361/3472/17 Про визнання недійсним рішення сільської ради про передачу у власність земельної ділянки - 22.06.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року у складі судді Селезньової Т.В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі суддів Желепи О.В., Іванченка І.М., Рубан С.М.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Жардівської сільської ради від 21 березня 1994 року про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянку площею 0,2550 га в селі Підлісся Жардівської сільської ради Броварського району Київської області та житлового будівництва та обслуговування житлового будинку, визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії КВ, виданої Жардівською сільською радою 17 жовтня 1997 року ОСОБА_7 на зазначену земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що оскаржуване рішення та державний акт не узгоджуються з вимогами законодавства, оскільки прийняті з порушенням можливого розміру, встановленого статтею 67 Земельного Кодексу України.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, однак не з`явився в судове засідання, а заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року ОСОБА_8 через свого представника звернувся до Верховного суду із касаційною скаргою на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у якій просив судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що залишаючи позовну заяву без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання, суди не врахували, що позивач та його представник не з`явилися у судове засідання 22 червня 2018 року, оскільки не були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що у червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у власність та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2017 року відкрито провадження в даній справі.

В судове засідання, призначене на 25 вересня 2017 року позивач та його представник ОСОБА_9 не з`явились, представник позивача була повідомлена про дату та час судового засідання під розписку (т.1, а.с. 43). До початку судового засідання на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням його представника у відрядженні у м. Одесі (т.1 а.с. 53). Судове засідання відкладено на 15 листопада 2017 року.

19 грудня 2017 року у судовому засіданні був присутній представник позивача ОСОБА_5, ухвалено дане засідання провести як підготовче засідання, і у зв`язку з наданням учасникам справи строку для подання заяв по суті і доказів на виконання положень ЦПК України (1618-15) у новій редакції, оголошено перерву на 09 лютого 2018 року.

09 лютого 2018 року представник позивача ОСОБА_10 був присутній у судовому засіданні, однак судове засідання було відкладено через неявку відповідача на 06 березня 2018 року. Представник ОСОБА_10 був обізнаний про перенесення розгляду справи на 06 березня 2018 року, що підтверджується розпискою (т.1, а.с.123).

06 березня 2018 року у судовому засіданні присутній представник позивача ОСОБА_5, розгляд справи було відкладено на 12 квітня 2018 року. Представник ОСОБА_5 був обізнаний про перенесення розгляду справи на 06 березня 2018 року, що підтверджується розпискою (т.1, а.с.167).

12 квітня 2018 року позивач та його представник не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені, що підтверджується власноручною розпискою представника позивача ОСОБА_5 (т.1, а. с. 167), причини неявки не повідомили, заяв про відкладення або розгляд справи без їх участі не подавали.

21 травня 2018 року представник позивача ОСОБА_5 був у судовому засіданні, судом було оголошено перерву на 31 травня 2018 року для повторного виклику учасників справи. Представник ОСОБА_5 був обізнаний про перенесення розгляду справи на 31 травня 2018 року, що підтверджується розпискою (т.1, а.с.202).

31 травня 2018 року ОСОБА_1 та його представник не з`явились, були повідомлені про день та час судового засідання, що підтверджується розпискою представника ОСОБА_5 (т.1, а.с. 202). Причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення або розгляд справи без їх участі не подавали.

Через неявку позивача та його представника в судовому засіданні оголошено перерву на 22 червня 2018 року.

21 червня 2018 року електронною поштою до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи, у зв`язку із його участю у іншому судовому засіданні. Доказів на підтвердження викладених обставин представник позивача суду не надав.

22 червня 2018 року позивач та його представник не з`явилися у судовому засіданні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині п`ятій статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції, з яким і погодився суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що позивач та його представник були повідомлені призначення судового засідання на 31 травня 2018 року та 22 червня 2018 року.

Доводи скаржника, що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи 22 червня 2018 року не приймаються судом до уваги, оскільки 21 червня 2018 року від представника позивача ОСОБА_5 електронною поштою надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було зареєстровано за вх. № 22954 21 червня 2018 року у зв`язку з зайнятістю у іншій справі у м. Києві, Заяв про відкладення судового засідання або про розгляд справи без участі від позивача та його інших двох представників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до суду не надходило.

Слід звернути увагу на те, що частиною першою статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

При цьому частиною другою цієї статті визначено, що учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

З огляду на те, що Цивільний процесуальний кодекс України (1618-15) містить в собі чіткі строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій, а також строки для вирішення спору, суди правильно визначився із характером процесуальних дій, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та правомірно залишив позов без розгляду.

Варто також зазначити, що у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" від 7 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року залишити без змін.