524/10011/17 Про скасування державної реєстрації права власності - 06.11.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Коротюк Оксани Вікторівни, в інтересах якої діє адвокат Щербань Дмитро Миколайович, на заочне рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області

від 25 вересня 2018 року в складі судді Андрієць Д. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Обідіної О. І., Хіль Л. М.,

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-IX (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Коротюк О. В., треті особи: ОСОБА_2, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, про скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 під час шлюбу придбали квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3 . Вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Вказувала, що 07 серпня 2017 року дізналася про реєстрацію нотаріусом за ТОВ "Кей-Колект" права власності на квартиру

АДРЕСА_1 та квартиру

АДРЕСА_4 на підставі іпотечного договору

від 24 вересня 2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), та ОСОБА_2, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 24 вересня 2007 року, укладеним між тими ж самими особами. На підставі договору факторингу

від 12 грудня 2011 року право вимоги за вказаними кредитними зобов`язаннями перейшло до ТОВ "Кей-Колект".

Вважає рішення нотаріуса протиправними, оскільки вони суперечать нормам законодавства, прийняті не у спосіб та не у межах компетенції, так як державна реєстрація прав та їх обтяжень здійснена нотаріусом без вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном. Крім того, відсутні правові підстави для реєстрації права власності на спірне майно на підставі застереження, оскільки норми Закону України "Про іпотеку" (898-15) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачали звернення стягнення у позасудовому порядку лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також іпотекодавець не отримував вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем. При цьому, під час розгляду справи № 524/7310/13-ц встановлено, що ТОВ "Кей-Колект" пропустило строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Крім того, нотаріусом порушено вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) та Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) , оскільки кредит видано в іноземній валюті, а в квартирах, площа яких не перевищує 140 кв. м та які придбані не за кредитні кошти, зареєстровані малолітні особи.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23329268, від 31 липня

2015 року на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,5 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23328650,

від 31 липня 2015 року на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 72,1 кв. м, житловою площею

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 25 вересня 2018 року позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23329268, від 31 липня

2015 року на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,5 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м.

2015 року на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 72,1 кв. м, житловою площею 45,2 кв. м.

Стягнуто з ТОВ "Кей-Колект" на користь ОСОБА_1 судові витрати

у розмірі 640 грн.

Стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час реєстрації права власності за ТОВ "Кей-Колект" на спірне нерухоме майно було порушено порядок, визначений договором іпотеки, у якому сторони домовились, що перехід права власності відбувається на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненому на договорі іпотеки. Однак, з матеріалів реєстраційних справ на спірне нерухоме майно вбачається, що нотаріусом не було вчинено виконавчого напису. Вказана обставина свідчить про недотримання принципу свободи договору. ТОВ "Кей-Колект" набуло право власності на предмет іпотеки з порушенням вимог закону та іпотечного договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що, враховуючи відсутність виконавчого напису нотаріуса, дії приватного нотаріуса щодо реєстрації за ТОВ "Кей-Колект" права власності на спірні квартири не можна вважати правомірними. Спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та виконанням умов договору іпотеки, тому спір правильно вирішений за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Коротюк О. В., в інтересах якої діє адвокат Щербань Д. М., просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, провадження у справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що нотаріусом відповідно до вимог закону встановлено наявність достатніх підстав для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно позивача за ТОВ "Кей-Колект". Проте суди вказані обставини залишили поза увагою та дійшли помилкового висновку про відсутність доказів вчинення нотаріальних дій.

Крім того, у договорі іпотеки міститься застереження про добровільну передачу предмета іпотеки, яке є правовою підставою для реєстрації права власності за ТОВ "Кей-Колект". Позивач, підписавши договір іпотеки, фактично надав добровільну згоду на перехід належної йому квартири у разі невиконання ним своїх обов`язків за кредитним договором та (або) договором іпотеки до іпотекодержателя. Отже, на спірні правовідносини не поширюються норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , оскільки визначена вказаним Законом заборона обмежується випадками саме примусового стягнення майна без згоди власника, а позивач надав добровільну згоду на набуття іпотекодержателем предмету іпотеки.

ТОВ "Кей-Колект" надало всі необхідні документи, що підтверджують перехід права власності на спірну квартиру.

Спірні правовідносини у справі стосуються дій та рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності, прийняті (вчинені) відповідачем як суб`єктом владних повноважень, тому цей спір є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами КАС України, оскільки відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Суди невірно тлумачили правову природу іпотечного застереження, вважаючи, що для набуття права власності на такій підставі необхідним

є вчинення ще й виконавчого напису. Вчинення виконавчого напису не є обов`язковим для застосування іпотечного застереження.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

15 травня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 вересня 2004 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 02 серпня 2005 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 28,3 кв. м, загальною площею 50,5 кв. м.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 31 серпня 2007 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_4, житловою площею 45,2 кв. м, загальною площею 72,1 кв. м.

Суди також встановили, що 24 вересня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 74 300 дол. США зі сплатою 12,9 % річних на строк до 22 вересня 2017 року.

Кредитні зобов`язання були забезпечені договором іпотеки, укладеним

24 вересня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, предметом якого є квартири АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3 .

Крім того, 12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" і ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу та договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги, зокрема, за вищевказаним іпотечним договором.

ТОВ "Кей-Колект" 16 березня 2014 року направило ОСОБА_2 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, в якому також зазначило, що відсутність повідомлення боржника про намір придбати предмет іпотеки або ухилення з будь-яких причин від укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після надання згоди та закінчення тридцяти денного строку (з моменту отримання повідомлення), призведе до втрати у ОСОБА_2 права на придбання предмета іпотеки.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. 31 липня 2015 року зареєстровала право власності ТОВ "Кей-Колект" на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3 .

Сторони вказаного правочину також погодили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) позичальником та (або) іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та (або) договором, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Зазначена згода сторін є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту зазначеного у пункті 5.3.3 договору.

Згідно з пунктом 5.3.3 іпотечного договору у випадку невиконання (або часткового невиконання) позичальником та (або) іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та договором іпотеки, іпотекодержатель здійснює виконавчий напис нотаріуса на договорі та направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмета іпотеки іпотекодержателю. З моменту відправлення повідомлення та здійснення виконавчого напису іпотекодержатель набуває права власності на предмет іпотеки, а предмет іпотеки вважається переданим іпотекодержателю.

Пунктом 5.4 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса після невиконання іпотекодержателем у тридцяти-денний строк вимоги відповідно до повідомлення, надісланого у порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про іпотеку".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX (460-20) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Отже, відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) , для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Разом з тим, пунктом 5.3.3 договору іпотеки передбачено, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) позичальником та (або) іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та договором іпотеки, іпотекодержатель здійснює виконавчий напис нотаріуса на договорі та направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмета іпотеки іпотекодержателю. З моменту відправлення повідомлення та здійснення виконавчого напису іпотекодержатель набуває права власності на предмет іпотеки, а предмет іпотеки вважається переданим Іпотекодержателю.

Суди дійшли правильного висновку, що під час реєстрації права власності ТОВ "Кей-Колект" на нерухоме майно було порушено порядок, визначений договором іпотеки, у якому сторони домовились, що перехід права власності відбувається на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненому на договорі іпотеки. Однак, з матеріалів реєстраційних справ на спірне нерухоме майно вбачається, що нотаріусом не було вчинено виконавчого напису. Вказана обставина свідчить про недотримання відповідачем, ТОВ "Кей-Колект" принципу свободи договору.

Водночас Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

З огляду на викладене, квартира

АДРЕСА_5 на АДРЕСА_3, житловою площею 45,2 кв. м, загальною площею 72,1 кв. м, не можуть бути примусово стягнута на підставі дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ "Кей-Колект" як забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 24 вересня 2007 року, укладеного в іноземній валюті.

Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ "Кей-Колект".

На підставі викладеного суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

Враховуючи викладене, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що нотаріусом відповідно до вимог закону встановлено наявність достатніх підстав для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно позивача за ТОВ "Кей-Колект".

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та (або) інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З установлених судами обставин у справі, яка розглядається, вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку

з невиконанням договірних зобов`язань та реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту її приватного інтересу, оскільки спір щодо реєстраційних дій, вчинених на підставі укладеного договору, стосується спору про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов`язані з реєстрацією прав власності на квартири.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та виконанням умов договору іпотеки, суди дійшли правильного висновку, що цей спір не є публічно-правовим та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 (провадження

Отже, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що заявлені у цій справі вимоги повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що на спірні правовідносини не поширюються норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , оскільки такі доводи спростовані змістом указаного Закону та висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у подібних правовідносинах у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України справа перевірена лише у межах доводів касаційної скарги, які не є достатніми для скасування судових рішень у цій конкретній справі.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Коротюк Оксани Вікторівни, в інтересах якої діє адвокат Щербань Дмитро Миколайович, залишити без задоволення.

Заочне рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 25 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року залишити без змін.