Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:

Черпіцької Л.Т.

Гончар Л.Я.

Голяшкіна О.В.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015р. у справі №820/1782/15 за позовом ОСОБА_4 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Тузкової Юлії Анатоліївни, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області третя особа: ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії, -

Позивач звернувся з позовом в якому просив:

- визнати дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області з реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ХК143142540499 про реконструкцію нежитлового приміщення №1+6, 7+11, 12а, 12б, 12в, 12г, 12д в літ. П-1 по АДРЕСА_1 під окрему нежитлову будівлю (замовник - ОСОБА_6) загальною площею 360,6 кв.м. протиправними;

- скасувати реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ХК 13142540499 про реконструкцію нежитлового приміщення №1+6, 7+11, 12а, 12б, 12в, 12г, 12д в літ. П-1 по АДРЕСА_1 під окрему нежитлову будівлю (замовник - ОСОБА_6) загальною площею 360,6 кв.м.;

- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Тузкової Юлії Анатоліївни про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ П-1 за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 (індексний номер 15909660) від 19.09.2014 року;

- зобов'язати реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Тузкову Юлію Анатоліївну вчинити дії по видаленню запису про право власності №7053670 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 02.12.2014року в ході розгляду Харківським апеляційним господарським судом справи йому стало відомо, що 11.09.2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ХК143142540499 про реєстрацію нежитлового приміщення №1+6, 7+11, 12а, 12б, 12в, 12г, 12д в літ. П-1 по АДРЕСА_1 під окрему нежитлову будівлю (замовник - ОСОБА_6) загальною площею 360,6 кв.м. В подальшому на підставі вказаної декларації та рішення Фрунзенського суду від 06.07.2012 року державним реєстратором було винесено рішення про державну реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно та 19.09.2014 року ОСОБА_6 видано Свідоцтво про право власності на основі якого був виданий також Витяг з державного реєстру речових права на нерухоме майно та їх обтяжень. Позивач вважає, дії відповідачів незаконними, а видані документи такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року позов задоволено частково. Скасовано реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ХК 143142540499 від 11.09.2014 року про реконструкцію нежитлового приміщення № 1+6, 7+11, 12а, 12б, 12в, 12г, 12д по АДРЕСА_1 (замовник - ОСОБА_6) загальною площею 360,6 кв.м. Скасовано Рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Тузкової Юлії Анатоліївни № 15909660 від 19.09.2014 року про державну реєстрацію права власності на будівлю за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_6. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року скасовано та прийнято нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

На постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015р. надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.10.2008р. позивачем відповідно до договору купівлі-продажу придбано нежитлову будівлю (торгівельний павільйон) літ. "О-1", загальною площею 169,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

14.08.2014р. ТОВ "Міжрегіональним бюро з технічної інвентаризації" було виготовлено технічний паспорт на громадський будинок "Торгівельний центр" в літ." П-1", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 810,3 кв.м.

Для набуття права власності на вказаний Торгівельний центр позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом, який, згідно рішення вказаного суду від 16.10.2014 р., було задоволено у повному обсязі. В подальшому, рішенням Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року по справі №922/3889/14 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2014 року.

Як зазначає позивач, в ході розгляду вказаної справи №922/3889/14, йому стало відомо, що 11.09.2014 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ХК 143142540499 про реконструкцію нежитлового приміщення №1+6, 7+11, 12а, 12б, 12в, 12г, 12д в літ. "П-1" по АДРЕСА_1 під окрему нежитлову будівлю (замовник - ОСОБА_6) загальною площею 360,6 кв.м.

Крім того, 19.09.2014р. державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Тузковою Юлією Анатоліївною було винесено Рішення про державну реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно, видано Свідоцтво про право власності ОСОБА_6 та надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Не погоджуючись з такими діями позивач і звернувся з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація Декларації про готовність об'єкта до експлуатації проведена передчасно, оскільки були підстави у відмові реєстрації декларації. Щодо державної реєстрації права власності, судом зазначено, що реєстраційна служба, всупереч п.4 ст. 24 Закону України" Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" провела реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомості, право власності на який на момент реєстрації вже було скасовано в судовому порядку та передчасно винесла рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на нежитлову будівлю літ "П-1" за адресою АДРЕСА_1

Натомість суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог вмотивував свої висновки тим, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора, йому було подано належний документ, що підтверджував право власності ОСОБА_6 на нежитлову будівлю літ. "11-1", а саме рішення Фрунзенського районного суду від 06.07.2012 р. яке містило відмітку щодо набрання законної сили. Також на час звернення ОСОБА_6 до реєстраційної служби заявником, як правовстановлюючий документ надавалося свідоцтво про право власності від 14.07.2014 р. № 24206531, що є самостійними об'єктами нерухомого майна у розумінні ст. 5 Закону, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав. Крім того, у позивача взагалі відсутнє право власності на нежитлову будівлю літ. П-1 за адресою АДРЕСА_1

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закону).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частина 2 ст. 15 Закону визначає, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Процедуру державної реєстрації прав та надання інформації з Державного реєстру прав визначає також Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 р. (868-2013-п) , та інші нормативно-правові акти України.

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, а саме щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для її проведення, відповідно до п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав, відповідно до п. 22 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вносить записи до Державного реєстру прав.

Як вірно встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, Головним спеціалістом відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області Тузковою Ю.А. заява ОСОБА_6 № 8170507 від 16.09.2014 р. щодо реєстрації права власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, розглянута у передбаченому діючим законодавством України порядку.

До заяви надані свідоцтво про право власності від 14.07.2014р. № 24206531, технічний паспорт виготовлений станом на 02.09.2014р., декларація про готовність об'єкта до експлуатації № ХК143142540495 від 11.09.2014р. та рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06.07.2012 р. по справі № 2033/4995/12 з відміткою про набрання ним законної сили.

Отже поданий на державну реєстрацію ОСОБА_6 пакет документів визнано державним реєстратором повним та достатнім для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за заявником, а саме ОСОБА_6, та таким, що не викликав сумнівів державного реєстратора у їх достовірності, у зв'язку з чим підстави для відмови замовнику ОСОБА_6 у реєстрації декларації були відсутні.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що документи заявника ОСОБА_6 містять вичерпну інформацію необхідну для проведення державної реєстрації права власності, а саме, подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації ХК143142540495 від 11.09.2014р., яка не містить застережень або обтяжень які б перешкоджали оформленню права власності заявника; наявні правовстановлюючі документи власника нежитлової будівлі (свідоцтво про право власності на нерухоме майно та рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова з відміткою суду про набрання ним законної сили).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, п. 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, при прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, інспекція при прийнятті рішення про реєстрацію декларації керується лише даними, що зазначені у декларації та проводить перевірку правильності заповнення декларації, тобто повноту даних. 19.09.2014 р. за № 15909660 державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора, документ, що підтверджував право власності ОСОБА_6 - рішення Фрунзенського районного суду від 06.07.2012 р. яке містило відмітку щодо набрання законної сили, втратило чинність, оскільки на час звернення ОСОБА_6 до реєстраційної служби заявником, як правовстановлюючий документ надавалося ще й свідоцтво про право власності від 14.07.2014 р. № 24206531, оскільки даний об'єкт нерухомого майна було поділено з передачею в натурі кожному з власників відповідних нежитлових приміщень, що є самостійними об'єктами нерухомого майна у розумінні ст. 5 Закону, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, будівельні роботи з реконструкції на зазначеному об'єкті проводилися на підставі зареєстрованої Інспекцією декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.08.2014 № ХК083142410430 з реконструкції нежитлового приміщення № 1+6, 7+11, 12а. 126, 12в, 12г, 12д в літ. П-1 по АДРЕСА_1 під окрему пежитлову будівлю (замовник" - ОСОБА_6.) загальною площею 360,6 кв.м.

Таким чином, в процедурі реконструкції, відповідно до п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, створені два окремих самостійних об'єкта нерухомого майна, права на які оформлені шляхом видачі свідоцтва, в зв'язку з чим заявниками отримані нові правовстановлюючі документи.

Відповідно до абзацу першого п. 49 зазначеного Порядку, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Отже, об'єкт нерухомого майна змінився в процедурі поділу в порядку ст. 362 ЦК України та п. 52, 58 Порядку створені два окремих самостійних об'єкта нерухомого майна, права на які оформлені шляхом видачі свідоцтва, в зв'язку з чим заявниками отримані нові правовстановлюючі документи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на час вчинення оскаржуваної процесуальної дії дії державного реєстратора були правомірними, а підстави для відмови в державній реєстрації були відсутні.

Крім того, при прийняті оскаржуваної постанови, суд першої інстанції повністю не взяв до уваги той факт, що у позивача взагалі відсутнє право власності на нежитлову будівлю літ. П-1 за адресою АДРЕСА_1 Дані факти підтверджуються ухвалами та рішеннями господарського суду Харківської області, що містяться в матеріалах адміністративної справи. Крім того, представник позивача у судових засіданнях не заперечував відсутність у позивача права власності на нежитлові приміщення за вказаною адресою, а також не пояснив, чим його права порушені проведеною ОСОБА_6 реконструкцією нежитлового приміщення №1+6, 7+11, 12а, 126, 12в, 12г, 12д в літ. П-1 по АДРЕСА_1 під окрему нежитлову будівлю, загальною площею 360,6 кв.м.та реєстрацією за нею права власності на цей об'єкт.

Стосовно посилання скаржника на те, що рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06.07.2012 р. по справі № 2033/4995/12 було скасовано 09.07.2014р. рішенням апеляційного суду Харківської області, колегія суддів звертаю увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Між тим, зазначена стаття не визначає порядок внесення такого запису. Не визначеного такого порядку і в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте, враховуючи, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та Порядку № 703 державна реєстрація здійснюється за заявою заявника, колегія суддів застосовуючи аналогію приходить до висновку, що і скасування державної реєстрації на підставі рішення суду також здійснюється на підставі заяви заявника. І лише у разі можливого відмовлення у такому скасуванні заявник може захистити своє порушене право шляхом визнання такої відмови неправомірною та зобов'язати вчинити відповідні дії.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, щодо обґрунтованості відмови в задоволенні позовних вимог що стосується державного реєстратора.

Щодо позовних вимог в частині дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області з реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та скасування реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-Ш категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461 (461-2011-п) затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - Порядок). Цим Порядком визначена процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а саме передбачено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекції) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку.

Згідно п. 18 Порядку замовник (його уповноважено особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.

Як вбачається з матеріалів справи, будівельні роботи з реконструкції на зазначеному об'єкті проводилися па підставі зареєстрованої Інспекцією декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.08.2014 року №ХК 083142410430 з реконструкції нежитлового приміщення №1+6, 7+11, 12а, 126, 12в, 12г, 12д в літ. П-1 по АДРЕСА_1 під окрему нежитлову будівлю (замовник ОСОБА_6) загальною площею 360,6 кв.м.

Від замовника ОСОБА_6 09.09.2014 р. до Інспекції надійшла декларація про готовність об'єкта до експлуатації. Інспекція 11.09.2014 р. зареєструвала вищевказану декларацію за №143142540499 у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461 (461-2011-п) .

Пунктами 20,21 вищевказаного Порядку визначено, що Інспекція перевіряє протягом 10 робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.

Таким чином, законодавством передбачено, що Інспекція при прийнятті рішення про реєстрацію декларації керується лише даними, що зазначені у декларації та проводить перевірку правильності заповнення декларації, тобто повноту даних.

Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно -будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Крім цього, згідно з п. 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування якого містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011 р. такі обмеження не надаються під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.

Отже будівельні роботи на об'єкті будівництва проводилися на підставі зареєстрованої Декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.08.2014 р. № ХК 083142410430. Згідно з даними декларації на об'єкті будівництва будівельні роботи проводилися на підставі проектної документації (будівельного паспорту) розробленої ПП Архітектурне бюро РІЧ та затвердженої замовником ОСОБА_6

Таким чином неможливо вважати самочинним будівництвом реконструкцію нежитлового приміщення №1+6, 7+11, 12а, 126, 12в, 12г, 12д в літ. П-1 по АДРЕСА_1 під окрему нежитлову будівлю, загальною площею 360.6 кв.м. А як наслідок, і відсутні правові підстави для застосування ч.2 ст.39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності щодо скасування реєстрації цієї декларації.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.