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції грунтуються на вимогах закону та установлених обставинах справи. Ураховуючи те, що банк не повернув вклад на вимогу позивача, апеляційний суд дійшов висновку про те, що розірвання договору банківського вкладу та стягнення із банку суми вкладу і нарахованих відсотків, інфляційних витрат є обгрунтованим. Апеляційний суд визнав розрахунок заборгованості, наданий позивачем належним та допустимим доказом у даній справі, а доводи апеляційної скарги про неправильний розрахунок відсотків та інфляційних витрат необгрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно розраховано суму судового збору, оскільки 1 % від ціни позову становить не більше 6 196,71 грн, а суд стягнув з банку 10 220,08 грн, не обгрунтувавши таку суму.

Зазначає, що належними і допустимими доказами у справі не підтверджено невиконання банком своїх зобов`язань. Вказує, що позивач не надав доказів того, що кошти знаходяться на рахунку банку саме у тому розмірі, що заявив позивач. Також банк посилається на те, що позовна вимога про розірвання договору банківського вкладу не підлягає задоволенню, оскільки такий договір було розірвано в односторонньому порядку відповідно до заяви позивача від 14 січня 2015 року.

Банк вказує на помилковість розрахунків відсотків за користування коштами, оскільки судами не враховано вимоги частини другої статті 1070 ЦК України щодо визначення відсоткової ставки. Так відсоткова ставка повинна розраховуватись за вкладом "На вимогу" (1 %) - за період з 18 січня 2015 року до 03 травня 2017 року, та за відсотковою ставкою "До запитання" (0,01 %) за період з 04 травня 2017 року до 23 вересня 2017 року. Договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов`язань за цим договором після закінчення терміну його дії. Виходячи з неправильного нарахування судом відсотків за користування кредитом, помилковими є розрахунки 3 % річних та інфляційних витрат.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги банку, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2020 року справу № 363/4264/17 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що 23 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено в Кримському відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" депозитний договір № SAMDN01000737911694 за програмою "Стандарт на 6 місяців" до 23 березня 2014 року включно, з нарахуванням 17 % річних та з правом пролонгації договору. Сума вкладу позивача становить 111 286,42 грн.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив факт укладення та існування указаного договору.

Відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрив ОСОБА_1 особистий рахунок № НОМЕР_2 та рахунок для зарахування відсотків - № НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 на виконання умов договору 23 вересня 2013 року вніс на рахунок в банку № НОМЕР_2, кошти у сумі 111 286,42 грн, 177,78 грн, 47 878,80 грн та 51 000,00 грн, загальна сума внесених коштів склала 210 343,00 грн. Впродовж дії шестимісячного строку вкладу до 23 березня 2014 року нараховані відсотки у розмірі 17 615,25 грн за процентною ставкою 17 % на рік.

Відповідно до довідки від 03 травня 2014 року № 13018449 виданої ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 станом на 03 травня 2014 року має в ПАТ КБ "ПриватБанк" рахунок, який відкрито 23 вересня 2013 року.

Внесення коштів ОСОБА_1 на виконання договору банківського вкладу від 23 вересня 2013 року підтверджується квитанціями від 23 вересня 2019 року та довідкою № 13018449 від 03 травня 2014 року виданою ПАТ КБ "ПриватБанк".

Відповідно до пункту 3 договору вкладу, вклад продовжено на новий шестимісячний строк, а загальна сума коштів на ньому склала 227 958,25 грн.

Умовами договору банківського вкладу передбачено його пролонгацію (пункт 3 договору) на умовах договору банківського вкладу. Причому, розрахунок процентів на новий строк при продовженні дії договору банківського вкладу здійснюється за процентною ставкою, які діють в банку для продовжених депозитних вкладів.

Установлено, що відбувалась автоматична пролонгація вкладу на шестимісячний строк.

Позивач 14 січня 2015 року звернувся до банку із заявою про повернення коштів у повному обсязі (розірвання договору).

Листом від 27 січня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надав відповідь про те, що прийняв до уваги вимоги про припинення дії договору та перерахування коштів за договором вкладу, однак зазначив, що у нього відсутня можливість для їх задоволення у зв`язку із тим, що банк у своїй діяльності керується законодавством України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою 1058 ЦК України (435-15) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми договору банківського вкладу та визначають наслідки недодержання письмової форми такого договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що позивач довів внесення грошових коштів до каси банку та існування між ним і відповідачем договірних правовідносин. Укладення договорів банківського вкладу та внесення позивачем коштів на виконання договору банківського вкладу від 23 вересня 2013 року підтверджуються заявою від 23 вересня 2013 року № SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку № 1004150200407953191; квитанціями від 23 вересня 2019 року та довідкою від 03 травня 2014 року № 13018449, виданою ПАТ КБ "ПриватБанк". Тобто факт укладення договорів банківського вкладу та внесення заявлених у позові коштів позивачем є доведеним.

Встановивши факт укладення сторонами договорів банківського вкладу, звернення позивача про повернення належних йому коштів, а також відсутність доказів виконання відповідачем цього зобов`язання, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за договором банківського вкладу, укладеним між сторонами, виникло зобов`язання щодо повернення коштів, яке відповідач не виконав.

Доказів повернення вкладів банк суду не надав.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено знаходження коштів на відповідних рахунках у банку, не узгоджуються з матеріалами справи та суперечать виданою самим же АТ КБ "ПриватБанк" довідкою від 03 травня 2014 року № 13018449.

Слід зазначити, що договір банківського вкладу укладений між позивачем та АТ КБ "ПриватБанк" як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпрі, стороною договору банківського вкладу із позивачем було саме АТ КБ "ПриватБанк", а не його філія, і саме воно брало на себе зобов`язання по виконанню договору, а тому припинення діяльності філії АТ КБ "ПриватБанк" на окупованій території Автономної Республіки Крим не є підставою для відмови у поверненні відповідачем вкладу позивача за його вимогою.

Разом із тим, перевіряючи доводи скарги та ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за договорами банківського вкладу, 3 % річних та інфляційних витрат, колегія суддів касаційного суду виходить з такого.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Закінчення строку дії депозитного договору в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом "на вимогу", якщо інший розмір процентів не погоджений сторонами.

Аналогійний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Так, згідно Пам`ятки клієнта, з умовами якої погодився позивач, підписуючи заяву на оформлення вкладів у АТ КБ "ПриватБанк", клієнт може поповнювати свій вклад. Загальна сума поповнення протягом кожного календарного місяця не повинна перевищувати суму, встановлену банком. Максимальну суму поповнення протягом календарного місяця клієнт може дізнатися у відділенні банку або на сайті банку. Відсотки виплачуються на рахунок/карту для зарахування відсотків по вкладу по закінченню кожного цілого місяця, що минув з моменту укладення договору, у перший робочий день, що йде за датою після укладення договору, після 15:00. У разі, якщо після закінчення строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження вкладу, то вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнка в банк. Відсотки під час нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу. Поточний розмір діючої відсоткової ставки по вкладу клієнт може дізнатися у відділенні або на сайті банку. У клієнта і у банка є право дострокового розірвання цього договору, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати розірвання договору. Якщо клієнт вимагає розірвати договір, а строк вкладу ще не настав, клієнту повертається сума вкладу. За неповний срок вкладу відсотки виплачуються за зниженою відсотковою ставкою.

Суди установили, що 23 вересня 2013 року укладено в Кримському відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" депозитний договір № SAMDN01000737911694 за програмою "Стандарт на 6 місяців" до 23 березня 2014 року включно, з нарахуванням 17 % річних та з правом пролонгації договору. Сума вкладу позивача становить 111 286,42 грн. ОСОБА_1 на виконання умов договору 23 вересня 2013 року вніс на рахунок в банку № НОМЕР_2, кошти у сумі 111 286,42 грн, 177,78 грн, 47 878,80 грн та 51 000,00 грн, загальна сума внесених коштів склала 210 343,00 грн. Відповідно до пункту 3 договору банківського вкладу, вклад продовжено на новий шестимісячний строк, а загальна сума коштів на ньому склала 227 958,25 грн.

Із позовної заяви вбачається, що позивач 14 січня 2015 року звернувся у відділення АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання договору банківського вкладу та повернення відповідних грошових коштів з нарахованими відсотками.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач просив стягнути з банку на свою користь проценти за вкладом за період з березня 2014 року по вересень 2017 року за процентною ставкою, передбаченою цим договором у розмірі 17 % річних.

Суди попередніх інстанцій розриваючи договір банківськго вкладу не звернули уваги на те, що у січні 2015 року позивач звертався до банку із вимогою розірвати цей договір та повернути йому кошти разом з відсотками.

Отже, необхідно встановити момент припинення договору, та в залежності від цього, врахувавши статті статті 1058, 1061 ЦК України визначити розмір процентів за користування грошовим вкладом. Слід виходити з того, що за відстоковою ставкою у 17 % річних слід нараховувати відсотки лише до закінчення договору банківського вкладу.

Оскільки умовами договору не визначено розміру ставки процентів за користування депозитом у разі закінчення строку його дії та неналежного виконання грошового зобов`язання за ним, тому слід визначити за якою відсотковою ставкою нараховуються відсотки після припинення договору банківського вкладу.

Отже, суди неправильно застосували норму статті 1070 ЦК України і не з`ясували, який розмір процентів звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягуючи з відповідача 3 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати у заявленому розмірі, суди не перевірили правильність їх нарахування позивачем, не врахували, що 3 % річних нараховуються на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування коштами.

У касаційній скарзі банк також посилається на те, що судом першої інстанції неправильно розраховано суму судового збору, оскільки 1 % від ціни позову становить не більше 6 196,71 грн, а суд стягнув з банку 10 220,08 грн, не обгрунтувавши таку суму.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 у листопаді 2017 року звернувся до суду з вимогою немайнового та майнового характеру (619 671,97 грн).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до судупозовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до судупозовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб установлений у розмірі 1 600,00 грн.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково: задовольнив немайнову вимогу про розірвання договору, та стягнув з банку 574 671,97 грн.

Отже розмір судового збору, який слід було стягнути суду першої інстанції з банку на користь держави (оскільки, позивач звільнений від його сплати як споживач) становить 640 грн (1 600 грн * 0,4) за немайнову вимогу та 5 746,72 грн (574 671,97 грн * 1 %) за майнову вимогу, а всього 6 386,72 грн. В той же час суд першої інстанції стягнув з банку на користь держави судовий збір у розмірі 10 220,08 грн.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій у частині розподілу судових витрат ухвалені з порушенням норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позову про розірвання договору банківського вкладу (депозиту), стягнення процентів за договором банківського вкладу, 3 % річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та прийняті з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд в частині направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, а в частині залишає судові рішення без змін, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в частині розірвання договору банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня 2013 року, стягнення з банку на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня 2013 року процентів за користування грошовими коштами у розмірі 135 900,59 грн, трьох процентів річних на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 18 342,83 грн, трьох процентів річних на суму прострочених до виплати процентів у розмірі 8 363,83 грн, інфляційних витрат на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 164 458,50 грн, інфляційних витрат на суму прострочених процентів у розмірі 19 647,96 грн та у частині стягнення з банку на користь держави судового збору у розмірі 10 220,08 грн скасувати і направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за указаним договором банківського вкладу (депозиту) суми вкладу у розмірі 227 958,25 грн, залишити без змін.