125/2505/16-ц Про визнання недійсними заповіту, свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - 24.06.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 30 березня 2018 року в складі колегії суддів: Медвецького С. К., Берегового О. Ю., Матківської М. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області про визнання недійсними заповіту, свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок, земельну ділянку та майновий пай. Вони та їх брат ОСОБА_4, як спадкоємці першої черги за законом, фактично прийняли спадщину, оскільки брат проживав в будинку, а вони користувалися спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті вони звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак з`ясувалося, що ОСОБА_4 заповів все своє майно ОСОБА_5 .

З наявних у нотаріуса документів їм стало відомо, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті матері за заповітом, який був складений 09 жовтня 2009 року.

Посилаючись на те, що підпис заповідача не відповідає підпису ОСОБА_3, на момент посвідчення заповіту ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у іншій області, що виключає можливість підписання заповіту 09 жовтня 2009 року, позивачі, з урахування збільшених позовних вимог, просили поновити строк на звернення до суду за захистом порушених прав, визнати недійсним заповіт від 09 жовтня 2009 року, складений від імені ОСОБА_3, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнати за ними право власності по Ѕ частки на спадкове майно ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Додатковим рішенням Барського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2017 року у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що позивачі від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 відмовилися, подавши про це відповідні заяви до нотаріальної контори, а відтак не можуть заявляти вимогу про визнання заповіту недійсним.

Крім того, за висновком суду, під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи позивачів про факт підроблення оспорюваного заповіту.

Також як на окрему підставу для відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що перебіг строку позовної давності почався з моменту подання позивачами заяви про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори, тобто з 2010 року. Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом лише 26 грудня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 30 березня 2018 року рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року та додаткове рішення Барського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачі протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини вчинили юридично значущі дії, спрямовані на відмову від прийняття ними спадщини, тому вважаються такими, що спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняли та спадкових прав не набули. Крім того, апеляційний суд вважав, що оспорюваний заповіт не порушує їхні права чи охоронювані законом інтереси.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано судом норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилались на те, що судом апеляційної інстанції позивача ОСОБА_2 не було викликано в судове засідання, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду Вінницької області від 30 березня 2018 року у відповідності до пункту 5 статті 411 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року Підлісноялтушківська сільська рада подала до Верховного Суду відзив, у якому посилалося на те, що доводи касаційної скарги по суті зводяться до переоцінки доказів, яким надана належна оцінка судом апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області № 127 померла ОСОБА_3 на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.90).

Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, земельну ділянку, площею 3, 5212 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області та майновий пай у пайовому фонді КСП "Маяк" с. Підлісний Ялтушків Барського району Вінницької області.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є її діти: доньки- ОСОБА_1, ОСОБА_2 та син - ОСОБА_4 .

З матеріалів спадкової справи № 265/2010, заведеної 20 квітня 2010 року нотаріусом Барської державної нотаріальної контори слідує, що відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області Дмитрик Т. А. 09 жовтня 2009 року та зареєстрованого в реєстрі за № 179, ОСОБА_3 зробила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого усе майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом заповіла своєму синові ОСОБА_4 (а.с.88).

ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї матері у відповідності до статті 1269 ЦК України, подавши про це 20 квітня 2010 року відповідну заяву до нотаріальної контори, зареєстровану за № 456 (а.с.83).

24 лютого 2010 року ОСОБА_2 подала заяву до нотаріальної контори про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 на користь свого брата ОСОБА_4 (а.с.84).

10 березня 2010 року ОСОБА_1 також подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 на користь сина померлої ОСОБА_4 (а.с.85).

12 листопада 2010 року державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається із житлового будинку, загальною площею 51,1 кв. м, з належними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 3,5212 га, розташованої на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області; майнового паю у пайовому фонді майна КСП "Маяк", реорганізованого в СТОВ "Маяк" с. Підлісний Ялтушків Барського району Вінницької області в розмірі 289 грн.

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 зробив особисте розпорядження, склавши 13 лютого 2014 року заповіт, посвідчений секретарем Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області та зареєстрований в реєстрі за № 3, відповідно до якого усе майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом заповів ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (а.с.12).

Звертаючись до суду з позовом, позивачі указували на те, що підпис заповідача у заповіті від 09 жовтня 2009 року не відповідає підпису ОСОБА_3, на момент посвідчення заповіту ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в іншій області, що виключає можливість підписання заповіту указаною датою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено у статті 1247 ЦК України.

Відповідно до положень частини другої статті 1247 ЦК України (тут і далі у редакції на дату посвідчення заповіту) заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Згідно зі статтею 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Статтею 37 Закону України "Про нотаріат" (тут і далі у редакції на дату посвідчення заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти (крім секретних).

Відповідно до п. 33 Розділу III Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (z0256-94) , заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Обставин про те, що заповідач ОСОБА_3 на час складення заповіту знаходилась в іншій області на лікуванні і не могла його особисто підписати судом не встановлено.

Заповіт, який позивачі просять визнати недійсним складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача, підписаний особисто заповідачем та посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Таким чином, висновки апеляційного суду про те, що позивачами не доведено те, що ОСОБА_3 не підписувала заповіт не підтверджуються жодними достовірними та допустимими доказами, а відтак ці доводи не свідчать про дефект форми заповіту та його недійсність у зв`язку з цим.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України (254к/96-ВР) , які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За правилами частини першої статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до частини другої статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємці за законом першої черги після смерті ОСОБА_3, відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_4, подавши про це у строк, визначений частиною першою статті 1270 ЦК України, відповідні заяви до нотаріальної контори.

При цьому, нотаріусами роз`яснено заявникам зміст статей 1273- 1275 ЦК України.

Протягом строку для прийняття спадщини, подані заяви ними не відкликалися.

Отже, позивачі протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини вчинили юридично значущі дії, спрямовані на відмову від прийняття ними спадщини, тому вважаються такими, що спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняли та спадкових прав не набули.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що оспорюваний заповіт не порушує їхні права чи охоронювані законом інтереси, та дійшов правильного висновку про те позовні вимоги про визнання недійсними заповіту, свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги про неповідомлення позивача ОСОБА_2 про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегією суддів не приймаються, оскільки матеріали справи містять рекомендоване повідомлення відповідно до якого ОСОБА_2 22 березня 2018 року отримала ухвалу апеляційного суду про призначення справи до розгляду на 30 березня 2018 року (а. с. 13, 14а).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Враховуючи те, що спір по суті апеляційним судом вирішено правильно і законно, а рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України), колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 30 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.