646/5677/17 Про визнання недійсним договору іпотеки - 18.06.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова

від 05 жовтня 2017 року у складі судді Сороки О. П. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"

(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка-2016" (далі - ТОВ "Ніка-2016"), про визнання недійсним договору іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що з метою забезпечення зобов`язань за Генеральною кредитною угодою № 687, 29 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладений договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля літ. "Б-2" загальною площею 489,2 кв. м у будинку АДРЕСА_1, належна ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 04 липня 2007 року (справа № 2-2585/07). Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г. О.

(далі - приватний нотаріус Харківського МНО) за реєстровим № 4065.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2007 року у справі 2-4142/07 позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення третього поверху літ. "Б-3" загальною площею 237,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в цілому на нежитлову будівлю літ. "Б-3" загальною площею 756,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (рішення набрало законної сили).

у будинку АДРЕСА_1, належну ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2007 року (справа № 2-4142/07). Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського МНО

Чуприною Г. О. за реєстровим № 513.

У подальшому право вимоги на предмет іпотеки перейшло до Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" (далі - ПАТ "Артем-Банк") на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки від 18 квітня 2016 року, а потім - до ТОВ "Ніка-2016" на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки від 23 травня 2016 року.

Посилаючись на те, що ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 31 серпня 2010 року рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2007 року скасовано за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 просив суд визнати договір іпотеки

від 29 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", недійсним.

10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою зі зміною предмета та підстав позову, в якій просив визнати кредитні договори від 29 серпня 2007 року, від 07 лютого

та від 19 червня 2008 року, укладені між ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", недійсними; визнати договір іпотеки

від 29 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", недійсним.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 05 жовтня 2017 року (у складі судді Сороки О. П.) позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2018 року рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 05 жовтня 2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ухвалення судом рішення про визнання права власності на нерухоме майно (що було передано в іпотеку), яке згодом було скасоване, не створює презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Крім того, рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова

від 04 липня 2007 року (справа № 2-2585/07), на підставі якого визнано право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. "Б-2" загальною площею 489,2 кв. м у будинку АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 29 серпня 2007 року, на даний час є чинним та в установленому законом порядку не скасовано. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 05 жовтня 2017 року, та постанову Апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2018 року

і передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд відновив реєстрацію нежитлової будівлі літ. "Б-2", яка не є предметом іпотеки за чинним договором іпотеки, та право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно не зареєстровано.

Крім того, 05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій просив, зокрема, визнати недійсними кредитні договори від 29 серпня 2007 року, від 07 лютого та від 19 червня 2008 року. Проте, у прийнятті уточненої позовної заяви було відмовлено, оскільки позовні вимоги не є взаємопов`язаними. Вказані кредитні договори були укладені в рамках Генеральної кредитної угоди № 687, яка містила умови щодо суми кредитів, розміри процентної ставки, строки погашення кредиту тощо. З метою забезпечення зобов`язань за вказаною кредитною угодою було укладено спірний договір іпотеки.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2018 року ТОВ "Ніка-2016" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з метою забезпечення зобов`язань за Генеральною кредитною угодою № 687, 29 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладений договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля літ. "Б-2" загальною площею 489,2 кв. м у будинку

АДРЕСА_1, належна ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 04 липня 2007 року (справа № 2-2585/07). Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського МНО Чуприною Г. О. за реєстровим № 4065.

07 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладений договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки від 29 серпня 2007 року, відповідно до умов якого змінено предмет іпотеки на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "Б-3" загальною площею 725,7 кв. м у будинку АДРЕСА_1, належну позивачу на праві власності на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2007 року (справа № 2-4142/07). Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського МНО

Чуприною Г. О. за реєстровим № 513.

Також суди встановили, що за заявою ТОВ "Функтор" ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 31 серпня 2010 року за нововиявленими обставинами скасовано рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2007 року та рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2008 року, на підставі якого за ОСОБА_1 визнано право власності на самочинно побудовані: підсобне приміщення № 8 площею 31,2 кв. м, санвузол № 21 - 2,9 кв. м у будинку АДРЕСА_3 та на весь житловий будинок літ. "А-2".

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності відмовлено. Позов ТОВ "Функтор" до Харківської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно задоволено. Визнано за ТОВ "Функтор" право власності на житлову будівлю літ. "А-2" на АДРЕСА_3, нежитловий будинок літ. "А-2" загальною площею 591,6 кв. м на АДРЕСА_1 та нежитловий будинок літ. "Б-3" загальною площею 726,7 кв. м на АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Червонозаводського районного суду місті Харкова від 06 грудня 2010 року визнано за ТОВ "Функтор" право власності на нежитловий будинок загальною площею 1 230,8 кв. м на АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 грудня 2011 року рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2010 року та додаткове рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ТОВ "Функтор" відмовлено.

Допущено поворот виконання рішення шляхом скасування будь-яких реєстрацій права власності ТОВ "Функтор" на нерухоме майно - будинок

АДРЕСА_1, та відновлення реєстрації права власності на наступне нерухоме майно: будівлю літ. "А-2" на АДРЕСА_1 загальною площею 591,6 кв. м, яка складається з приміщень 1-го поверху

№ 1-11 площею 195 кв. м., 2-го поверху № 1-9 - 194,8 кв. м, мансарди

№ 1 - 201,8 кв. м., належну на праві власності ОСОБА_2, та нежитлову будівлю літ. "Б-2" на АДРЕСА_1 загальною площею 489,2 кв. м., належну на праві власності ОСОБА_1 .

На підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки

від 18 квітня 2016 року право вимоги на предмет іпотеки перейшло до ПАТ "Артем-Банк".

На підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки

від 23 травня 2016 року право вимоги на предмет іпотеки перейшло

до ТОВ "Ніка-2016".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 часини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що 29 серпня 2007 року між ним та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладений договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля літ. "Б-2" загальною площею 489,2 кв. м у будинку

Проте, рішення суду, на підставі якого за ОСОБА_1 визнано право власності, зокрема, на весь житловий будинок літ. "А-2", який є предметом іпотеки від 29 серпня 2007 року, скасовано, у зв`язку з чим вказаний правочин слід визнати недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальним правилом, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Порядок державної реєстрації іпотек на момент спірних правовідносин регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (410-2004-п) (далі - Порядок № 410 ((втратив чинність 31 січня

2013 року)), та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) (далі - Порядок № 868 ((втратив чинність

01 січня 2016 року)).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)дані до розділу Державного реєстру прав вносяться в разі прийняття рішення про державну реєстрацію прав. Державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Згідно з пунктами 74, 75 Порядку № 868 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання права власності на нерухоме майно, що потім було передано в іпотеку, на підставі якого до Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Зазначене вище узгоджується зі статтею 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору

(а у випадку, що переглядається, у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Суди встановили, що рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 04 липня 2007 року (справа № 2-2585/07), на підставі якого визнано право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. "Б-2" загальною площею 489,2 кв. м у будинку АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 29 серпня 2007 року, на даний час є чинним та в установленому законом порядку не скасовано.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач подавав уточнену позовну заяву про визнання також недійсними кредитних договорів від 29 серпня 2007 року, від 07 лютого та від 19 червня 2008 року, у прийнятті якої було відмовлено, не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2017 року апеляційну скаргу

ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 05 жовтня 2017 року повернуто до того ж суду для виконання вимог пункту 15.11 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) .

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником в апеляційній скарзі, та є такими, що зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 05 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2018 року залишити без змін.