226/80/16-а Про скасування рішення УПФУ про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, зобов'язання УПФУ зарахувати до пільгового трудового стажу за професією «прохідник» час роботи особи на шахтових підприємствах, зобов'язання УПФУ нарахувати та виплатити пенсію особі з урахуванням зазначеного пільгового стажу - 14.11.2017 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське на постанову Димитровського районного суду Донецької області від 01 квітня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі № 226/80/16-а за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області, в якому просив:

скасувати рішення УПФУ в м. Димитрові Донецької області № 3825 від 26.11.2015 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_4;

зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового трудового стажу за професією прохідник ОСОБА_4 час його роботи на підприємствах ТОВ Краснолиманське, ТОВ Донбасс-ШПУ та ТОВ ВКФ Вертикаль;

зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_4 з 13.11.2015 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 13.11.2015 року він звернувся до УПФУ в м. Димитрові Донецької області з заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 14 ЗУ Про пенсійне забезпечення, оскільки має більше 20 років трудового стажу за професією прохідник з повним робочим днем. Рішенням відповідача №3825 від 26.11.2015 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу періоди робіт з 23.10.1997 року по 26.10.1998 року на ТОВ Донбасс-ШПУ, з 01.04.1999 року по 05.11.1999 року в ТОВ ВКФ Вертикаль та з 14.01.2008 року по 26.11.2014 року в ТОВ Краснолиманське .

Постановою Димитровського районного суду Донецької області від 01 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року скасовано постанову Димитровського районного суду Донецької області від 01 квітня 2016 року та прийнято нову про задоволення позову.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області 3825 від 26.11.2015 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_4.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_4 періоди роботи з 23.10.1997 року по 26.10.1998 року на ТОВ Донбасс-ШПУ, з 01.04.1999 року по 05.11.1999 року в ТОВ ВКФ Вертикаль та з 14.01.2008 року по 26.11.2014 року в ТОВ Краснолиманське

Зобов'язано відповідача призначити та виплатити пенсію ОСОБА_4 з 13 листопада 2015 року.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ТОВ Краснолиманське звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, скасувати рішення суду апеляційної інстанції частково та ухвалити нове судове рішення, яким зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового трудового стажу за професією прохідник ОСОБА_4 час його роботи на підприємстві ТОВ Краснолиманське з 4 травня 2005 року по 31 серпня 2014 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_4 на пільгових умовах з 8.02.2016 року.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 24.01.1994 року по теперішній час працює на різних підприємствах гірничої промисловості за професією прохідник.

13.11.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

До заяви, на підтвердження свого трудового стажу позивачем надано всі необхідні документи: копія паспорту і ІПН; копія трудової книжки, диплом про навчання, військовий квиток, довідки про пільговий характер роботи № 02/128 від 27.08.2015, № 50 арх. від 20.02.2015, № 735 арх. від 25.11.2015, ;73 від 05.02.2015.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області № 3825 від 26.11.2015 року ОСОБА_4 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст.14 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", оскільки заявник не має необхідних 20 років пільгової роботи, яка дає право на призначення пенсії. Відповідно до наданих позивачем документів загальний стаж складає 23 роки 6 місяців 4 дні, а пільговий - 9 років 24 дні. До пільгового стажу роботи ОСОБА_4 не включено наступні періоди роботи:

- з 23.10.1997 по 26.10.1998 на ТОВ Фірма Донбасс-ШПУ . Згідно довідки, яка не відповідає вимогам Порядку № 637 (637-93-п) , позивач не був зайнятий повний робочий день в підземних умовах( кожен робочий день в підземних умовах в обліковому періоді за рік);

- з 01.04.1999 по 05.11.1999 на виробничо-комерційній фірмі Вертикаль. Згідно довідок, які не відповідають вимогам Порядку № 637 (637-93-п) , позивач не був зайнятий повний робочий день в підземних умовах ( кожен робочий день в підземних умовах в обліковому періоді за рік);

- з 14.01.2009 по 26.11.2014 на ТОВ Краснолиманська, оскільки відсутня довідка, які відповідає вимогам Порядку № 637 (637-93-п) (ДП ВК Краснолиманська не є правонаступником ТОВ Краснолиманська, тому довідка ДП ВК Краснолиманська не може бути підставою для зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач правомірно не взяв до уваги довідки про спуски у шахту позивача, видані іншими підприємствами (які не є правонаступниками), а не тими, де він працював у відповідний період, оскільки зазначені довідки не відповідають вимогам п.п.1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Крім того, у довідках не зазначені характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період та інші відомості, передбачені Додатком №5 до вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що страховий стаж позивача підтверджується записами в трудовій книжці та звітами про сплату єдиного внеску.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.

Тобто, для встановлення права на пенсію за віком з вищезазначених підстав необхідна підстава, зокрема, зайнятість повний робочий день на підземних роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що у період з 23.10.1997 року по 26.10.1998 року ОСОБА_4 працював у ТОВ Фірма Донбасс-ШПУ на посаді підземного прохідника з повним робочим днем в шахті; у період з 01.04.1999 року по 05.11.1999 року позивач працював у ТОВ ВКФ Вертикаль на посаді підземного прохідника з повним робочим днем в шахті.

На підставі п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені 18.11.2005 р. наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 (z1451-05) (надалі Порядок) для підтвердження пільгового стажу роботи необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (637-93-п) .

Згідно з п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (637-93-п) у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, з самої назви Порядку та безпосередньо з пункту 20 вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Проте, як вбачається з копії трудової книжки позивача, в ній чітко зазначені відомості щодо характеру роботи ОСОБА_4 у відповідні періоди на підприємствах - підземним прохідником з повним робочим днем у шахті.

Тобто спірні періоди повинні бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що відповідач протиправно не зарахував періоди роботи позивача з 23.10.1997 року по 26.10.1998 року у ТОВ Фірма Донбасс-ШПУ на посаді прохідника з повним робочим днем в шахті; з 01.04.1999 року по 05.11.1999 року у ТОВ ВКФ Вертикаль на посаді підземного прохідника з повним робочим днем в шахті, оскільки ці періоди відображені у трудовій книжці позивача, відповідно до вимог законодавства.

Що стосується спірного періоду роботи позивача у ТОВ Кранолиманське з 14.01.2008 по 26.11.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, 04.05.2005 року ОСОБА_4 був прийнятий до ТОВ Краснолиманське підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем у шахті. 01.08.2005 року ОСОБА_4 переведений прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті. Проте у трудовій книжці відсутні відомості про звільнення позивача з підприємства ТОВ Краснолиманське.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Краснолиманське знаходиться за адресою: 85310, Донецька область, м. Красноармійськ, м. Родинське, ДП Вугільна компанія Краснолиманська.

Відповідно до змін, внесених до абз. 7 п.20 Постанови КМУ Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.п. 18 п.1 Додатку до Розпорядження № 1275-р від 02.12.2015 р. (1275-2015-р) Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України м. Родинське Донецької області, де знаходиться підприємство ТОВ Краснолиманське, входить до переліку населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Таким чином, позивачу для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії необхідно надати дані з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано довідку Держреєстру ПФУ Індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5, відповідно до якої за позивача, як за найманого робітника, страхувальником підприємством ТОВ Краснолиманське вносилися страхові внески в період з травня 2005 року по серпень 2014 року включно. До того ж відповідно до вищезазначеної довідки форми ОК-5 трудовий стаж в період з 2005 року до серпня 2014 року( включно) зараховано позивачеві, як спец стаж за кодом ЗА3014А2.

Відповідно до Постанов Правління ПФУ № 7-6 від 10.06.2004 року (z1000-04) Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, № 26-1 від 05.11.2009 року (z1136-09) Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ, № 22-2 від 08.10.2010 року (z1014-10) Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та № 25-2 від 03.12.2013 року (z2141-13) Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Правління ПФУ від 08.10.2010 року № 22-2, якими затверджувалися Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, встановлено код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3014А2 (який вказаний в довідці ОСОБА_4 форми ОК-5) для застрахованих осіб, які є працівниками провідних професій: прохідник, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних гірничих роботах по видобутку вугілля, зі стажем 20 років.

Тобто, при здачі звітів страхувальником ТОВ Краснолиманське до органів ПФУ вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією за кодом ЗП3014А2 - прохідник, безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних гірничих роботах по видобутку вугілля, що в свою чергу відповідає положенням ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не включено до пільгового стажу позивача період його роботи у ТОВ Кранолиманське з 14.01.2008 по 26.11.2014.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на Сертифікат Торгово-промислової палати України № 1348 від 04.11.14 р. та № 2024 від 01.12.14 р., яким засвідчено настання для ТОВ Краснолиманське обставин непереборної сили, пов'язаних із фактом незаконного заволодіння невстановленими особами адміністративних будівель ТОВ Краснолиманське та ДП ВК Краснолиманська та видалення у примусовому порядку всіх працівників ТОВ Краснолиманське 05.09.2014 року та 01.10.2014 року.

Даний факт, на думку касатора, вказує на невірне зарахування судом апеляційної інстанції до пільгового стажу позивача період роботи з 5 вересня по 26 листопада, оскільки, як вбачається з довідки про сплату єдиного внеску, ТОВ Краснолиманське вносило страхові внески за позивача по 31 серпня 2014 року.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не досліджено дані обставини та не надано їм належної правової оцінки.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом п.3 ч.1 ст. 163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Згідно з ч.1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України (254к/96-ВР) , на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС (2747-15) України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" (v0007760-13) ).

Також в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980 р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf."Дюлоранс проти Франції", п.34553/97, п.33, від 21.03.2000 р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп.32 et 35, від 07.03.2006 р.).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.23 та п.25 Рішення "Проніна проти України" від 18.07.2006 р. вказав, що суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції неповно встановлено всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції в силу приписів ст. 220 КАС України позбавлений можливості досліджувати та встановлювати обставини, які не були встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.