369/9735/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 17.06.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі Бартащук Л. П. від 09 березня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Немировської О. В. від 10 січня 2018 року,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 02 вересня 2004 року між акціонерним комерційним банком "Форум" (далі - АКБ "Правекс-Банк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 796-025/04Р, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 29 900,00 дол. США, який зобов`язався повернути до 02 вересня 2014 року зі сплатою 14% річних. Цього ж дня на забезпечення виконання вказаного договору між позивачем та ОСОБА_9 укладено договір поруки № 796-025/04Р з терміном дії до 02 вересня 2017 року, за умовами якого остання зобов`язалася солідарно з боржником відповідати перед позивачем за виконання зобов`язання за указаним кредитним договором.

У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України відповідачі зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконували, чим порушили умови кредитного договору. У зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 16 липня 2015 року становить 43 294,12 дол. США, із яких: сума боргу за кредитом - 14 750,00 дол. США; відсотки за користування кредитом - 8 889,93 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 11 906,35 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 7 747,84 дол. США, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року позов ПАТ КБ "Правекс-Банк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором від 02 вересня 2004 року № 796-025/04Р у сумі 43 294,12 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник ОСОБА_6 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості, а оскільки відповідно до закону та умов договору поруки поручитель ОСОБА_9 зобов`язалася нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником кредитних зобов`язань, суд стягнув солідарно з відповідачів на користь банку кредитну заборгованість.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року скасовано, позов ПАТ КБ "Правекс-Банк" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором від 02 вересня 2004 року № 796-025/04Р у сумі 30 038,14 дол. США.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки справу розглянуто судом за відсутності відповідачів, не повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи й ОСОБА_6 обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, то в силу вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. З урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, тому пеня підлягає стягненню за період з 27 серпня 2014 року по 16 липня 2015 року.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У лютому 2018 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточнення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту та прострочених відсотків, є непропорційно великою сумою компенсації, а наведений позивачем розрахунок кредитної заборгованості є неповним та був здійснений без експертного дослідження. Крім того, суд залишив без належного реагування клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення спору про визнання кредитного договору від 02 вересня 2004 року № 796-025/04Р недійсним.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 369/9735/15-ц з Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від від 02 червня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 02 вересня 2004 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 796-025/04Р, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 29 900,00 дол. США, який зобов`язався повернути до 02 вересня 2014 року зі сплатою 14% річних.

Сторони кредитного договору обумовили щомісячне повернення кредиту в сумі 250 дол. США (пункт 4.1. кредитного договору), а проценти за користування кредитними коштами позичальник мав сплачувати до 10-го числа щомісяця (пункт 4.2. кредитного договору).

Згідно з пунктом 9.1. кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в пункті 1.2. даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

02 вересня 2004 року на забезпечення виконання вказаного кредитного договору між позивачем та ОСОБА_9 укладено договір поруки № 796-025/04Р з терміном дії до 02 вересня 2017 року, за умовами якого остання зобов`язалася солідарно з боржником відповідати перед позивачем за виконання зобов`язання за указаним кредитним договором.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 16 липня 2015 року становить 43 294,12 дол. США, із яких: сума боргу за кредитом - 14 750,00 дол. США; відсотки за користування кредитом - 8 889,93 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 11 906,35 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 7 747,84 дол. США, яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_6 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Установлено, що у пункті 1.2. кредитного договору визначено термін дії договору - 02 вересня 2014 року.

Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право кредитора нараховувати пеню, то після 02 вересня 2014 року позивач не міг нараховувати такі платежі.

У той же час, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим наданий банком розрахунок заборгованості з пені за несвоєчасне погашення кредиту, який включав період після спливу визначеного договором строку кредитування (з вересня 2014 року по 16 липня 2015 року).

Стягнення судом апеляційної інстанції пені в межах річного строку перед зверненням кредитора до суду (27 серпня 2015 року) від суми не погашеної заборгованості за кожен день прострочення платежу не ґрунтується на вимогах закону, оскільки після закінчення строку кредитування право кредитора нараховувати будь-які платежі за кредитним договором припинилося.

Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на таке. Пунктом 4.4. кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що шляхом підписання даного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом і за сплатою відсотків за користування грошовими коштами більше 10 календарних днів, строк користування грошовими коштами, зазначений у п. 1.2. даного договору, припиняється достроково на зазначений в указаному пункті день прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості останній платіж позичальник здійснив 22 травня 2013 року.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції належної оцінки умовам кредитного договору не надав та не врахував, що за обставин виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом відповідно до пункту 4.4. договору дія кредитного договору припинилася достроково.

У той же час, у судовому рішенні відсутні будь-які висновки щодо дострокового припинення дії кредитного договору за умов, передбачених пунктом 4.4. договору.

Від з'ясування зазначених обставин залежить правильність вирішення спору по суті, оскільки після закінчення строку кредитування право кредитора нараховувати будь-які платежі за кредитним договором припиняється.

Разом із тим, наявні правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту у визначеному позивачем розмірі, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судом апеляційної інстанції в частині вирішення позову про стягнення відсотків за користування кредитом та пені не встановлені, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2018 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення відсотків за користування кредитом та пені скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2018 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про солідарне стягнення тіла кредиту в сумі 14 750,00 дол. США залишити без змін.