Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І.В.

Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажсервіс 1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 р.

у справі № 826/27664/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажсервіс 1

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будмонтажсервіс 1 (далі - позивач, ТОВ Будмонтажсервіс 1) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 р. № 257265522.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2016 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.07.2015 р. № 257265522, присуджено за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 965,28 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляціійної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2016 р.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 08.04.2015 р. по 07.05.2015 р. ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена планова виїзна перевірка ТОВ Будмонтажсервіс 1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено Акт від 02.06.2015 р. № 80/26-55-22-01/35876701.

Згідно Акту перевірки позивачем допущено порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 424 815 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.07.2015 р. № 257265522, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 531019,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 106 204,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП ОСОБА_5 підтверджується наданими суду документами первинного бухгалтерського обліку.

Натомість суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що надана позивачем первинна документація не дає можливість встановити реальність виконання договірних зобов'язань між позивачем та ПП ОСОБА_6

Колегія суддів касаційної інстанції вважає наведені висновки суду апеляційної інстанції такими, що суперечить матеріалам справи та вбачає наявність підстав погодитись із доводами суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, у відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи з вказаних норм податкового законодавства, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП ОСОБА_5 укладено Договір від 21.01.2013 р. № 014 на інформаційні послуги з підготовки тендерної документації для участі в конкурсних торгах на будівництво районного будинку культури з залом на 500 місць в м. Сокиряни.

За змістом вказаного договору, в обсяг послуг входять підготовка: кошторису, договірної ціни, виготовлення проспектів про наявність техніки та можливість будівельної потужності Замовника, документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав судам наступні документи: копію Договору від 21.01.2013 р. № 014, протокол узгодження договірної ціни від 21.01.2013 р., акта прийому - передачі наданих послуг до Договору від 05.07.2013 р. № 014.

Крім того, на підтвердження факту використання послуг, отриманих від ПП ОСОБА_5, у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем надано суду копію Договору про закупівлю робіт за державні кошти (Будівництво районного будинку культури з залом на 500 місць в м.Сокиряни) від 06.08.2013 р., укладеного між позивачем та Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації з складеними до нього додатковими угодами, та копії первинної документації щодо виконання будівельних робіт за вказаним договором.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В порушення наведених процесуальних положень відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відсутність доказів здійснення перерахування грошових коштів в рахунок оплати отриманих послуг на виконання зобов'язань (відповідні банківські виписки, платіжні доручення), про яку зазначив суд апеляційної інстанції не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій, а лише свідчить про неналежне виконання позивачем фінансових зобов'язань за Договором від 21.01.2013 р. № 014.

Як не можуть бути такою підставою і посилання суду апеляційної інстанції на відсутність доказів (супровідних листів, рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення тощо) надання ПП ОСОБА_5 інформації та документів, необхідних для виконання останнім своїх обов'язків за Договором.

Водночас, наявні у матеріалах справи первинні документи дали суду першої інстанції вичерпні підстави для висновку про реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ПП ОСОБА_5 за Договором від 21.01.2013 р. № 014.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажсервіс 1 - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 р. - скасувати, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2016 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.