Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Швеця В.В.,

та секретаря Малини Л.В., за участю представника відповідача Ґудзя О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокуратури Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, скасування наказу № 1040к від 29 жовтня 2014 року, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Івано-Франківської області № 1040к від 29 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області. Поновлено позивача на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області з 29 жовтня 2014 року. Стягнуто з прокуратури Івано-Франківської області в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2014 року по 09 липня 2015 року в розмірі 47294,74 грн. Постанову суду в частині поновлення на посаді позивача з 29 жовтня 2014 року та стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі - 5254,97 грн у відповідності до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України звернуто до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Івано-Франківської області просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом прокуратури Івано-Франківської області № 15 від 14 січня 1997 року ОСОБА_2 прийнято на роботу в органи прокуратури Івано-Франківської області та призначено на посаду виконуючого обов'язки прокурора відділу загального нагляду з 20 січня 1997 року.

Наказом Генеральної прокуратури України від 24 червня 2014 року № 44ш ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури Івано-Франківської області управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні; управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією; управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області. Їх загальну штатну чисельність 41 одиницю з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Відповідно до пункту 4 зазначеного наказу утворено управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні у складі: відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення, приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації; відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення; відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби; відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції.

На виконання наказу Генеральної прокуратури України від 24 червня 2014 року № 44ш відповідачем 14 липня 2014 року відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України повідомлено ОСОБА_2 про його наступне звільнення із займаної посади.

Наказом прокуратури Івано-Франківської області №1040к від 29 жовтня 2014 року звільнено радника юстиції ОСОБА_2 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області з 29 жовтня 2014 року у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на відсутність скорочення чисельності та штату працівників у відділі приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації внаслідок реорганізації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області. Крім того, відповідачем під час звільнення позивача з роботи не дотримано вимоги частини другої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, що регулюють порядок вивільнення працівника.

З таким висновком судів першої та апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Закон України Про прокуратуру (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає повноваження прокурорів, організацію, засади та порядок діяльності прокуратури.

В статті 46 цього Закону встановлювалися вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів та слідчих, а в статті 46-2 зазначеного Закону підстави для звільнення працівників прокуратури.

Так, частиною першою статті 46-2 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Трудові відносини всіх працiвникiв регулює Кодекс законів про працю України (322-08) , зокрема підстави розірвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу визначені в статті 40 Кодексу.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини другої статті 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації неприпиняє дії трудового договору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року № 21-52а15.

У даному випадку, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 24 червня 2014 року № 44ш у структурі та штатному розписі прокуратури Івано-Франківської області ліквідовано управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, до складу якого входив відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури області, в якому і працював ОСОБА_2, та створено нове управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, до складу якого увійшов відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що фактично відбулася реорганізація управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, до складу якого увійшли відділи, які в ньому перебували до реорганізації і були об'єднані під час такої реорганізації.

Як наслідок, до новоутвореного відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та налізу оперативної інформації перейшли функції та повноваження відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області.

Крім того, судами також було встановлено, що згідно довідки відповідача від 12 червня 2015 року № 11-778 штатний розпис управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області станом на 24 червня 2014 року складав 23 штатні одиниці, з яких 3 штатні одинці - відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення та 4 штатні одинці - відділ приймання, опрацювання та налізу оперативної інформації.

Після реалізації наказу Генеральної прокуратури України від 24 червня 2014 року № 44ш штатний розпис управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області складав 21 штатну одиницю, з яких 10 штатних одиниць новостворений відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та налізу оперативної інформації.

Таким чином, штат працівників при об'єднані двох відділів збільшився на 3 посади. При цьому посад прокурорів відділу, з якої звільнено позивача, збільшилось на одну одиницю.

За таких обставин, у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача за правилами пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, відтак висновки судів стосовно протиправності спірного наказу і наявності підстав для поновлення ОСОБА_2 на посаді, яку він обіймав є правильними та узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.

Ураховуючи наведене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є правильними, а їх рішення відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга першого заступника прокурора Івано-Франківської області задоволенню не підлягає. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .