291/1008/18 Про розподіл судових витрат - 02.11.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Ружинський край" на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2018 року у складі судді Грека М. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати договір оренди землі від 10 листопада 2006 року, укладений між ним, ОСОБА_1, та Дочірнім підприємством "Ілліч-Агро-Умань" Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ДП "Ілліч-Агро-Умань" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"), витребувати у Приватного підприємства "Ружинський край" (далі - ПП "Ружинський край") та повернути позивачеві земельні ділянки.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що він є власником земельних ділянок: площею 0,4566 га, кадастровий номер 1825284000:07:000:0100, та площею 2, 9966 га, кадастровий номер 1825284000:11:000:0031, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Княжиківської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

Між ОСОБА_1 та ДП "Ілліч-Агро-Умань" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого є ДП "Умань-Агро", 10 листопада 2006 року укладено договір оренди зазначених земельних ділянок строком на 20 років. Договір зареєстровано 18 січня 2007 року.

ДП "Умань-Агро" не використовує зазначені земельні ділянки, права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 10 листопада 2006 року на підставі розподільчого балансу від 30 вересня 2012 року передало Сільськогосподарському приватному підприємству "Світанок плюс"

(далі - СПП "Світанок плюс"), яке у подальшому реорганізовано у Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Світанок"

(далі - ПСП "Агрофірма "Світанок").

На час звернення до суду з позовом належні позивачу на праві власності земельні ділянки перебувають у користуванні ПП "Ружинський край" на підставі розподільчого балансу, складеного 21 червня 2018 року між ПСП "Агрофірма "Світанок" та ПП "Ружинський край".

На переконання позивача, ДП "Умань-Агро" не виконує умови договору оренди землі від 10 листопада 2006 року, припинило господарську діяльність з безпосереднього цільового використання орендованих земельних ділянок, без його, як орендодавця, згоди передало права та обов`язки за зазначеним договором ПП "Ружинський край", що є порушенням умов договору.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що позивач як орендодавець за договором погодився на те, земельні ділянки можуть використовуватися безпосередньо орендарем або може бути передана в суборенду і використовуватися третіми особами. На переконання відповідача, умовами договору не передбачено отримання письмової згоди орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду. На час розгляду справи земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, здійснюється посів та вирощування сільськогосподарських культур.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2018 року позов задоволено, розірвано договір оренди землі від 10 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ДП "Ілліч-Агро-Умань" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", витребувано у ПП "Ружинський край" та повернуто ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1825284000:07:000:0100, площею 0, 4566 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 1825284000:11:000:0031, площею 2, 9966 га, які розташовані на території Княжиківської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що оскільки ДП "Умань-Агро" не використовує спірні земельні ділянки для здійснення своєї господарської діяльності, передало права та обов`язки за договором оренди іншим особам без згоди орендодавця, наявні підстави для розірвання договору оренди та витребування належних позивачу земельних ділянок.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у своїх висновках посилався на те, що матеріали справи свідчать, що внаслідок реорганізації ДП "Умань-Агро" не припинило свою діяльність, тому зобов`язане виконувати умови договору оренди землі, використовуючи земельні ділянки за призначенням та сплачуючи орендну плату. Передача права оренди за цим договором ПП "Ружинський край", з яким позивач не перебуває у договірних правовідносинах, не узгоджується з вимогами законодавства.

Апеляційний суд відхилив доводи заявника, що до участі у справі не залучено ПСП "Агрофірма "Світанок", оскільки право оренди землі за цим підприємством не зареєстровано у встановленому законом порядку, а спірні земельні ділянки на час розгляду справи перебувають у користуванні ПП " Ружинський край".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 16 березня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку, ПП "Ружинський край" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що право оренди належних ОСОБА_1 земельних ділянок, площею 0, 4566 га, кадастровий номер 1825284000:07:000:0100, та площею 2, 9966 га, кадастровий номер 1825284000:11:000:0031, що розташовані на території Княжиківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, перейшло до ПП "Ружинський край" у результаті реорганізації ПСП "Агрофірма "Світанок" шляхом виділу за розподільчим балансом від 21 червня 2018 року, що відповідно до пункту 34 оспорюваного договору оренди землі (реорганізація юридичної особи - орендаря) не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У свою чергу, попередній орендар - ПСП "Агрофірма "Світанок" є правонаступником СПП "Світанок плюс", до якого у результаті реорганізації ДП "Умань-Агро" шляхом виділу за розподільчим балансом від 30 вересня 2012 року перейшли права та обов`язки за договором оренди землі від 10 листопада 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ДП "Ілліч-Агро-Умань" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". Наведене підтверджується Статутом ПП "Ружинський край", відповідно до пункту 1.1 якого зазначене підприємство утворено шляхом виділу з ПСП "Агрофірма "Світанок" і є правонаступником частини прав та обов`язків відповідно до розподільчого балансу ПСП "Агрофірма "Світанок", складеного станом на 22 березня 2018 року та затвердженого рішенням власника ПСП "Агрофірма "Світанок" від 22 березня 2018 року № 22/03/18.

Оскільки виділ передбачає перехід до новоутвореної особи згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, що свідчить про реорганізацію такої юридичної особи без її припинення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про порушення ДП "Умань-Агро", яке є правонаступником ДП "Ілліч-Агро-Умань" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України "Про оренду землі".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 просить залишити без задоволення касаційну скаргу ПП "Ружинський край", вважаючи, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили природу правовідносин, дали належну оцінку зібраним у справі доказам із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року зупинено касаційне провадження у цивільній справі № 291/1008/18 за позовом ОСОБА_1 до ДП "Умань-Агро" та ПП "Ружинський край" про розірвання договору оренди землі та витребування земельних ділянок, за касаційною скаргою ПП "Ружинський край" на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 291/1009/18 за позовом ОСОБА_2 до ДП "Умань-Агро", ПП "Ружинський край" про розірвання договору оренди землі та витребування земельної ділянки.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року поновлено касаційне провадження у справі № 291/1008/18.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-IX (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX (460-20) .

За правилом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 731229 та серії ЯБ № 731540, на підставі розпорядження Ружинської районної державної адміністрації від 11 липня 2005 року № 271 ОСОБА_1 передано у власність земельні ділянки, площею 0, 4566 га, кадастровий номер 1825284000:07:000:0100, та площею 2, 9966 га, кадастровий номер 1825284000:11:000:0031, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Княжиківської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

10 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ДП "Ілліч-Агро Умань" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого у спірних правовідносинах є ДП "Умань-Агро", укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування належні орендодавцю земельні ділянки. Строк дії договору 20 років, починаючи з дати його державної реєстрації 18 січня 2007 року договір оренди землі зареєстрований у Ружинському відділі Житомирської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 040722100224.

Відповідно до пункту 34 зазначеного правочину перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвіст Холдинг" від 22 листопада 2012 року № 66 шляхом виділу з ДП "Умань-Агро" створено СПП "Світанок Плюс".

Відповідно до розподільчого балансу, складеного між ДП "Умань-Агро" та СПП "Світанок Плюс", від 30 вересня 2012 року до СПП "Світанок Плюс" перейшло право оренди земельних ділянок площею 0, 4566 га, кадастровий номер 1825284000:07:000:0100, та площею 2, 9966 га, кадастровий номер 1825284000:11:000:0031, які розташовані на території Княжиківської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

У подальшому СПП "Світанок Плюс" припинило свою діяльність шляхом приєднання до ПСП "Агрофірма "Світанок", яке орендує належні ОСОБА_1 земельні ділянки на підставі передавального акта від 31 травня 2013 року.

22 березня 2018 року шляхом виділу з ПСП "Агрофірма "Світанок" створено ПП "Ружинський край", яке є правонаступником частини майна, прав та обов`язків ПСП "Агрофірма "Світанок".

Відповідно до додатка № 5 до розподільчого балансу, складеного між ПСП "Агрофірма "Світанок" та ПП "Ружинський край", затвердженого власником ПСП "Агрофірма "Світанок" 22 березня 2018 року за № 22/03/18, до ПП "Ружинський край" перейшло право оренди належних ОСОБА_1 земельних ділянок, площею 0, 4566 га, кадастровий номер 1825284000:07:000:0100, та площею 2, 9966 га, кадастровий номер 1825284000:11:000:0031, які розташовані на території Княжиківської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

На підставі зазначеного розподільчого балансу та договору оренди землі від 10 листопада 2006 року ПП "Ружинський край" 18 липня 2018 року зареєструвало за собою право оренди земельних ділянок, площею 0, 4566 га, кадастровий номер 1825284000:07:000:0100 (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди № 42106791), та площею 2, 9966 га, кадастровий номер 1825284000:11:000:0031 (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди № 42106486), і фактично користується зазначеними земельними ділянками.

У відповіді на адвокатський запит Ващук Юлії Сергіївни від 16 листопада 2018 року № 446 ДП "Умань-Агро" підтвердило, що земельні ділянки, площею 0, 4566 га, кадастровий номер 1825284000:07:000:0100, та площею 2, 9966 га, кадастровий номер 1825284000:11:000:0031, які розташовані на території Княжиківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, не перебувають у користуванні ДП "Умань-Агро".

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України "Про оренду землі" (161-14) , ЗК України (2768-14) та загальними нормами ЦК України (435-15) щодо підстав розірвання договору.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", положення якої кореспондуються з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України "Про оренду землі").

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України "Про оренду землі"), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього Закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень Закону України "Про оренду землі" (161-14) дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітку землі та сплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

Виняток із зазначеного правила передбачено частиною четвертою статті 32 Закону України "Про оренду землі", за змістом якої не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі, якщо інше не передбачено самим договором, перехід права оренди земельної ділянки до іншої особи у зв`язку з реорганізацією юридичної особи-орендаря.

У пункті 34 спірного договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" (755-15) , тобто запису про припинення юридичної особи.

Частиною другою статті 107 ЦК України встановлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 291/1009/18 (61-7068сво19) розрізнила універсальне та сингулярне правонаступництво і зробила висновок, що реорганізація юридичної особи в будь-який спосіб не призводить до припинення зобов`язання та не є підставою для розірвання договору. Також викладено висновок, що виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому, попередня юридична особа не припиняється.

Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що ДП "Умань-Агро" не припинило свою діяльність, а тому зобов`язано виконувати умови договору оренди землі.

У частинах першій, п`ятій статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до цих нормативних приписів право оренди як речове право може відчужуватися власником земельної ділянки, що полягає у передачі власником іншій особі права бути орендодавцем цієї земельної ділянки замість власника. Таке право бути орендодавцем може продаватися, бути предметом застави, спадщиною, внеском до статутного капіталу. Тобто у разі, наприклад, внесення права оренди до статутного капіталу, орендодавцем виступатиме особа, яка прийняла це право як вклад у статутний капітал. При цьому, не є обґрунтованим тлумачення цієї норми, яке допускає можливість відчужувати право оренди земельної ділянки не власником, а орендарем цієї земельної ділянки. Адже згідно з договором оренди орендар отримує право володіння і користування земельною ділянкою як річчю, але до нього не переходить речове право на предмет оренди.

Навіть обмежене право розпорядження земельною ділянкою шляхом передачі в суборенду орендар може реалізувати лише за згодою орендодавця. Як зазначено в частині шостій статті 93 ЗК України, орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Крім того, відповідно до частини другої статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів. Після цього правила у статті 135 ЗК України міститься правова норма, що передбачає можливість звернення стягнення на, у тому числі, право оренди в порядку виконання судових рішень, і цю норму у взаємному зв`язку з попередньою нормою права необхідно розуміти таким чином, що йдеться про стягнення за боргами власника земельної ділянки, а не орендаря-боржника.

Право оренди є майновим правом і в розумінні статті 177 ЦК України є об`єктом цивільних прав. Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України оборотоздатність права оренди земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначається з урахуванням викладених приписів статей 93, 135 ЗК України - воно може вільно відчужуватися власником земельної ділянки, не вилучене з цивільного обороту і не обмежене в обороті.

Належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється.

За наведених обставини суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ДП "Умань-Агро" незаконно передало права та обов`язки за договором оренди іншим особам без згоди орендодавця, що є підставою для розірвання оспорюваного правочину.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що виділ передбачає перехід до новоутвореної юридичної особи згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, що свідчить про реорганізацію такої юридичної особи без її припинення, оскільки такі є безпідставними, так як виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення нової юридичної особи.

Такі висновки зроблено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18 (провадження № 61-7068сво19). Суд у цій справі наголошує на відсутності у нього повноважень не врахувати наведену правову позицію щодо застосування певної норми права у подібних правовідносинах під час вирішення цього спору.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановили наявність правових підстав для розірвання спірного договору оренди землі та витребування земельних ділянок.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що, розглядаючи позов, суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

ОСОБА_1 у березні 2020 року звернувся засобами електронного поштового зв`язку до Верховного Суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Клопотання обґрунтовано тим, що справа № 291/1008/18 містить виключну правову проблему щодо вирішення питання, чи є виділ реорганізацією юридичної особи та чи можна вважати створену шляхом виділу юридичну особу правонаступником.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

У задоволенні клопотання заявника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18 (провадження