127/28284/18 Про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факту батьківства - 11.11.2020 Прийняття

треті особи: Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Загороднюк Олена Степанівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Голівський Вадим Валерійович, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2020 року у складі судді Луценко Л. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П., Денишенко Т. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Загороднюк О. С., про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факту батьківства.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою вона проживала разом з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 31 серпня 2012 року до дня його смерті. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась спільна дитина ОСОБА_6 . Оскільки позивач та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі не перебували, в актовому записі про народження дитини відомості про батька записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) (зі слів матері).

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці, разом із ОСОБА_1 у період з 31 серпня 2012 року по 10 червня 2018 року;

- встановити факт батьківства ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці, стосовно малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- внести до актового запису № 2322 про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка народилася в м. Вінниці, вчинений Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 30 червня 2017 року такі зміни: прізвище дитини змінити на " ОСОБА_7 ", записати батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Кам`янка Літинського району Вінницької області, громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці Вінницької області, є батьком малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Вінниця Вінницької області, громадянки України.

Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 від 30 червня 2017 року № 2322, складеного Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, у відомості про батька зазначено батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Кам`янка Літинського району Вінницької області, громадянина України. Змінено прізвище дитини ОСОБА_6 з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_7 ".

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Речові докази у справі - гістологічний матеріал ОСОБА_5 та зразки букального епітелію ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які поміщені в спеціальні пакети Експертної служби МВС України за №№ 4088547, 3992483, 3992508, - залишено у цивільній справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем підтверджено факт батьківства ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Кам`янка Літинського району Вінницької області, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці, стосовно малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Вінниця. Встановлення цього факту обумовлено внесенням відповідних змін до актового запису про народження дитини та, надалі, оформленням пенсії по втраті годувальника та спадкових прав після смерті спадкодавця. Відповідно підлягають внесенню зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 від 30 червня 2017 року № 2322, складеного Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, у відомості про батька, зазначивши батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Кам`янка Літинського району Вінницької області, громадянина України, та змінивши прізвище дитини ОСОБА_6 з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_7 ".

Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, які б свідчили про проживання позивача з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 31 серпня 2012 року по 10 червня 2018 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_3, залишено без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази ведення спільного господарства позивача з ОСОБА_5 .

Задовольняючи позов у частині встановлення факт, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Кам`янка Літинського району Вінницької області, громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці Вінницької області, є батьком малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Вінниця Вінницької області, громадянки України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що є відповідні докази, що підтверджують походження дитини від нього, що дає підстави для встановлення факту батьківства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Голівський В. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 736/379/19, провадження № 61-14024св19.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що висновок експерта від 15 жовтня 2019 року № 493, оформлений судовим експертом Вінницького НДЕКЦ Міністерства внутрішніх справ України Немикіним О. М., є неналежним доказом. Між позивачем та відповідачами немає цивільно-правового спору, як і матеріально-правових відносин з приводу вимог про визнання батьківства, що виключає можливість задоволення позовних вимог про визнання батьківства. Дійшовши висновку щодо необхідності встановлення факту батьківства з метою оформлення пенсії по втраті годувальника, суди попередніх інстанцій в порушення статті 53 ЦПК України не залучили до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідний орган Пенсійного фонду України.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Голівський В. В., задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, від 30 червня 2017 року № 2322, вчиненого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, у відомостях про матір значиться ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянка України, місце проживання: АДРЕСА_2 ; у відомостях про батька значиться ОСОБА_10, громадянин України; підставою запису відомостей про батька стала заява ОСОБА_1 про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 СК України від 30 червня 2017 року № 139-16.3-44. Державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 СКУкраїни (за вказівкою матері) (а. с. 14 т.1).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 13 червня 2018 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Кам`янка Літинського району Вінницької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 55 років у м. Вінниці, про що 13 червня 2018 року складено відповідний актовий запис № 1702 (а. с. 15 т. 1).

Згідно з висновком експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 15 жовтня 2019 року № 493, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці, генетичні ознаки якого встановлені з фрагментів органів (некропсійного матеріалу), може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, матір`ю якої є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ймовірність даної події складає 99,9999 % (а. с. 9-24 т. 2).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За відсутності такої заяви батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (1618-15) (частини перша, друга статті 128 СК України).

Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) (далі - Постанова) роз`яснив судам, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України (2947-14) , зокрема частини другої статті 128 цього Кодексу, на підставі будь-яких фактичних доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Статтею 130 СК Українипередбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини

у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок що застосування статті 130 СК України та вказано, що "закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) ".

Європейський суд з прав людини зауважив, що "в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Згідно з висновком експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 15 жовтня 2019 року № 493 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці, генетичні ознаки якого встановлені з фрагментів органів (некропсійного матеріалу), може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, матір`ю якої є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ймовірність даної події складає 99,9999 % (а. с. 9-24 т. 2).

Встановивши, що на момент народження ОСОБА_6 її батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, відомості про батька зазначені відповідно до статті 135 СК Україниза вказівкою матері, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, суди попередніх інстанцій на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження спільного проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_5 .

Доводи касаційної скарги про порушення експертом методики проведення експертизи, порушення порядку відібрання експериментальних зразків, що ставить під сумнів правильність висновку експерта, є безпідставними оскільки не підтверджені доказами.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника в касаційній скарзі на неналежний склад відповідачів у цій справі, оскільки встановлений факт батьківства надає позивачу право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_11,а отже, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як інші спадкоємиці після його смерті, є належними відповідачами за заявленим позовом.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.