550/936/19 Про визнання права спільної власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю (кормокухню) - 09.11.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 -адвоката Гавріш Наталії Сергіївни, на ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 30 липня 2019 року у складі судді Антонова А. А., ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2019 року у складі судді Антонова А. А., ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2019 року у складі судді Антонова А. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарг

26 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Чутівського районного нотаріального округу Савінова Н. М., про визнання права спільної власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю (кормокухню), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що між ним та відповідачем 26 травня 2007 року зареєстровано шлюб, який було розірвано на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2014 року.

Зазначав, що за період перебування у шлюбі подружжям придбано нежитлову будівлю (кормокухню), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована на відповідачку.

Посилаючись на норми статей 60, 61, 70, 163 СК України вважав, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, яке підлягає поділу у рівних частинах після розірвання шлюбу.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати за ним та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на нежитлову будівлю (кормокухню), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 - по 1/2 частці за кожним.

29 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю (кормокухню), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

02 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Чутівського районного нотаріального округу Савінова Н. М., приватний нотаріус Чутівського районного нотаріального округу Малахова Г. І., про визнання права спільної власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю (цех по вирощуванню мікроводоростей), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Зазначав, що за період перебування у шлюбі подружжям придбано нежитлову будівлю (цех по вирощуванню мікроводоростей), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована на відповідачку.

При цьому зазначав, що набуття ТОВ "Альфа-Фуд А" права власності на 1/2 частку спірного майна суперечить вимогам законодавства, оскільки на об`єкт нерухомості поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати за ним та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на нежитлову будівлю (цех по вирощуванню мікроводоростей), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 в рівних частках - по 1/2 частці за кожним відповідно.

27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю (цех по вирощуванню мікроводоростей), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 02 вересня 2019 року справи № 550/936/19 об`єднано в одне провадження зі справою № 550/974/19.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 30 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 550/936/19 задоволено.

Накладено арешт на нежитлову будівлю (кормокухню), яка розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 .

Ухвала районного суду мотивована тим, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню задля уникнення відчуження спірної нежитлової будівлі відповідачем, що у разі прийнятті рішення про задоволення позову, може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2019 року відкрито провадження у справі № 550/936/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Чутівського районного нотаріального округу Савінова Н. М., про визнання права спільної власності на нерухоме майно.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 550/974/19 задоволено.

Накладено арешт на нежитлову будівлю (кормокухню), яка розташована за адресою АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гавріш Н. С. залишено без задоволення.

Ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 30 липня 2019 року та ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Апеляційний суд зазначив, що подані позивачем заяви про забезпечення позову є обґрунтованими, отже, висновки районного суду про наявність підстав для забезпечення позовів є правильними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 -адвокат Гавріш Н. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, залишити позовну заяву ОСОБА_1 від 26 липня 2019 року без руху, відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 29 липня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2019 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Сердюка В. В. від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 -адвоката Гавріш Н. С. мотивована тим, що ухвалу про забезпечення позову від 30 липня 2019 року було постановлено до відкриття провадження у справі № 550/936/19 (09 серпня 2019 року), що суперечить положенням процесуального закону.

Вважає, що районним судом постановлено ухвали про забезпечення позову за недоведених обставин справи, оскільки представником позивача не було подано жодного доказу, який би підтверджував реальність загрози вибуття майна з володіння власника.

Стверджує, що існування арештів позбавляє відповідача можливості використовувати майно, оскільки відлякує потенційних інвесторів, орендарів від укладення договорів та отримання доходів, які є необхідними для утримання доньок. При цьому судами не взято до увагу наявність у позивача заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 13 490 євро.

Зазначає, що позовну заяву слід було залишити без руху, оскільки у ній відсутня ціна позову, та без зазначення такої неможливо накладати арешт на майно.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Новицьким В. В. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права.

Посилається на положення частини другої статті 149 ЦПК України, у якій зазначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, та вважає, що при постановленні ухвал про забезпечення позову, районним судом дотримано норм ЦПК України (1618-15) .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 26 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб (а. с. 6).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 квітня 2019 року № 164282726 нежитлова будівля (кормокухня), розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 (а. с. 8-9).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 -адвоката Гавріш Н. С. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, 40 від 19 березня 1997 року, у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін".

Задовольняючи заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, районний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що є підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, це забезпечення є доцільним та співмірним з вимогами позовів про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що предметом спору у даній справі є вимоги щодо визнання майнових прав, а невжиття співмірних заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та утруднити виконання ймовірного судового рішення у разі задоволення позову.

Посилання касаційної скарги на неможливість забезпечення позову до відкриття провадження у справі є помилковими, оскільки у справі, яка переглядається, заходи забезпечення позову вжиті після пред`явлення позову, що узгоджується із частиною другою статті 149 ЦПК України.

Доводи заявника про те, що у позовній заяві не вказана ціна позову не є тим порушенням, яке дає підстави для відмови у відкритті провадження у справі, а може бути усунуте у ході розгляду справи.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 -адвоката Гавріш Наталії Сергіївни залишити без задоволення.

Ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 30 липня 2019 року, ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2019 року, ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року залишити без змін.