461/770/19 Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 19.06.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Курій Н. М., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (далі - ЛМЦСССДМ), за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява обґрунтована тим, що вона працювала на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району ЛМЦСССДМ.

Наказом директора ЛМЦСССДМ від 10 січня 2019 № 12-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", її звільнено із займаної посади з 13 жовтня 2019 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці.

Цей наказ суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому є незаконним і підлягає скасуванню.

Пунктом 2 наказу Директора ЛМЦСССДМ від 09 листопада 2018 року № 201 "Про проведення організаційних заходів щодо несення змін до структурних підрозділів ЛМЦСССДМ" передбачено у встановленому законодавством порядку попередити працівників про переведення на інші посади у зв`язку із зміною істотних умов праці.

12 листопада 2018 року їй вручено письмове повідомлення про зміну істотних умов праці з 14 січня 2019 року та припинення трудового договору на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у разі відмови від роботи в нових умовах.

Вручення їй повідомлення про зміну істотних умов праці також підтверджується відомістю від 01 листопада 2018 року (додаток № 1 до згаданого вище наказу від 09 листопада 2018 року №102).

Наказом директора ЛМЦСССДМ ОСОБА_2 від 10 січня 2019 № 12-к її звільнено із займаної посади з 13 січня 2019 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці.

Вважає, що фактично зміни істотних умов праці не відбулося, її не повідомлено, які саме істотні умови праці змінюються (система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо) та у чому полягає їх зміна, як це передбачено частиною третьою статті 32 КЗпП України. Посада, на якій вона працювала, була введена до структури і штату ЛМЦСССДМ згідно з додатком № 1 "Положення про Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (нова редакція)" та додатком № 2 "Структура і штат Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді" до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21 січня 2017 року № 43 та ліквідована (скорочена) з 14 січня 2019 року відповідно до додатку № 1 "Положення про Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді" та додатку № 2 "Структура і штат Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді" до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 листопада 2018 року № 1227.

Таким чином, виключення із структури та штатного розпису ЛМЦСССДМ посади "начальник відділу соціальної роботи Галицького району" вказує на відсутність зміни істотних умов праці за укладеним трудовим договором та незаконність її звільнення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем здійснено усі необхідні заходи для дотримання процедури проведення змін істотних умов праці у ЛМЦСССДМ, дотримано всіх умов передбачених трудовим законодавством при звільненні у зв`язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці. Крім того, звільнення ОСОБА_1 відбулось у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, оскільки посада на які перебувала позивач, а саме начальник відділу соціальної роботи Галицького району, була фактично ліквідована внаслідок змін в організації виробництва та праці у відповідності до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 вересня 2019 року скасовано, позов задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ директора ЛМЦСССДМ ОСОБА_2 № 12-к від 10 січня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_3 ".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району ЛМЦСССДМ.

Стягнуто з ЛМЦСССДМ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня 2019 року по 24 грудня 2019 року в сумі 139 744,80 грн (сума визначена без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

Постанова в частині поновлення на роботі та виплати середньої місячної заробітної плати в межах одного місяця допущена до негайного виконання.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при звільненні позивача було допущено порушення вимог чинного трудового законодавства, оскільки на час звільнення позивача існували вакантні посади, які не були запропоновані ОСОБА_1, як працівнику, посада якого підлягала скороченню, а тому відповідач не мав підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/770/19, витребувано її з Галицького районного суду м. Львова.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року ЛМЦСССДМ подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при звільненні позивача відповідачем дотримано усіх вимог чинного трудового законодавства, в процесі, який передував звільненню ОСОБА_1 з посади, їй запропоновано переведення на всі вакантні посади, а тому відповідач мав підстави для звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Доводи інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала, що судове рішення суду апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначала, що позивачем не наведено у касаційній скарзі які саме норми матеріального чи процесуального права порушено судом апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що наказом ЛМЦСССДМ від 10 січня 2019 року № 12-к "Про звільнення ОСОБА_1 " на виконання рішення виконавчого комітету від 09 листопада 2018 року № 1227 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 27 січня 2017 року № 43", а також Положення про Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 27 січня 2017 року № 43 та відповідно до пункту 6 статті 36, статті 44, пункту 1 статті 40 КЗпП України ОСОБА_1, начальника відділу соціальної роботи Галицького району ЛМЦСССДМ звільнено із займаної посади з 13 січня 2019 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці.

Рішенням виконавчого комітету від 09 листопада 2018 року № 1227 внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 27 січня 2017 року № 43 та до "Положення про Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, його структури та штату", затвердженого рішенням виконавчого комітету від 27 січня 2017 року № 43, на підставі яких посада, на якій перебувала позивач, припинила своє існування, а саме - начальник відділу соціальної роботи Галицького району ЛМЦСССДМ.

Згідно з Додатком 2 до рішення виконкому від 09 листопада 2018 року № 1227 в структурі та штаті ЛМЦСССДМ утворено Відділ соціальної роботи Личаківсько - Галицького району, в якому передбачено посаду начальник відділу.

Відповідно до наказу від 09 листопада 2018 року № 102 "Про проведення організаційних заходів щодо внесення змін до структурних підрозділів ЛМЦСССДМ", внесено зміни до Положень про структурні підрозділи, які входять до складу ЛМЦСССДМ, а також зазначено: у встановленому законодавством порядку попередити працівників ЛМЦСССДМ про переведення на інші посади у зв`язку із зміною істотних умов праці відповідно до затверджених структури і штату (додаток № 1); ознайомити всіх працівників ЛМЦСССДМ із переліком вакантних посад ЛМЦСССДМ відповідно до штатного розпису, затвердженого у встановленому порядку (додаток № 2 Перелік вакантних посад).

Згідно з повідомленням ЛМЦСССДМ ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов праці з 14 січня 2019 року та про те, що у разі відмови від роботи в нових умовах трудовий договір з нею буде припинено (пункт 6 статті 36 КЗпП України) з виплатою згідно з статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. ОСОБА_1 отримала попередження 12 листопада 2018 року, про що свідчить її підпис.

Згідно з відомістю ЛМЦСССДМ від 09 листопада 2018 року (додаток № 1) ОСОБА_1 12 листопада 2018 року повідомлено про зміну істотних умов праці відповідно до рішення виконавчого комітету від 09 листопада 2018 року № 1227 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 27 січня 2017 року № 43", про що свідчить її підпис.

Згідно з повідомленням ОСОБА_1, в якому їй, відповідно до рішення виконавчого комітету від 09 листопада 2018 року № 1227 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 27 січня 2017 року № 43" та штатного розпису ЛМЦСССДМ затвердженого 22 листопада 2018 року, який вводиться в дію 14 січня 2019 року, запропоновано переведення з посади начальника відділу соціальної роботи Галицького району ЛМЦСССДМ на 15 вакантних посад, серед яких дві посади юрисконсульта, а інші посади провідного фахівця із соціальної роботи та фахівця із соціальної роботи, посада методиста відділу соціальної роботи та завідуючого господарством.

ОСОБА_1 ознайомлена із зазначеним вище повідомленням 22 листопада 2018 року, що підтверджується її підписом на повідомленні та розписалась про відмову від запропонованих їй пропозицій.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) підставами припинення договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Відмова працівника від пропозицій перейти на роботу в інше підприємство, до складу якого передано структурний підрозділ, в якому він працював, не могла бути підставою для припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, що застосовується при відмові працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також при відмові від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Зміна істотних умов праці може бути визнана законною лише в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених ст. 49-2 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з тексту наказу ЛМЦСССДМ від 10 січня 2019 року № 12-к "Про звільнення ОСОБА_1 " підставою звільнення зазначено одночасно пункт 6 статті 36, пункт 1 статті 40 КЗпП України, що є взаємовиключними підставами для звільнення. Також з тексту оскаржуваного наказу вбачається, що ОСОБА_1, начальника відділу соціальної роботи Галицького району ЛМЦСССДМ звільнено із займаної посади з 13 січня 2019 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці.

Касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що при зміні істотних умов праці (нова система оплати, суміщення професій, зміна назви посад) посада, яку обіймав працівник, залишається у штатному розкладі, але змінюються умови трудового договору - розмір оплати праці, тривалість робочого часу, режим роботи тощо. Водночас, зміни в організації виробництва і праці, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.

Оскільки судами встановлено, що посада позивача ОСОБА_1 - начальник відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді виключена із штатного розпису та відповідно до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 листопада 2018 року № 1225 в структурі та штаті Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді утворено відділ соціальної роботи Личаківського - Галицького району, в якому передбачено посаду начальника відділу, то такі зміни не можна вважати зміною істотних умов праці відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України.

Установивши, що при звільнені позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відповідачем допущено порушення вимог частини першої, третьої статті 49-2 КЗпП України, зокрема, не попереджено персонально не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення,(з повідомленням про звільнення ОСОБА_1 ознайомлена 22 листопада 2018 року, а відповідно до наказу від 10 січня 2019 року №12-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивач звільнена із займаної посади з 13 січня 2019 року), не запропоновано наявні на підприємстві вакансії, зокрема у відділі соціальної роботи Личаківсько-Галицького району, а саме: посаду юрисконсульта, три вакантні посади провідного фахівця із соціальної роботи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, відповідно до статті 235 КЗпП України, для поновлення позивача на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого правильно розраховано судом згідно із Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин, зокрема, у тому контексті, який на думку відповідача свідчить про належне повідомлення позивача про наступне вивільнення та запропонування йому усіх вакантних посад на підприємстві, від яких він відмовився.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.