Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Гончар Л.Я.,

Голяшкін О.В.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 876/5342/17 (№ 442/1690/17) за позовом ОСОБА_5 до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У березні 2017 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, в якому просив:

визнати дії Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, щодо його переведення 01.02.2017 року з пенсії за вислугою років на пенсію по віку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 р. в розмірі 1197,97 грн. - незаконними;

зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_5 призначення пенсії за віком з 03.02.2017 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем під час переведення позивача на інший вид пенсії неправомірно застосовано норму ч.3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при обрахунку пенсії, що порушує його право, визначене ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб", а саме - на призначення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу ) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено відповідно до положень абзацу 4 ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення за пенсією ( з 03.01.2017 року), відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України"Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано дії Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, щодо переведення ОСОБА_5 01.02.2017 року з пенсії за вислугою років на пенсію по віку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 р. в розмірі 1197, 97 грн. - незаконними.

Зобов'язано Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити ОСОБА_5 призначення пенсії за віком з 01.02.2017 року із застосуванням показника середньої заробітної плати ( доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01.12.2008 року ОСОБА_5 призначено пенсію за вислугу років.

Після звільнення із служби позивач продовжував працювати.

03.01.2017 року позивач звернувся до відповідача Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до атестату про зняття з обліку Головного управління ПФУ у Львівській області № 135 від 25.01.2017 року ОСОБА_5 виплату пенсії припинено з 01.02.2017 року по причині переходу пенсії за іншим законом.

Разом з тим, за відповіддю від 17.02.2017 року № Б-5/15-16 на підставі розпорядження, відповідачем повідомлено, що при обчислені пенсії ОСОБА_5 за віком здійснено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), що враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідач, провівши переведення на інший вид пенсії та перерахунок розміру пенсії, застосував показник заробітної плати за 2007 рік, який було враховано при призначенні попереднього виду пенсії за вислугу років.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що право на пенсію за віком у ОСОБА_5 виникло вперше, а тому при визначенні розміру пенсійних виплат слід брати розмір середньої заробітної плати (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, виходячи із розміру заробітної плати за 2013-2015 роки, а не застосовувати показники заробітної плати в середньому на одну особу у цілому по Україні в галузях економіки за 2007 рік.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За правилами ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії за вислугою років продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії за вислугою років на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . Після перерахунку при призначенні іншої пенсії по Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні в 2017 році застосовано показник середньої заробітної платні у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для розрахунку пенсії за 2007 рік - 1197,91 грн.

Даний перерахунок відповідачем проведений неправомірно, оскільки позивач не звертався до Управління про переведення з одного виду пенсії на іншій, а просив призначити йому іншу пенсію за іншим Законом.

Посилання касатора на норми ч.3 ст.45 Закону № 1058 є безпідставними, оскільки дана норма регулює питання переведення з одного виду пенсії на інший по матеріалам пенсійної справи. Разом з тим, в даному мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.

Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-ХІІ (1788-12) , котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV (1058-15) він звернувся вперше.

Крім того, після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_5 продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що право на пенсію за віком у ОСОБА_5 виникло вперше, а тому при визначенні розміру пенсійних виплат слід брати розмір середньої заробітної плати (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, виходячи із розміру заробітної плати за 2013-2015 роки, а не застосовувати показники заробітної плати в середньому на одну особу у цілому по Україні в галузях економіки за 2007 рік.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах суду від 31.03.2015 року ( справа № 21-612а14 ), від 09.06.2015 (справа № 21-550а14).

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області відхилити.

Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.