201/12639/14-ц Про повернення грошових коштів за депозитними договорами, вкладами, стягнення коштів і витрат - 17.06.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року в складі судді Антонюка О. А. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М. Макарова М. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) про повернення грошових коштів за депозитними договорами, вкладами, стягнення коштів і витрат.

Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що в 2013 році між нею та ПАТ КБ "Приват Банк" у відділенні, що розташоване за адресою: АР Крим, місто Севастополь, вулиця Лізи Чайкіної, 9, було укладено ряд договорів, згідно з умовами яких вона внесла на рахунки банку вклади (депозити) на загальну суму 134 942 доларів США та 50 000 грн, а саме:

- рахунок № НОМЕР_1 згідно з договором від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296215 - 10 000 доларів США під 8 % річних;

- рахунок № НОМЕР_2 згідно з договором від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296605 - 10 000 доларів США під 8 % річних;

- рахунок № НОМЕР_3 згідно з договором від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296820 - 10 000 доларів США під 8 % річних;

- рахунок № НОМЕР_4 згідно з договором від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296880 - 10 000 доларів США під 8 % річних;

- рахунок № НОМЕР_5 згідно з договором від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296926 - 10 000 доларів США під 8 % річних;

- рахунок № НОМЕР_6 згідно з договором від 29 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070024709700 - 12 000 доларів США під 7,5 % річних;

- рахунок № НОМЕР_7 згідно з договором від 29 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070024713000 - 12 492 доларів США під 7,5 % річних;

- рахунок № НОМЕР_8 згідно з договором від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070045881800 - 30 000 доларів США під 9 % річних;

- рахунок № НОМЕР_9 згідно з договором від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070045883000 - 34 500 доларів США під 9 % річних;

- рахунок № НОМЕР_10 згідно з договором від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070045885500 - 50 000 грн під 17 % річних.

На виконання умов договорів, після їх підписання, позивачем було внесено вклади на рахунки, відкриті у відповідача, на підтвердження чого свідчать копії відповідних квитанцій.

Договори №№ SAMD25000737296215, SAMD25000737296605, SAMD25000737296820, SAMDN25000737296880, SAMDN25000737296926 від 27 серпня 2013 року, згідно з умовами, зазначеними в розділі "Данные по вкладу", укладались на термін 366 днів - до 27 серпня 2014 року включно.

Згідно з умовами договорів №№ SAMDNWFD0070024709700, SAMDNWFD0070024713000 від 29 листопада 2013 року вклад оформлявся на термін до 29 травня 2014 року включно.

Згідно з умовами договорів №№ SAMDNWFD0070045881800, SAMDNWFD0070045883000 від 26 грудня 2013 року вклад оформлявся на термін до 26 червня 2014 року включно.

Згідно з умовами договору № SAMDNWFD0070045885500 від 26 грудня 2013 року вклад було оформлено на термін до 26 березня 2014 року включно.

Банк не виконав належним чином свої зобов`язання щодо повернення належних позивачу вкладів разом із нарахованими відсотками згідно умов договорів, що є порушенням вимог чинного законодавства, умов укладених договорів та законних прав позивача. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути їй її гроші за вказаними вкладами, але відповідач цього не зробив, чим порушив її права, в добровільному порядку спір не вирішено.

Отже, на сьогодні відповідач фактично відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань, безпідставно посилаючись на неіснуючі обставини, що нібито унеможливлюють повернення позивачу суми вкладів, разом із нарахованими відсотками, зокрема, що відсутня законодавча база, яка визначає юридичний статус та основи діяльності банківської системи України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, із урахуванням змін, що відбулися у суспільстві, та повідомив про призупинення обслуговування клієнтів та роботи відділень Кримських філій банку.

Посилаючись на те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не виконало належним чином свої зобов`язання і не повернуло належні їй вклади разом із нарахованими відсотками згідно з умовами договорів, що є порушенням вимог чинного законодавства, умов укладених договорів та її законних прав, позивачка просила, із урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь суми банківських вкладів разом з нарахованими відсотками за весь час користування грошовими коштами, а саме:

- за договором від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296215 в розмірі 11 239, 81 доларів США;

- за договором від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296605 в розмірі 11 239, 81 доларів США;

- за договором від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296820 в розмірі 11 239, 81 доларів США;

- за договором від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296880 в розмірі 11 239, 81 доларів США;

- за договором від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296926 в розмірі 11 239, 81 доларів США;

- за договором від 29 листопада 2013 року № SAMDN0070024709700 в розмірі 13 134, 56 доларів США;

- за договором від 29 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070024713000 в розмірі 13 680, 49 доларів США;

- за договором від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070045881800 в розмірі 33 211, 77 доларів США;

- за договором від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070045883000 в розмірі 38 193, 55 доларів США;

- за договором від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070045885500 в розмірі 60 552, 63 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Жовтневого районного суду від 10 жовтня 2017 року, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суми банківських вкладів разом з нарахованими відсотками, а саме:

за договором № SAMDN25000737296215 від 27 серпня 2013 року (рахунок № НОМЕР_1) - в розмірі 11 239, 81 доларів США;

за договором № SAMDN25000737296605 від 27 серпня 2013 року (рахунок № НОМЕР_2) - в розмірі 11 239, 81 доларів США;

за договором № SAMDN25000737296820 від 27 серпня 2013 року (рахунок № НОМЕР_3) - в розмірі 11 239, 81 доларів США;

за договором № SAMDN25000737296880 від 27 серпня 2013 року (рахунок № НОМЕР_4) - в розмірі 11 239, 81 доларів США;

за договором № SAMDN25000737296926 від 27 серпня 2013 року (рахунок № НОМЕР_5) - в розмірі 11 239. 81 доларів США;

за договором № SAMDN0070024709700 від 29 листопада 2013 року (рахунок № НОМЕР_6) - в розмірі 13 134, 56 доларів США;

за договором № SAMDNWFD0070024713000 від 29 листопада 2013 року (рахунок № НОМЕР_7) - в розмірі 13 680, 49 доларів США;

за договором № SAMDNWFD0070045881800 від 26 грудня 2013 року (рахунок № НОМЕР_8) - в розмірі 33 211, 77 доларів США;

за договором № SAMDNWFD0070045883000 від 26 грудня 2013 року (рахунок № НОМЕР_9) - в розмірі 38 193, 55 доларів США;

за договором № SAMDNWFD0070045885500 від 26 грудня 2013 року (рахунок № НОМЕР_10) - в розмірі 60 552, 63 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 3 654 грн - судові витрати.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення депозитних вкладів, грошових коштів і витрат ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню, оскільки позивач всі передбачені договорами сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав договори, приймав кошти і зобов`язувався їх виконати у відповідності до норм чинного законодавства незалежно від мораторію та інших чинників, тому відповідач мав можливість виконати умови договорів і повернути вклади позивачу, але без поважних причин цього не зробив.

Також суд зазначив, що ситуація в АР Крим жодним чином не може бути підставою для невиконання банком свої зобов`язань, адже банк був зареєстрований та знаходився в місті Дніпро, зараз в місті Києві, де він здійснює свою діяльність в звичайному режимі та виконує перед всіма клієнтами всі свої обов`язки. ПАТ КБ "Приватбанк" на спростування дійсності спірних договорів банківського вкладу жодних доказів до суду не надав, як і не надав доказів того, що кошти за договорами банківських вкладів було повернуто вкладнику.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, а рішенням Жовтневого районного суду від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог на підставі, зокрема статей 526, 1058, 1060, 1074 ЦК України, статей 76- 80, 89 ЦПК України, ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів. Будь-яких доказів на спростування заявлених вимог, обставин укладення правочинів, розмірів депозитних вкладів банком не надано.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

07 червня 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, оскаржувані рішення ухваленні із неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що на даний час у банка відсутня будь-яка інформація стосовно наявності договорів, укладених на території АР Крим, відкритих депозитних рахунків та залишків грошових коштів на них, у зв`язку із втратою відповідачем свого майна та усіх можливих документів стосовно цього, ще у 2014 році, коли окупаційна влада АР Крим (Російська Федерація) фактично здійснила конфіскацію частини майнового комплексу ПАТ КБ "ПриватБанк", який був розміщений на території АР Криму та застосовувався у банківській діяльності Кримської філії ПАТ "ПриватБанк". Також були арештовані права та зобов`язання банку у тому числі і права вимоги, борги за всіма зобов`язаннями, відповідно до судових постанов Державної Ради Російської Федерації.

Позивачем не були надані оригінали депозитного договору та квитанцій про внесення депозитних коштів, та на наданих позивачем копіях зазначених документів відсутні необхідні реквізити, зокрема, відбитки печатки (штампу) банку, підпису працівника банку, що може свідчити про звернення позивача за виплатами до АНО "ФЗВ" та призвести до подвійного стягнення.

Також заявник касаційної скарги не погоджується з розміром відсотків за весь період за відсотковою ставкою відповідно до умов договорів. Суди задовольняючи позов дійшли помилкового висновки про те, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою, передбаченою договором, не врахували, що не визначено розмір ставки процентів за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії та неналежного виконання грошового зобов`язання за ним.

Доводи інших учасників справи

16 серпня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бербен Т. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. Клопотання ПАТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання судових рішень задоволено.

Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Справа надійшла до Верховного суду у липні 2018 року.

Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1106/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведенні у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставин справи, встановлені судами

Судами встановлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено наступні договори вкладів: від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296215 - 10 000 доларів США під 8 % річних; від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296605 - 10 000 доларів США під 8 % річних; 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296820 - 10 000 доларів США під 8 % річних; від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296880 - 10 000 доларів США під 8% річних; від 27 серпня 2013 року № SAMDN25000737296926 - 10 000 доларів США під 8 % річних; від 29 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070024709700 - 12 000 доларів США під 7,5 % річних; від 29 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070024713000 - 12 492 доларів США під 7,5 % річних; від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070045881800 - 30 000 доларів США під 9 % річних; від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070045883000 - 34 500 доларів США під 9 % річних; від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070045885500 - 50 000 грн під 17 % річних.

На виконання умов договорів, після їх підписання, позивачем було внесено вклади на рахунки, відкриті у відповідача, на підтвердження чого до позову додані копії відповідних квитанцій. Договори № SAMD25000737296215, № SAMD25000737296605, № SAMD25000737296820, № SAMDN25000737296880, № SAMDN25000737296926 від 27 серпня 2013 року, згідно умов зазначених в розділі "Данные по вкладу", укладались на строк 366 днів до 27 серпня 2014 року включно. Згідно умов договору № SAMDNWFD0070024709700 та договору № SAMDNWFD0070024713000 від 29 листопада 2013 року, вклад оформлявся на строк по 29 травня 2014 року включно. Згідно умов договору № SAMDNWFD0070045881800 та договору №SAMDNWFD0070045883000 від 26 грудня 2013 року, вклад оформлявся на строк по 26 червня 2014 року включно. Згідно умов договору № SAMDNWFD0070045885500 від 26 грудня 2013 року вклад було оформлено на строк по 26 березня 2014 року включно.

На виконання умов договорів, після їх підписання, позивачем було внесено вклади на рахунки, відкритті у відповідача, на підтвердження чого до позову додані копії відповідних квитанцій (т. 1 а. с. 12, 15, 18, 21, 24, 26, 28, 30, 32, 34).

Усі вищезазначені договори містять вимоги про автоматичну пролонгацію їх дії на тих же самих умовах, якщо на час пролонгації для даного типу договорів не буде встановлена інша процентна ставка, про що банк зобов`язаний письмово повідомити свого клієнта. Договори укладено і вони почали виконуватися.

Положення пунктів 6, 7 укладених сторонами договорів передбачають можливість продовження терміну дії договору за відсутності заяви клієнтів про бажання витребування вкладу.

Пунктом 9 договорів передбачено право сторін достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору.

За положеннями пункту 9 договору, у разі дострокового розірвання договору клієнту повертається сума вкладу та сплачуються проценти, нараховані за ставкою - "до витребування". Сума нарахованих процентів за цілу кількість мінімальних строків вкладу, що сплинули з моменту оформлення договору, сплачується у повному обсязі.

На виконання вищезазначених умов договорів в березні 2015 року та січні 2016 року позивачем на адресу банку було направлено письмові заяву про дострокове розірвання договорів та повернення суми вкладів з нарахованими відсотками. На що відповідачем було надано відповідь про складнощі в обслуговуванні депозитів і рахунків, відкритих в кримських відділеннях ПАТ КБ "Приватбанк" (т. 3 а. с. 3-104).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) і чинного на час укладення договору банківського вкладу (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 "Приймання готівки" розділу IV "Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами" Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.

Виходячи з положень статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення, пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Також, зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України: від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-997цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Отже висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про доведеність позивачем договірних відносин з відповідачем, які виникли на підставі спірних договорів за умовами якого вона внесла кошти на депозити, що підтверджується відповідними квитанціями, є обґрунтованим.

Враховуючи, що факт укладення договорів банківського вкладу та внесення позивачем коштів підтверджено належними допустимими та достатніми доказами, а грошові кошти за договорами банківських вкладів позивачу на його вимогу не виплачені, суди дійшли правильного висновку про їх стягнення у примусовому порядку.

З урахуванням наведеного Верховний Суд не приймає аргументи касаційної скарги банку про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту знаходження грошових коштів на депозитному рахунку (за депозитним договором), а наявність у вкладника договорів банківських вкладів та квитанції не є належним доказом невиконання банком умов договорів щодо повернення коштів за вкладами після закінчення строку їх дії.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірного стягнення відсотків за весь період за відсотковою ставкою відповідно до умов договору та посилання на те, що суди задовольняючи позов дійшли помилкового висновки про те, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою, передбаченою договором, не врахували, що договором не визначено розмір ставки процентів за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії та неналежного виконання грошового зобов`язання за ним, не можуть бути прийнятті колегією до уваги, оскільки відповідачем в апеляційному суді розмір відсотків з наведених підстав не оскаржувався, а тому не може бути переглядом в касаційній інстанції.

Доводи відповідача, про те, що в матеріалах справи наявні лише не завірені копії договорів, квитанцій, що може свідчити про звернення позивача за виплатами до АНО "ФЗВ", не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з оскаржуваних рішень на переконання, ОСОБА_1 надавала судам оригінали зазначених правочинів, квитанцій та платіжні доручення, на підтвердження внесення грошових сум до каси банку, які долучені до матеріалів справи та декілька разів були оглянуті у судових засіданнях, та судами віднесено їх до числа належних та допустимих доказів по справі згідно вимог статей 77- 80 ЦПК України, а зміст правочинів про внесення позивачем названих вкладів за правочинами є достовірним, оскільки вони укладені сторонами з дотриманням чинного законодавства, зокрема, Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, і матеріали справи не містять доказів на їх спростування.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга, підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року.