200/18763/18 Про визнання недійсним рішення про передачу у власність земельної ділянки - 24.06.2020 Прийняття

позивач - Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро,

відповідач - Дніпровська міська рада,

третя особа - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника військового прокурора Південного регіону України на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого

2019 року у складі судді Книш А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Городничої В. С.,

Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (далі - КЕВ м. Дніпро) звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, про визнання недійсним рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га на АДРЕСА_1, мотивуючи позовні вимоги тим, що ця земельна ділянка знаходиться у межах земельної ділянки військового містечка № 1 Міністерства оборони України у м. Дніпро.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 25 лютого 2019 року відмовлено у відкритті провадження за позовом Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Дніпро на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що цей спір відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належить до юрисдикції господарських судів і згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем є Міністерство оборони України як орган державної влади, інтереси якого в суді представляє військова прокуратура, як юридична особа з організаційно-правовою формою - державна організація (установа, заклад), а відповідачем є Дніпровська міська рада, яка є органом місцевого самоврядування та також є юридичною особою, і між ними існує спір з приводу визнання рішення недійсним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Дніпро залишено без задоволення.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року залишено без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження за цим позовом на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України з дотриманням норм процесуального права. Суд першої інстанції не допустив порушень процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування ухвали суду.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2020 року, заступник військового прокурора Південного регіону України, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року скасувати й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, відмовляючи у відкритті провадження у справі з тих підстав, що спір відповідно до статті 20 ГПК України належить до юрисдикції господарських судів, не врахували, що справи у спорах, які виникають із земельних відносин та в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Саме такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження

№ 12-71гс18), у постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18 (провадження № 12-47гс19) та інших постановах у аналогічних справах.

Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу

У поданому у березні 2020 року відзиві ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що процесуальні та матеріальні норми права,

які регламентують порядок здійснення прокурором представництва в суді, чітко визначають порядок подання прокурором позовних заяв, скарг, клопотань, крім того, суди правильно визначили коло учасників справи, що розглядається, їх процесуальний статус та, як наслідок, вид судочинства, в якому повинен розглядатись спір.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 рокупоновлено заступнику військового прокурора Південного регіону України строк на касаційне оскарження ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду

від 11 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у листопаді 2018 року Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України звернулася до суду

з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, в якому просила визнати недійсним та скасувати рішення Дніпровської міської ради, про передачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги заступника військового прокурора Південного регіону України на ухвалу Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність

того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав

та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб,

що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,

що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права

та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити, визнавши незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових

і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності

на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно

із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками

із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України

та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), яке виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 рокуу справі № 911/4144/16 (провадження

№ 12-71гс18), від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18 (провадження № 12-47гс19), від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16 (провадження № 12-69гс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17 (провадження № 12-225гс18), від 15 січня 2019 року у справі № 911/4007/16 (провадження № 12-222гс18).

Ураховуючи, що в цій справі позивач в інтересах юридичної особи звернувся

до суду з позовом до міської ради, яка також є юридичною особою,

про визнання недійсним рішення місцевої ради про надання земельної ділянки

у власність фізичній особі ОСОБА_1, касаційний суд дійшов висновку,

що такий спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи.

При цьому те, що ОСОБА_1, як власник спірної земельної ділянки, є фізичною особою і не була зазначена позивачем під час подання позову в якості відповідача, не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, касаційний суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків

про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи

для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції

та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника військового прокурора Південного регіону України задовольнити.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року скасувати.

Справу за позовом військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро до Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, про визнання рішення недійсним, направити на розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун