409/75/12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 11.11.2020 Прийняття

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, постановлену під головуванням судді Варенко О.П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2009 року ПАТ КБ "Надра" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 червня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 липня 2019 року було визнано неподаною та повернуто заяву ПАТ "КБ "Надра" про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 червня 2014 року. Заявнику було роз`яснено його право на оскарження заочного рішення в апеляційному порядку.

У вересні 2019 рокуПАТ "КБ "Надра" звернулось до суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 червня 2014 року з пропуском строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження Банк посилався на те, що копію заочного рішення суду не було направлено Банку, про оскаржуване рішення Банк дізнався з ЄДРСР в липні 2019 році та одразу подав заяву про перегляд заочного рішення, яка була повернута як неподана. Окрім того, станом на час ухвалення оскаржуваного судового рішення були ліквідовані відділення ПАТ "КБ "Надра" в Дніпропетровській області та м. Дніпро, тому у зв`язку з великою завантаженістю представників судовими процесами, а також через неналежне повідомлення ПАТ "КБ "Надра" про день, місце та час розгляду справи позивач у справі не міг забезпечити явку представника у судове засідання до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року скарга була залишена без руху для зазначення інших поважних причин пропуску строку.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ "КБ "Надра" було ініціатором судового процесу, звернувшись до суду з відповідним позовом, тому зобов?язане було цікавитись судовим провадженням у справі та можливим результатом її розгляду, однак з текстом рішення ознайомилось тільки зі спливом майже п`яти років, що свідчить про пропуск строку на апеляційне оскарження без поважних причин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла від ПАТ "КБ "Надра" касаційна скарга на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано з Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області матеріали цивільної справи №409/75/12.

У червні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що недотримання ПАТ "КБ "Надра" строків на апеляційне оскарження було зумовлено бездіяльністю суду першої інстанції, зокрема не направленням належним чином у передбачений спосіб рішення суду. Окрім того, станом на час ухвалення оскаржуваного судового рішення були ліквідовані відділення ПАТ "КБ "Надра" в Дніпропетровській області та м. Дніпро, тому у зв`язку з великою завантаженістю представників судовими процесами, а також через неналежне повідомлення ПАТ "КБ "Надра" про день, місце та час розгляду справи відповідач у справі не міг забезпечити явку представника у судове засідання до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська.

Доводи інших учасників справи

Учасники справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відмовляючись у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ "КБ "Надра" було ініціатором судового процесу, звернувшись до суду з відповідним позовом, тому зобов?язано було цікавитись судовим провадженням у справі та можливим результатом її розгляду, однак з текстом рішення ознайомилось тільки зі спливом майже п`яти років, що свідчить про пропуск строку на апеляційне оскарження без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

При вирішення питання поновлення строку оскарження суди мають забезпечувати дотримання балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 червня 2014 року, яке було оскаржено ПАТ "КБ "Надра" до апеляційного суду, було ухвалено під час дії ЦПК України (1618-15) у редакції 2004 року.

У березні 2016 року представник ПАТ "КБ "Надра" звертався з клопотанням про надання йому копії заочного рішення та виконавчих листів ( а.с.96), що свідчить про обізнаність позивача про наявність судового рішення.

Дійсно, судом першої інстанції не було направлено копію заочного рішення.

З повторним клопотання про надання йому копії заочного рішення та виконавчих листів позивач звернувся 06 червня 2019 року, тобто через три роки і три місяці ( а.с.99).

Вказане свідчить про те, що позивач не виявив належної зацікавленості у розгляді його справи, а тому оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції не було допущено порушення прав ПАТ "КБ "Надра", гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України (у редакції станом на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.