615/724/17 Про визнання права власності в порядку спадкування - 22.06.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Валківського районного суду Харківської області від 11 вересня 2017 року у складі судді Товстолужського О. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бровченка І. О., Кіся П. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до Ков'язької селищної ради Валківського району Харківської області, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, спадкоємцями якого у рівних частинах є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину. ОСОБА_4, на праві власності належала земельна ділянка, кадастровий номер: 6321255400:01:000:0491, площею 7,8517 га та на праві оренди земельна ділянка площею 50 га, кадастровий номер: 63212554000:01:000:0632. При оформленні спадщини, приватним нотаріусом Дем'яненко В. О. було направлено запити до відділу Держгеокадастру у Валківському районі Харківської області про надання витягу з Державного земельного кадастру на зазначені вище земельні ділянки. Відповіді на ці запити приватний нотаріус не отримала, через що не змогла оформити спадщину на ці земельні ділянки.

Орендодавцем за договором оренди земельної ділянки виступала Валківська районна державна адміністрація, однак на даний час, повноваження щодо надання в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Харківської області належать Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області. Крім того, відповідач ОСОБА_3 втратила інтерес до оформлення спадщини на вищезазначені земельні ділянки.

Позивачі просили визнати за ними право спільної приватної власності по 1/2 частині на земельну ділянку кадастровий номер: 6321255400:01:000:0491 площею 7,8517 га, що розташована за межами населених пунктів на землях Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, а також визнати за ними право оренди по 1/2 частці на земельну ділянку кадастровий номер: 6321255400:01:000:0632 площею 50,0 га, що розташована за межами населених пунктів на землях Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на умовах договору оренди землі від 28 травня 2008 року, що зареєстрований у Валківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр ДЗК", запис у Державному реєстрі земель від 10 червня 2008 року за №240868800004.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 11 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано право спільної приватної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/3 частці на земельну ділянку кадастровий номер: 6321255400:01:000:0491 площею 7,8517 га, що розташована за межами населених пунктів на землях Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер: 6321255400:01:000:0632 площею 50,0 га, що розташована за межами населених пунктів на землях Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на умовах договору оренди землі від 28 травня 2008 року, що зареєстрований у Валківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр ДЗК", запис у Державному реєстрі земель від 10 червня 2008 року за №240868800004.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив того, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 частка яких у спадковому майні є рівною, тобто по 1/3.

Крім того, суд виходив з наявності умов, які можуть бути підставою для переходу права оренди земельної ділянки від спадкодавця до спадкоємців. Оскільки, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявили бажання стати орендарями, а відповідач ОСОБА_3 хоч і має частку у спадковому майні, але такого бажання не виявила, то суд визнав право оренди по Ѕ частині за кожним із позивачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у частині визнання за позивачами права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення відмовити в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Валківського районного суду Харківської області.

13 березня 2018 року до суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від ОСОБА_8 та ОСОБА_9

25 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.

Згідно розпорядження від 15 квітня 2020 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі подання судді Карпенко С. О. зобов`язано призначити повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд не правильно визначив суб'єктний склад відповідачів у спірних правовідносинах, що безпосередньо призвело до порушення принципу змагальності, права на подання доказів у справі на підтвердження заперечень сторін. Інтереси держави у даній справі не були належним чином захищені та представлені через відсутність на стороні відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Право на звернення до суду із позовною заявою про визнання права в порядку спадкування невід'ємно пов'язано із відмовою нотаріуса в оформленні права на спадщину. У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Крім того, суд апеляційної інстанції, в порушення матеріального права, залишив поза увагою доводи Головного управління з приводу неналежності способу захисту позивачів. Право оренди земельної ділянки загальною площею 50 га, з кадастровим номером 6321255400:01:000:0632, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21 березня 2017 року № 82973778, було припинено від 23 лютого 2017 року на підставі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 21 лютого 2017 року № 0001766572, про що винесено рішення державного реєстратора Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко О. В. від 06 березня 2017 року № 34157537. Таким чином, на теперішній час право оренди вищезазначеної земельної ділянки припинено у встановленому законом порядку.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 вказувала, що доводи касатора є не обґрунтованими, адже він не зазначає у касаційній скарзі відсутність яких прав його, як третьої особи по справі у порівнянні з правами відповідача, не дозволила йому належним чином реалізувати свої повноваження як органу виконавчої влади.

Враховуючи, що на цей час касатор заперечує проти позовних вимог та очевидно не бажає визнати позов або укласти мирову угоду, - відсутність таких повноважень відповідача, що не притаманні третім особам, його прав жодним чином порушити не може. У суді першої інстанції касатор не бажав реалізувати право на визначення його співвідповідачем в порядку статті 33 ЦПК України.

Також касатор вказував, що позивачі обрали не належний спосіб захисту прав, однак лише позивачі, виявили бажання стати орендарями земельної ділянки сільськогосподарського призначення. На час звернення до суду ОСОБА_3 зацікавленість у отриманні не оформленої до цього часу частини спадщини втратила, не підтримує постійних зв`язків з родиною. Відповідно до статті 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Відповідачка ОСОБА_3 прийняла спадщину, але на цей час від подальшого її оформлення відмовилася. За таких обставин нотаріус за будь-яких умов (тобто навіть у разі отримання у органах Держгеокадастру необхідного витягу, довідки) не може видати свідоцтво про право на спадщину на спірне майно через відсутність заяви від одного зі спадкоємців. Таким чином, єдиним з можливих способів захисту прав позивачів є саме позов про визнання права в порядку спадкування.

ОСОБА_1 у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначала, що усі права фізичної особи-підприємця є особистими і можуть бути успадкованими, а тому договірні відносини фізичної особи-підприємця не є виключенням та можуть продовжуватись вже як фізичної особи із власником нерухомого майна.

Крім того, згідно змісту постанови Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-375цс15 витікає, що за змістом частини першої статті 7 Закону № 161-ХІV право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ) та цього Закону. Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи-підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Також в постанові зазначено, що статтею першою Закону № 161-ХІV (161-14) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону № 161-ХІV). Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України (2768-14) , ЦК України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 6 Закону № 161-ХІV).

За таких підстав, прибуток отриманий від діяльності фізичної особи-підприємця є власністю фізичної особи, на відміну від юридичних осіб, де за загальним правилом прибуток є власністю саме цієї особи, а тому усі права фізичної особи-підприємця, разом із зобов`язаннями переходять особисто на фізичну особу.

Таким чином, в разі смерті спадкодавця (фізичної особи-підприємця) який мав право оренди на земельну ділянку, таке право оренди може бути успадкованим в разі, якщо орендар зареєстрував договір в установленому законом порядку, а спадкоємці виявили бажання отримати таке право.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Валківського районного управління юстиції у Харківській області (а.с. 26).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 770706, ОСОБА_4 за життя на підставі розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації № 248 від 22 листопада 2002 року належала земельна ділянка, кадастровий номер: 6321255400:01:000:0491, загальною площею 7,8517 га (а.с. 23).

Згідно договору оренди землі від 28 травня 2008 року, Валківська районна державна адміністрація надала за життя фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в строкове платне користування на 30 років земельну ділянку, кадастровий номер: 63212554000:01:000:0632, загальною площею 50,0 га. Даний договір зареєстрований у Валківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр ДЗК" 10 червня 2008 року № 240868800004 (а.с. 15-19).

Відповідно до акту прийому-передачі земельних ділянок згідно договору оренди від 28 травня 2008 року, ОСОБА_4 прийняв вищевказану земельну ділянку, яка знаходиться на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області за межами населених пунктів (а.с. 20).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 40734358 від 22 червня 2015 року, після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрита спадкова справа (а.с. 24).

Після смерті ОСОБА_4 спадщину в рівних частинах прийняли позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3, що витікає із довідки приватного нотаріуса Валківського районного нотаріального округу Дем`яненко В. О. № 111/02-17 від 21 березня 2017 року (а.с. 25).

Згідно запитів приватного нотаріуса Валківського районного нотаріального округу Дем`яненко В. О. № 453/02-14 від 15 грудня 2015 року та № 459/02-14 від 16 грудня 2015 року, направлених відділу Держгеокадастру у Валківському районі Харківської області щодо надання витягів з Державного земельного кадастру на земельну ділянку площею 7,8517 га, що належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 770706 та право оренди на земельну ділянку площею 50,0 га, яка знаходиться на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області (а.с. 21-22).

Через неотримання відповідей, нотаріус не має можливості оформити спадкові права спадкоємців після смерті ОСОБА_4 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до частини першої, третьої статті 125 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За змістом зазначених норм законодавства, право власності на земельну ділянку, а також постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

За вищевикладеного колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовної вимоги про визнання за позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, оскільки їх частка в спадковому майні є рівною, тобто по 1/3.

Також є правомірними висновки судів щодо задоволення позову в частині визнання за позивачами права оренди на земельну ділянку загальною площею 50,0 га з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ЦК України (435-15) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно частини першої статті 781 ЦК України договір найму припиняється в разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено припинення договору оренди землі у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За змістом частини першої статті 7 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України (2768-14) та цього Закону.

Якщо умовами оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи - підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-375цс15.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, а значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України не відносить до компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін.