288/1556/17 Про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки - 19.06.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2018 року у складі судді Рудника М. І. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мінич Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман Самойлович Агро" (далі - ТОВ "Гетьман Самойлович Агро") про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки площею 3,5059 га, кадастровий номер №1824788200:05:000:0169, та земельної ділянки площею 3,9103 га, кадастровий номер №1824788200:05:000:0154, які укладені 20 липня 2016 року між нею та ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро".

На обґрунтування позову посилалась на те, що на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку вона є власником земельних ділянок площею 3,9103 га та 3,5059 га, які розташовані на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області та мають цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. У липні 2016 року вона з відповідачем уклала договори оренди зазначених земельних ділянок. Право оренди за вказаними договорами зареєстровано державним реєстратором 31 липня 2017 року. Крім того, їй стало відомо, що на її земельні ділянки зареєстровано право оренди на підставі договорів оренди землі, укладених 20 серпня 2011 року між нею та відповідачем, строк дії договорів 10 років. Зазначені договори оренди землі є діючими і дійсні до 2021 року, мають свої умови, які є обов`язковими для виконання сторонами. Тобто, одночасно існують два діючі договори оренди її земельних ділянок. Оскільки договори оренди від 20 липня 2016 року укладені у період дії договорів оренди від 20 серпня 2011 року, то вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 22 лютого 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач не довела, що оспорювані договори порушують її права. Договори оренди землі укладені між тими самими сторонами стосовно того ж самого предмета. Угоди укладені у письмовій формі, в установленому законом порядку пройшли державну реєстрацію, волевиявлення позивача було направлене на укладення спірних договорів, оскільки вона їх особисто підписала, а тому відсутні правові підстави для визнання договорів оренди землі недійсними з підстав, передбачених частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та частиною першою статті 215 ЦК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що одночасно існують два договори оренди землі на одну і ту ж саму земельну ділянку, водночас із різними самостійними умовами договору, які неможливо одночасно виконувати. Крім того, відбулась подвійна реєстрація права оренди на один об`єкт. Зазначені договори порушують її права, а тому наявні підстави для визнання спірних договорів недійсними.

У серпні 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі розпоряджень Попільнянської районної державної адміністрації від 22 лютого 2007 року за № 74, від 16 травня 2007 року за № 242 та відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 151104 та серії ЯЕ № 770615, виданих Попільнянською районною державною адміністрацією 02 грудня 2008 року та 19 серпня 2009 року, є власником земельних ділянок, площею 3,5059 га та 3,9103 га, які розташовані на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010821900016, кадастровий номер земельної ділянки - 1824788200:05:000:0169 та за № 010921900065, кадастровий номер - 1824788200:05:000:0154 (а. с. 6, 7).

20 серпня 2011 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро" (орендар) укладені договори оренди землі на підставі зазначених державних актів на право власності на земельну ділянку, відповідно до умов яких, в оренду передано земельні ділянки, площею 3,5059 га та 3,9103 га. Строк дії договорів 10 років. Орендна плата складає 3,0 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а. с.17-20).

20 липня 2016 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро" (орендар) укладені договори оренди землі на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 151104, кадастровий номер земельної ділянки - 1824788200:05:000:0169 та серії ЯЕ № 770615, кадастровий номер - 1824788200:05:000:0154. Відповідно до умов зазначених договорів, в оренду передано земельні ділянки, площею 3,5059 га та 3,9103 га. Строк дії договорів 10 років. Орендна плата складає 8 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 12 082,55 грн за один рік оренди (а. с. 8-11).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 31 липня 2017 року зареєстровані договори оренди землі, видані 20 липня 2016 року, строк дії договорів 10 років, орендарем зазначено ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро", орендодавцем - ОСОБА_1, об`єкт нерухомого майна: земельні ділянки, загальною площею 3,5059 га та 3,9103 га, які розташовані на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери: 1824788200:05:000:0169 та 1824788200:05:000:0154 (а. с. 12-15).

Відповідно до листа відділу Головного управління Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської областівід 29 грудня 2017 року № 6-0.31-1001/116-17, на земельні ділянки, площею 3,5059 га та 3,9103 га, відділом Держкомзему у Попільнянському районі зареєстровані договори оренди в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, між власником земельних часток (паїв) ОСОБА_1 та суб`єктом господарювання ТОВ "Гетьман Самойлович Агро". Договори оренди, згідно Національної кадастрової системи, на цей час зареєстровані з ТОВ "Гетьман Самойлович Агро" 31 липня 2017 року, терміном на 10 років.

У частині першій статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки - підлягають виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, визначено частиною першою статті 15 ЦК України.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи питання про визнання договору оренди землі недійсним, необхідно враховувати вимоги статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд має встановити, чи дійсно право орендодавця порушено та з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення, у зв`язку з його укладенням, прав та охоронюваних законом інтересів.

Установивши, що за взаємною згодою сторін ОСОБА_1 та ТОВ "Гетьман Самойлович Агро" уклали новий договір оренди землі, в якому змінили розмір орендної плати і строк дії договору та те, що жодна із сторін не заперечувала проти укладення нового договору, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не довела обставин, які б свідчили про недійсність укладеного нею договору оренди земельних ділянок та порушення її прав при укладанні оспорюваного правочину.

Факт реєстрації двох договорів оренди, укладеного між тими самими сторонами, не свідчить про недійсність оспорюваного договору.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до власного тлумачення заявником норм матеріального права, незгоди із висновками судів та переоцінкою доказів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin andOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, оскільки відсутні підстави для скасування судових рішень.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.