500/6631/16-ц Про стягнення невиплаченої додаткової заробітної плати за престижність педагогічної праці - 24.06.2020 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Драганова Дмитра Миколайовича на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2018 року у складі судді Грубіян Л. І. та постанову апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Кононенко Н. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суд уз позовом до Державного навчального закладу "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" (далі - ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти") про стягнення невиплаченої додаткової заробітної плати за 2016 рік за престижність педагогічної праці, класне керівництво, завідування майстернею електромонтерів, керівництво методичною комісією, винагороди за сумлінну працю за відпрацьований 2015-2016 навчальний рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач до серпня 2016 року працювала на педагогічній посаді у ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" та відповідачем не виплачена додаткова заробітна плата, яка складається з зазначених надбавок.

Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги протягом судового розгляду справи.

Згідно остаточно уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в сумі 11 736,12 грн, що складається з:

- надбавки за престижність праці в розмірі 3 451,80 грн, яка встановлена постановою Кабінету міністрів України від 23 березня 2011 року № 373 (373-2011-п) .;

- доплати за керівництво методичною комісією в розмірі 13 %, що складає

2 243,67 грн, яка передбачена пунктом 40 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 (z0056-93) , те, що ОСОБА_1 ;

- доплати за класне керівництво в розмірі 20 %, що складає 3 451,80 грн, яка передбачена пунктом 36 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 (z0056-93) ;

- доплати за завідування майстернею електромонтерів в розмірі 15 %, що складає в сумі 2 588,85 грн передбачена пунктом42 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 (z0056-93) .

Також позивачка просила на підставі статті 117 КЗпП України стягнути з відповідача, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 73 168,24 грн.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого

2017 року до участі у справі залучено відділ освіти Ізмаїльської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня

2018 року, з урахуванням ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2018 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.

Зобов`язано ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, додаткову заробітну плату за період роботи з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року, що складається з: надбавки у розмірі 20 % посадового окладу, додаткової доплати за класне керівництво; додаткової доплати за завідування майстернею у розмірі 15 % посадового окладу, додаткової доплати за завідування методичною комісією 15 % посадового окладу.

Стягнуто з ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку з дня звільнення, по день ухвалення рішення суду у сумі 56 355,00 грн, з утриманням із зазначеної суми прибуткового податку та інші обов`язкові платежі.

Стягнуто з ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" додаткової заробітної плати за один місяць.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні ОСОБА_1 їй не було виплачено всі виплати, які підлягали виплаті працівнику при звільненні. Разом з цим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення коштів, передбачених статтею 117 КЗпП України.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року апеляційні скарги ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня

2018 року, в частині зобов`язання ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову заробітну плату за період роботи з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року, що складається з: надбавки у розмірі 20 % посадового окладу, додаткової доплати за класне керівництво, додаткової доплати за завідування майстернею у розмірі 15 % посадового окладу, додаткової доплати за завідування методичною комісією 15 % посадового окладу, змінено.

Прийнято в цій частині постанову, якою стягнути з ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у загальній сумі 11 736,12 грн із яких: надбавка за престижність праці в сумі 3 451,80 грн, доплата за керівництво методичною комісією в сумі

2 243,67 грн, доплата за класне керівництво в сумі 3 451,80 грн, доплата за завідування майстернею електромонтерів в сумі 2 588,85 грн.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня

2018 року, в частині стягнення з ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування грошових коштів за час затримки розрахунку з дня звільнення по день ухвалення рішення суду, у сумі 56 355,00 грн, з утриманням із зазначеної суми прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, скасовано.

Прийнято в цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовлено.

Судовий збір у сумі 826,80 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти", сплачений ним за подання апеляційної скарги.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткової заробітної плати за період роботи з 01 січня

2016 року по 30 червня 2016 року, що складається з: надбавки, додаткової доплати за класне керівництво, додаткової доплати за завідування майстернею, додаткової доплати за завідування методичною комісією, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції ухвалив рішення, в якому не вказав суму заборгованості, яку необхідно стягнути, а вказав про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову заробітну плату, що складається з надбавки у розмірі 20 % посадового окладу, додаткової виплати за класне керівництво, додаткової доплати за завідування майстернею у розмірі 15 % посадового окладу, додаткової доплати за завідування методичною комісією

15 % посадового окладу. Тобто, судом не було враховано, що такі позовні вимоги до суду не були заявлені. При цьому, даний висновок суду не вмотивований. Крім того, судом безпідставно вказано про те, що заборгованість має бути нарахована позивачу за період з 01. січня 2016 року по 30 червня 2016 року, в той час, коли позивач звільнилась 18 серпня 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, апеляційний суд виходив із того, що позивачкою пропущено тримісячний строк звернення до суду з цими вимогами. При цьому суд встановив відсутність вини відповідача у затримці проведення розрахунку при звільненні.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

30 листопада 2018 року представник ОСОБА_1 - Драганов Д. М. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області

від 20 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області

від 30 жовтня 2018 року в частині позовних вимог про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 83 407,46 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що застосовуючи строк позовної давності, суд не повинен був розглядати позовні вимоги по суті. Перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку, проте, такі виплати проведені не були. Роблячи висновок щодо пропуску строку на звернення до суду із позовом про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України, апеляційний суд порушив норми матеріального права. Суд не застосував статті 261 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

Доводи інших учасників справи

18 січня 2019 року ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" через засоби поштового зв?язу подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

09 січня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням від 14 квітня 2020 року № 1077/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-47918св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - Драганова Д. М. на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області

від 30 жовтня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2018 року та постановою апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України, а тому відповідно до правил частини першої статі 400 ЦПК України (1618-15) , оскаржувані судові рішення перевіряються саме в цій частині.

Фактичні обставини справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 01 вересня 2014 року прийнята майстром виробничого навчання в порядку переводу, після чого ДНЗ "Ізмаїльський професійний ліцей" перейменовано в ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти". 14 квітня 2016 року позивачем була підтверджена кваліфікаційна категорія майстра в/н одинадцятого тарифного розряду. 18 серпня 2016 року її було звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до статті 38 КЗпП України згідно наказу

від 17 серпня 2016 року № 131-к.

Під час звільнення з ОСОБА_1 не було проведено повний розрахунок, а саме не було виплачено додаткової доплати за класне керівництво, додаткової доплати за завідування майстернею, додаткової доплати за завідування методичною комісією.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ДНЗ "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України, апеляційний суд виходив із того, що позивачкою пропущено тримісячний строк звернення до суду з цими вимогами, встановлений статтею 233 КЗпП України.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Указані висновки відповідають правовій позиції викладеній у рішенні Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (v004p710-12) щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 370/1754/15-ц (провадження № 61-8064св18).

Із матеріалів справи вбачається, що повний розрахунок по заробітній платі відповідачем з позивачем при звільненні не проведено, а залишок невиплаченої заборгованість стягнуто судовими рішеннями, ухваленими у цій справі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції врахувавши вказаний Порядок, зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь

ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Ураховуючи наведене, висновок апеляційного суду щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні не ґрунтується на нормах матеріального права, а тому відповідно до правил статті 413 ЦПК України рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно в цій підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Драганова Дмитра Миколайовичазадовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти" про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, та залишити в силі в цій частині рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2018 року.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун