303/5143/15-ц Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 06.11.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2018 року у складі судді Носова В. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуга С. Д., Собослой Г. Г.,

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-IX (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 вересня 2006 року Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 133 000 дол. США з розрахунку 14 % річних з кінцевим терміном повернення до 25 вересня 2016 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2006 року передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення площею 234 кв. м, під № 1, яке знаходиться у АДРЕСА_1 .

25 лютого 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ "Сведбанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі й за вказаним кредитним договором.

Внаслідок невиконання ОСОБА_1 кредитного договору утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 059 186,62 грн.

Враховуючи вищевикладене, ПАТ "Дельта Банк" просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення, загальною площею 234 кв. м, під № 1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 059 186,62 грн шляхом визнання права власності на вказане приміщення та визнання права власності на нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

14 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним кредитного договору.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що при укладенні кредитного договору від 27 вересня 2006 року банк неналежним чином виконав свій обов`язок щодо надання письмової інформації про продукцію, в тому числі про умови кредитування, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Також ОСОБА_1 вказує, що банк приховав від нього як споживача дійсне значення абсолютного здорожчання кредиту та дійсну реальну процентну ставку. Всупереч вимогам законодавства розрахунок за кожним платіжним періодом визначення сукупної вартості кредиту не існує та сторонами не підписувався.

Окрім цього при дослідженні розрахунку заборгованості відсотків встановлено розбіжності з розрахунком заборгованості за кредитом та процентами згідно спірного договору.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір від 27 вересня 2006 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 02 березня 2018 року в задоволенні первісного позову ПАТ "Дельта Банк" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині первісного позову мотивоване тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на це майно є позасудовим способом захисту і не може здійснюватися на підставі рішення суду.

В частині зустрічного позову рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, що свідчить про згоду ОСОБА_1 з усіма умовами на час підписання договору.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 02 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Також в постанові апеляційного суду зазначено, що підписавши оспорюваний кредитний договір, ОСОБА_1 підтвердив факт ознайомлення його з усією інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того, банком правомірно застосовано розрахунок процентної формули.

В постанові суду також зазначено, що АКБ "ТАС-Комерцбанк" мав право на укладення кредитних договорів у іноземній валюті, оскільки останньому 11 жовтня 2001 видано Банківську ліцензію № 38 та відповідний дозвіл на укладення кредитних договорів у іноземній валюті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині зустрічних позовних вимог, й ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували до ПАТ "Дельта Банк" положення статті 109 ЦПК України, правомірність застування якої обумовлена ухиленням останнього від надання експертам необхідних матеріалів, без яких проведення експертизи є неможливим, чим позбавили ОСОБА_1 можливості довести суду факт ненадання банком інформації про реальні умови кредитування.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.

21 листопада 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 вересня 2006 між АКБ "ТАС - Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 133 000 дол. США з розрахунку 14 % річних за користування кредитом на строк з 27 вересня 2006 до 25 вересня 2016 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2006 передано у іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення площею 234 кв. м, під номером 1, яке знаходиться у АДРЕСА_1 . Вказаний договір передбачає способи звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя, зокрема, пунктом 12.3.1 передбачено задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

25 травня 2012 між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ "Сведбанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ "Дельта Банк" замінює АТ "Сведбанк" як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від АТ "Седбанк" до АТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до АТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно з витягом до Додатку № 1 вказаного договору до ПАТ "Дельта Банк" перейшли права та обов`язки кредитора та іпотекодавця за договорами від 27 вересня 2006 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ (460-20) ) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині зустрічних позовних вимог відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями статей 626- 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 10.1 кредитного договору, підписанням цього договору позичальник стверджує, що перед укладанням кредитного договору позичальник ознайомлений з усіма умовами, на яких АКБ "ТАС-Комерцбанк" здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, (у тому числі з умовами типових кредитних договорів Банку), та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов`язаних з отриманням кредиту в АКБ "ТАС-Комерцбанк", та свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому Договорі.

Кредитний договір укладено в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печаткою банку, тобто він є чинним.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, ОСОБА_1, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови, банк надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статей 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", статей 626- 628 ЦК України, та дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору від 27 вересня 2006 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема ОСОБА_1 не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту він діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримав кредитні кошти і протягом певного часу виконував умови кредитного договору.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність обставин щодо укладання оспорюваного договору обманним шляхом та під тиском, оскільки такі обставини в силу статті 230 ЦК України позичальником належним чином не обґрунтовані.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України (435-15) зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору.

При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив довід щодо необхідності застосування приписів статті 109 ЦПК України, оскільки питання, поставлені на вирішення цієї експертизи, стосуються правильності розрахунків, що саме по собі не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що кредитний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) зводяться до переоцінки доказів та невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Не можна погодитися з доводами касаційної скарги про те, що банк не ознайомив позивача з інформацією про сукупну вартість кредиту та умови кредитування, оскільки в умовах кредитного договору зазначено особу та місце знаходження кредитодавця, кредитні умови, зокрема, порядок надання кредиту та сплати заборгованості, щомісячну суму платежу та строк внесення чергового платежу і строк його повернення, цільове використання грошових коштів, права та обов`язки сторін і їх відповідальність за невиконання умов кредитного договору, порядок розрахунку процентів.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що судові рішення в цій частині слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині зустрічних позовних вимог - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині первісних позовних вимог не оскаржуються.