Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 750/6209/17

провадження № 61-42774св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: Чернігівська міська рада, Деснянська районна у м. Чернігові рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року в складі колегії суддів: Губар В. С., Вінгаль В. М., Кузюри Л. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом ОСОБА_2, треті особи: Чернігівська міська рада, Деснянська районна у м. Чернігові рада, про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зведена відповідачем ОСОБА_2 більш, ніж триметрова огорожа порушує її умови проживання у будинку, спричиняє незручності та порушує її права як власника квартири АДРЕСА_1, оскільки не забезпечує належну інсоляцію, а також провітрювання суміжних територій та унеможливлює безперешкодний проїзд пожежних машин до будинку. Наголошує, що висота огорожі не повинна перевищувати двох метрів.

Позивач вказувала, що огороджувальна конструкція виконана з порушенням чинного законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, реконструкції об`єктів та споруд, а також з порушенням Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) у зв`язку з тим, що перевищує 2,0 м та ширина і конструкція не забезпечує належну інсоляцію та провітрювання суміжних територій.

ОСОБА_1 просила:

зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом знесення за свій рахунок частини огорожі на ділянці по АДРЕСА_2, та приведення її у відповідність з вимогами пункту 6.7 ДБН Б.2.2-5.:2011 "Благоустрій територій".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 березня 2018 року в складі судді: Коверзнева В. О., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що збудований відповідачем паркан не порушує права позивача за критерієм інсоляції її квартири. Формальне недотримання відповідачем при будівництві паркану вимог будівельних норм і правил не тягне за собою для позивача жодних правових наслідків. Будівництво будинку АДРЕСА_3, у якому проживає позивач, розпочато пізніше будівництва будинку АДРЕСА_2 .Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оскільки позивач не довела в суді порушення своїх прав, свобод чи інтересів будівництвом відповідачем цегляного паркану, пред`явлений позов не підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 березня 2018 року скасовано та позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1, шляхом знесення за свій рахунок частини огорожі, яка перевищує висоту 2 метри та розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_2 зі сторони будинку АДРЕСА_3, у якому проживає ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи зведена ОСОБА_2 будівельна конструкція порушує, зокрема, вимоги п. 5.2, 8.2 ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги" щодо протипожежної відстані від будинків, проїзду та підвізних шляхів для пожежних машин і ці висновки експертизи відповідачем не спростовані. Відповідачем не доведено, що при будівництві спірної огороджувальної конструкції, зважаючи на її вищевказані розміри, дотримані вимоги пункту 8.3 ДБН В.1.1-7:2016 та забезпечено можливість безперешкодного розміщення (у разі необхідності) протипожежної техніки на прибудинковій території будинку АДРЕСА_3, у якому проживає ОСОБА_1 та уздовж якого зведена вказана огорожа. Виявлені проведеною судовою будівельно-технічною експертизою при здійсненні будівництва спірної огорожі порушення вимог пожежної безпеки можуть призвести до вкрай негативних та незворотніх наслідків як безпосередньо для ОСОБА_1, так і для будь-кого з мешканців будинку АДРЕСА_3, а тому ці порушення несуть у собі потенційну загрозу для позивача.

Апеляційний суд вказав, що вимоги про знесення зведеної відповідачем огороджувальної конструкції, ОСОБА_1 перед судом не ставила, а лише наполягала на приведенні частини розміщеної уздовж напроти будинку АДРЕСА_3 огорожі у відповідність до пункту 6.7. ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій прибудинкових територій", яким передбачено зведення огорожі не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок. Внаслідок зведення відповідачем ОСОБА_2 спірної огороджувальної конструкції, ОСОБА_1 неправомірно позбавлена належного їй на законних підставах права мирного користування належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 . Згідно з частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права. ОСОБА_1 правомірно звернулась до суду і її порушені права підлягають судовому захисту у обраний нею спосіб, який не суперечить приписам статей 15, 16 ЦК України і який є найбільш ефективним, з огляду на особливості наявного між сторонами спору та обставини цієї конкретної цивільної справи. Зважаючи на викладене, у зв`язку з неправильними застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, що вказані вище, апеляційний суд приходить до висновку про вихід за межі доводів апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення (постанови) та задоволення вимог ОСОБА_1 . Тому апеляційний суд зробив висновок про необхідність зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1, шляхом знесення за свій рахунок частини огорожі, яка перевищує висоту 2 метри та розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_2 АДРЕСА_3, у якому проживає ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що багатоповерховий будинок, в якому мешкає позивач побудований пізніше, ніж будинок відповідача. При цьому при будівництві будинку позивача було порушено протипожежний розрив. Позивачем не доведено порушення її прав як власника квартири на третьому поверсі, будівництвом спірного паркану. Порушення норм ДБН не свідчить про порушення прав позивача.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову - без змін. Відзив мотивований тим, що спірна огороджувальна конструкція виконана на із порушенням будівельних та протипожежних норм.

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 надав відповідь на відзив. У відповіді на відзив ОСОБА_2 зазначає, що порушення норм ДБН не є підставою для задоволення позову, якщо не доведено порушення прав позивача.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_2 та зупинено виконання постанови апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 листопада 2002 року.

ОСОБА_2 на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 25 грудня 2013 року є власником житлового будинку житловою площею 42,2 кв. м, що розташований у АДРЕСА_2 на належній відповідачеві на праві власності за договором купівлі-продажу від 25 грудня 2013 року земельній ділянці площею 0,0484 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Між мешканцями багатоквартирного п`ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_3, зокрема і ОСОБА_1, та ОСОБА_2, власником сусідньої садиби по АДРЕСА_2, виник довготриваючий конфлікт внаслідок будівництва відповідачем навколо присадибної земельної ділянки капітальної споруди - цегляної огорожі, одна сторона якої розташована вздовж прибудинкової території житлового будинку, у якому проживає позивач та у зв`язку з облаштуванням відповідачем воріт для виїзду транспорту з належної йому садиби на прибудинкову територію багатоповерхового будинку.

ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_1 ), після численних звернень до органів місцевого самоврядування, виконавчої влади та правоохоронних структур, звернулась в суд з цим позовом, вважаючи порушеними свої права та інтереси.

ОСОБА_2 навколо своєї присадибної ділянки по АДРЕСА_2 та на межі з прибудинковою територією багатоквартирного п`ятиповерхового будинку АДРЕСА_3, у якому проживає позивач, збудував глуху капітальну огороджувальну конструкцію шириною 0,5 м з силікатної та облицювальної цегли, висотою - від 3.54 до 3.75 м, що знаходиться на відстані 4.1 м від будинку, у якому проживає ОСОБА_1, та на відстані близько 3 м - від балкону другого поверху.

Позивач ОСОБА_1 та інші мешканці будинку АДРЕСА_3, упродовж 2016-2017 років звертались до Чернігівської міської ради, Десняської районної у м. Чернігові ради, КП "Деснянське", Управління державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради із письмовими скаргами та заявами про незаконне встановлення відповідачем паркану поруч із багатоповерховим будинком, де мешкає позивач.

28 березня 2017 року КП "Муніципальна поліція" Чернігівської міської ради винесено припис ОСОБА_2 про усунення порушень Правил благоустрою міста Чернігова шляхом приведення висоти огороджувальної конструкції по периметру земельної ділянки по АДРЕСА_2 до висоти 2.0 м до 28 квітня 2017 року.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зазначеного припису, КП "Муніципальна поліція" Чернігівської міської ради 17 травня 2017 року направлено звернення до Чернігівської місцевої прокуратури Чернігівської області для вжиття заходів прокурорського реагування.

04 липня 2017 року управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігвської міської ради за порушення при реконструкції будинку по АДРЕСА_2 статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 9 "Про архітектурну діяльність" ОСОБА_2 винесений припис № 28 з вимогою зупинити виконання будівельних робіт з реконструкції будинку з будівництвом прибудови по АДРЕСА_2 .

04 липня 2017 року управлінням ДАБК ОСОБА_2. внесений припис № 29 з вимогою усунути виявлені порушення до 04 серпня 2017 року та складений протокол про адміністративне правопорушення по частині першій статті 96 КУпАП. Відповідно до постанови управління ДАБК № 20 від 10 липня 2017 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності по частині першій статті 96 КУпАП.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року, яке постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року залишено без змін та набрало законної сили, ОСОБА_2 у задоволенні адміністративного позову про скасування постанови УДАБК від 10 липня 2017 року відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року - відмовлено.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5217/17-24 від 07 лютого 2018 року, проведеної Чернігівським відділенням КНДІСЕ проведена, вказано, що під час проведення обстеження встановлено, що огороджувальна конструкція по АДРЕСА_2 та будинок АДРЕСА_3 знаходяться в центрі міста Чернігова у зоні змішаної забудови (малоповерхової індивідуальної, багатоповерхової житлової та комерційної). Місцерозташування характеризується пішохідною доступністю до містоформуючої магістралі, зупинок міського громадського транспорту, магазинів, соціальної інфраструктури. Прилегла територія має асфальтобетонне покриття. Поруч дитячий садок, школа, парк. Досліджувана огороджувальна конструкція влаштована по периметру земельної ділянки по АДРЕСА_2 з силікатної та облицювальної цегли (шириною 0,5 м), глуха, цоколь - бетон, виконано горизонтальну гідроізоляцію між цоколем та цегляною кладкою. На момент проведення обстеження огороджувальна конструкція знаходиться у недобудованому стані, про що свідчить незавершена перев`язка цегли, перепади кладки по висоті та накривання конструкції в зимовий період. Виконано обміри огороджувальної конструкції біля будинку АДРЕСА_2 та встановлене наступне: висота конструкції - 3,54 м - 3,75 м (в тому числі цоколь - 0,71 м - 0,79 м); відстань до будинку № АДРЕСА_3 становить 4,02 м - 4,10 м. Досліджено квартири АДРЕСА_3 та встановлено, що огороджувальна конструкція по АДРЕСА_2 перешкоджає належній інсоляції квартири АДРЕСА_6 не відповідає вимогам нормативних документів у галузі будівництва, зокрема пунктам 3,25*, 10.30* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пунктам 3.1, 3.2, 3.10 ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" та пункту 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій". При будівництві огороджувальної конструкції по АДРЕСА_7 не дотримано вимоги пунктів 4.5, 4.6 ДСП № 173-96 "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів", що порушує нормативну інсоляцію квартири АДРЕСА_8 . Відстань від огороджувальної конструкції по АДРЕСА_2 до будинку АДРЕСА_3, зокрема квартир АДРЕСА_3, не відповідає вимогам пунктів 5.2, 8.2 ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги."

При скасуванні рішення суду першої інстанції та частковому задоволенні позову апеляційний суд вважав, що внаслідок зведення відповідачем ОСОБА_2 спірної огороджувальної конструкції, ОСОБА_1 неправомірно позбавлена належного їй на законних підставах права мирного користування належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 . Згідно з частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення. ОСОБА_1 правомірно звернулась до суду і її порушені права підлягають судовому захисту у обраний нею спосіб, який не суперечить приписам статей 15, 16 ЦК України і який є найбільш ефективним, з огляду на особливості наявного між сторонами спору та обставини цієї конкретної цивільної справи.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14 зазначено, що "частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності. Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні".

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, встановивши, що збудований відповідачем паркан не порушує права позивача як власника квартири, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суд першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Оскільки постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, то підстави для поновлення її виконання відсутні.

ОСОБА_2 сплачено 1 409,60 грн за подання касаційної скарги, які підлягають стягненню на його користь із ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400 та 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року скасувати.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 березня 2018 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 409,60 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук