705/6927/14-Ц Про визнання незаконним рішення виконавчого комітету міської ради та його скасування, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - 05.11.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 червня 2017 року у складі судді Чорненької Д. С. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Уманської міської ради, територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету міської ради та його скасування, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та усунення перешкод

у користуванні приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі займають частину нежитлового приміщення 2-го поверху в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 80,8 кв. м. Зазначена частина нежитлових приміщень збудована за погодженням з органами місцевої влади за кошти позивачів в 1971 році. В цій частині споруди вони займаються адвокатською діяльністю. Інша частина другого поверху нежитлової споруди в будинку

АДРЕСА_1 знаходиться в користуванні ТУ ДСА України в Черкаській області, загальною площею 549,2 кв. м. Відповідно до інвентаризаційної справи від

06 червня 1972 року № 279 частина споруди, що позначена, як будівля "А", зареєстрована Уманським відділком КП ЧОБТІ за вказаною адресою 06 червня 1972 року за користувачем Уманською юридичною консультацією. Дата введення в експлуатацію споруди - 1971 рік.

Доказами належності частини приміщень другого поверху площею 84.4 кв. м. адвокатам на праві власності є такі документи: рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 495 від 13 листопада 1969 року "Про виділення земельної ділянки та надання дозволу на будівництво підприємствам міста"; викопіювання топографічної схеми розташування двоповерхової добудови юридичної консультації по АДРЕСА_1 ; лист Головного архітектора м. Умані Президії Черкаської обласної колегії адвокатів, обласному відділу будівництва

і архітектури від 25 грудня 1984 року №794 про надання дозволу на будівництво двоповерхової добудови Уманської юридичної консультації; лист Президії Черкаської обласної колегії адвокатів від 17 січня 1985 року №17; кошторис на добудову Уманської юридичної консультації; акт на виконані роботи нового будівництва складені в квітні, травні, червні, серпні 1970 року; рахунок на оплату будівельних послуг юридичною консультацією від 30 квітня 1970 року № 90, від 30 травня 1970 року № 133, від 1970 року № 192, від 21 вересня 1970 року

№ 423; окремий ввод електропостачання та окремий лічильник на електроенергію; акт розмежування балансової належності електромереж від

02 березня 1979 року; наявність окремих договорів на користування електроенергією від 02 березня 1979 року №201, на відпуск теплової енергії від 31 березня 2008 року №279; інвентаризаційна справа від 06 червня 1972 року №279 на домоволодіння Уманської юридичної консультації

Виконання робіт по будівництву здійснено особистою працею та коштами адвокатів юридичної консультації Уманського району із залученням будівельних організацій міста. В 1971 році добудова прийнята в експлуатацію, а в 1972 році видано технічний паспорт на другий поверх будівлі, в якому зазначено, що володільцем другого поверху добудови є юридична консультація Уманського району. Свідоцтво про право власності на ці нежитлові приміщення видано не було. Протягом часу користування зазначеними нежитловими приміщеннями вони неодноразово проводили поточні ремонти за власні кошти.

Вважають, що вони набули право власності на нежитлові приміщення площею 80.8 кв. м. по АДРЕСА_1, а саме: приміщення, що на схемі інвентаризаційної справи від 27 вересня 2006 року позначені - сходи 107 - 3,6 кв. м., сходи 201 - 5,4 кв. м., коридор 202 - 17,8 кв. м., кабінет 203 - 16,4 кв. м., кабінет 204 - 11,9 кв. м., кабінет 205 - 10,6 кв. м., кабінет 206 - 11,4 кв. м., кабінет 207 - 7,3 кв. м.

11 травня 2012 року в господарському суді Черкаської області при розгляді справи за позовом Спілки адвокатів України до ТУ ДСА в Черкаській області їм стало відомо про прийняття виконавчим комітетом Уманської міської ради рішення від 26 квітня 2012 року №133, яким ухвалено оформити право власності за ТУ ДСА в Черкаській області на нежитлову будівлю суду, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та видачу ТУ ДСА України в Черкаській області свідоцтва про право власності від 14 травня 2012 року на нежитлову будівлю суду загальною площею 634.8 кв. м. Вважають, що зазначене рішення виконавчого комітету та свідоцтво про право власності, видане на його підставі, є незаконними, оскільки за даними інвентаризаційної справи від 29 липня

2006 року із змінами від 07 червня 2011 року значиться споруда суду збудована до 1917 року площею 633.6 м. кв., а по даним іншої інвентаризаційної справи від 06 червня 1972 року № 279 споруда по АДРЕСА_1, де володільцем зазначено Уманську юридичну консультацію рік введення

в експлуатацію приміщень площею 80.8 м. кв. зазначено - 1971 рік. Також

в рішенні не зазначено площу нерухомого майна споруди по АДРЕСА_1, на яке оформлено право власності відповідачу, тоді як в свідоцтві на право власності від 14 травня 2012 року вказано конкретний розмір площі споруд - 634,8 кв. м. Розмір площі споруди по АДРЕСА_1 в рішенні № 133 не зазначено, тоді як за даними обох інвентаризаційних справ вони різні.

Вказують, що споруда по АДРЕСА_1 складається з двох частин. Приміщення Уманського міськрайсуду по АДРЕСА_1 побудовано в 1913 році площею 554 кв. м., та приміщення добудови до споруди суду юридичної консультації площею 80.8 кв. м. зданого в експлуатацію в 1972 році. Загальна площа обох споруд складає 634.8 кв. м. Враховуючи час побудови суду - 1913 рік об`єктивно, що документи, які посвідчують право на землю та закінчення будівництва заявнику ТУ ДСА в Черкаській області не могли бути видані, оскільки сама судова адміністрація була утворена лише в 2004 році. Відсутність належних документів на землю і будівництво суду підтверджується актами приймання-передачі від 08 січня 2004 року. На час передачі приміщень судів

в 2004 році управлінням юстиції було чітко зафіксовано відсутність правовстановлюючих та технічних документів на зазначені приміщення. Рішення виконавчого комітету про визнання права власності на всі приміщення суду, включаючи приміщення належні адвокатам, без будь-яких правовстановлюючих та технічних документів, видача свідоцтва про право власності на споруду суду є неправомірними.

На адресу позивачів надійшов лист від 04 листопада 2014 року № 24838-3, яким Уманський міський відділ державної виконавчої служби Черкаської області повідомляє адвокатів, що на 18 листопада 2014 року на 10 год. 00 хв. призначено примусове виконання наказу № 925/1834/13, виданого Господарським судом Черкаської області з вимогою про звільнення приміщень по АДРЕСА_1 . Зазначена вимога порушує їхні права власників.

Ураховуючи викладенета статті 344, 392, 393 ЦК України, просили:

- визнати незаконним рішення виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області від 26 квітня 2012 року №133 та скасувати його;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 14 травня 2012 року № б/н, виданого на ім`я територіального управління ДСА України

в Черкаській області Уманським відділком КП ЧОБТІ;

- визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_2, ОСОБА_1 право власності на приміщення нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, а саме приміщення, що на схемі інвентаризаційної справи позначені: сходи 107 - 3,6 кв. м., сходи 201 - 5,4 кв. м., коридор 202 - 17,8 кв. м., кабінет 203 - 16,4 кв. м., кабінет 204 - 11,9 кв. м., кабінет 205 - 10,6 кв. м., кабінет 206 - 11,4 кв. м., кабінет 207 - 7,3 кв. м., загальною площею 80.8 м. кв., вартістю 54 408,00 грн у рівних долях за кожним.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди керувалися тим, щооскільки позивачі ніколи не були власниками спірних приміщень, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним рішення виконавчого комітету міської ради та його скасування, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно. В результаті прийняття оскарженого рішення права позивачів в розумінні статті 393 ЦК України порушені не були. Відмовляючи

в задоволенні позову в частині визнання права власності за набувальною давністю суди виходили з того, що спірне добудоване приміщення не було окремим нерухомим майном в розумінні положень статті 181, 182 ЦК України,

а тому відсутні підстави вважати, що позивачі правомірно володіли саме нерухомим майном протягом часу більше 10 років і набули право власності на нього.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просили оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції найближчої області з урахуванням унеможливлення подальшого впливу на місцеві суди відповідачем у справі -

ТУ ДСА в Черкаській області.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суддя суду першої інстанції

Чорненька Д. С. перебуває в службовій підпорядкованості та є матеріально

і адміністративно залежною від ТУ ДСА в Черкаській області, а тому вона безпідставно не задовольнила заяви про відвід, що були їй заявлені. Також суд першої інстанції розглянув справу без участі позивачів. При тому, що жоден із позивачів заяв про розгляд справи по суті без їхньої участі не направляв. Суд позбавив їх можливості надати докази у справі та не перевірив належним чином наявні в матеріалах справи докази. Крім того, суди не розглянули дві перші позовні вимоги, а саме: про визнання незаконним рішення виконавчого комітету міської ради та його скасування й визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Також суд не врахував, що позивачі не заявляли таких позовних вимог як визнання права власності за ними як забудовниками і підстав для цього не наводили. Крім того, суди зробили помилковий висновок, що добудоване спірне приміщення не було нерухомим майном в розумінні статей 181, 182 ЦК України і це підтверджується наданими доказами. Також інвентаризаційною справою від 06 червня 1972 року № 279 на споруду Уманської юрконсультації по вул. К. Маркса в м. Умань зазначено власника - Уманську юрконсультацію та час введення споруди в експлуатацію - 1972 року.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справа передана до Касаційного цивільного суду.

12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що рішенням виконкому Уманської міської ради депутатів трудящих № 495 від 13 листопада 1969 року юридичній консультації міста дозволено було зробити двоповерхову добудову до будинку народного суду по вул. К. Маркса, 5 .

Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 26 квітня 2012 року № 133 "Про оформлення права на нежитлову будівлю суду" виконком міської ради, розглянувши клопотання територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області та пред`явлені документи, відповідно до підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", абзацу 11 підпункту 2а" пункту 8.1 розділу

8 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (z0157-02) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 липня 2010 року № 1692/5 (z0582-10) ) вирішив оформити право власності за територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Черкаській області на нежитлову будівлю суду, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Уманському відділу комунального підприємства Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації було доручено оформити свідоцтво про право власності на зазначену у рішенні будівлю.

14 травня 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 26 квітня 2012 року № 133 територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Черкаській області видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю суду за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 634,8 кв. м.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31 жовтня 2012 року

у справі №02/5026/795/2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 року, Черкаському обласному відділенню Всеукраїнської громадської організації "Спілка адвокатів України" в позові до виконавчого комітету Уманської міської ради, територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, Уманської міської ради про визнання незаконним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно - відмовлено.

Відповідно до довідки від 18 березня 2015 року № 6, виданої Черкаською обласною Всеукраїнською ГО "Спілка адвокатів України", ні у власності, ні

в користуванні ЧОВ ВГО "Спілка адвокатів України", приміщення в м. Умані по вул. Садовій,5 не значиться.

Відповідно до статті 1 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) завданнями цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства

є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений

в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю

з моменту державної реєстрації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі

№ 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що "умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК Україниє: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна

в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього".

За правилами статті 392 ЦК Українипозов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі

№ 6-318цс15 зроблено висновок, що "за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа

є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Таким чином, з огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статті 392 ЦК України".

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦКУкраїни).

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК Україниправовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Встановивши, що позивачі не довели наявність у них прав власності на спірні приміщення та умов для набуття такого права за набувальною давністю, суди зробили правильний висновок про відсутність порушеного права позивачів оспорюваними рішенням органу місцевого самоврядування та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно відповідача, тому обґрунтовано відмовили

у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі позивачів, які заяв про розгляд справи по суті без їхньої участі не подавали, спростовуються заявою позивачів, яка міститься в матеріалах справи про розгляд справи за їх відсутності (т. 4 а. с. 18).

Колегія суддів вважає необґрунтованими і посилання у касаційній скарзі, що суддя суду першої інстанції Чорненька Д. С. перебуває в службовій підпорядкованості, є матеріально і адміністративно залежною від ТУ ДСА

в Черкаській області, а тому вона безпідставно не задовольнила заяви про відвід. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідні видатки належать до захищених статей видатків Державного бюджету України (статті 5, 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Тому здійснення державною судовою адміністрацією України функцій головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів не свідчить про наявність відносин підпорядкування та залежності.