554/5693/13-ц Про оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження - 17.06.2020 Прийняття

суб`єкт оскарження - дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Федька Євгенія Олександровича,

стягувач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 18 вересня

2017 року у складі судді Блажко І. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Пікуля В. П.,

Прядкіної О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби

м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Федька Є. О. (далі - державний виконавець Федько Є. О.) про відкриття виконавчого провадження від 09 серпня 2017 року № 53865318.

Скарга мотивована тим, що 09 серпня 2017 року державним виконавцем

Федьком Є. О. незаконно було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. Зокрема звертає увагу на те, що виконавче провадження було відкрито на виконавчий лист, який було видано судом з пропуском строків встановлених статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий лист на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 червня

2013 року, яке набрало законної сили 25 грудня 2013 року, жодного разу не пред`являвся Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приват Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк), до виконання та був отриманий Банком у суді лише 13 лютого 2017 року. Вважає, що державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". Також зазначала, що виданий судом виконавчий лист не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", тому він не повинен братися до уваги, оскільки він не може підлягати виконанню.

У зв`язку з викладеним скаржник просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист виданий 13 лютого 2017 року Октябрським районним судом м. Полтава та скасувати постанову державного виконавця Федька Є. О. про відкриття виконавчого провадження від 09 серпня 2017 року ВП № 53865318.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Федька Є. О. у виконавчому провадженні № 53865318, який вчинив протиправну виконавчу дію із виселення із приміщення.

Скарга мотивована тим, що 29 серпня 2017 року державним виконавцем

Федьком Є. О. було вчинено неправомірні дії, пов`язані з виконанням виконавчого листа, виданого 13 лютого 2017 року, щодо її виселення з квартири АДРЕСА_1 . Звертала увагу на те, що неправомірні дії державним виконавцем Федьком Є. О. були здійснені під час проходження нею медичного лікування, про що останній був повідомлений. Крім того, вказувала, що здійснення таких дій під час перебування боржника на лікуванні заборонено вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Вказує, що під час вчинення оспорюваних нею дій незаконно були пошкоджені замки на вхідних дверях. На її думку, вказаними протиправними діями відбулося втручання в її особисте життя, що завдало їй як матеріальних збитків, так і душевних страждань.

У зв`язку з викладеним скаржник просила визнати протиправними дії державного виконавця Федька Є. О. проведені 29 серпня 2017 року при виконанні рішення Октябрським районним судом м. Полтава від 25 червня 2013 року

08 вересня 2017 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави клопотання представника боржника задоволено. Об`єднано скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Федька Є. О. про відкриття виконавчого провадження від

09 серпня 2017 року № 53865318 та на дії державного виконавця Федька Є. О. у виконавчому провадженні № 53865318, який вчинив протиправну виконавчу дію із виселення із приміщення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04 грудня 2018 року, скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Федька Є. О. про відкриття виконавчого провадження №53865318 від 09 серпня 2017 року задоволено частково.

Скасовано постанову державного виконавця Федька Є. О. про відкриття виконавчого провадження від 09 серпня 2017 року № 53865318.

У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Федька Є. О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 53865318.

Судові рішення мотивовані тим, що стягувачем було отримано та пред`явлено до виконання виконавчий лист, який був ним отриманий з пропуском строку пред`явлення його до виконання, тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження. Оскільки не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження, то здійснені державним виконавцем 29 серпня 2017 року в межах виконавчого провадження примусові дії з виселення боржника ОСОБА_1 є неправомірними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк",на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 04 грудня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарг ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій належним чином не було встановлено обставин, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема вказує, що суди обох інстанцій не звернули уваги на положення статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" щодо переривання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Зазначає, що 28 травня 2014 року боржником ОСОБА_1 було сплачено на користь Банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 1 031,95 доларів США, тому вказані дії боржника є підставою для переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. На його думку, Банк не пропустив визначені законодавством строки пред`явлення виконавчого листа до виконання, тому оскаржувані судові рішення необхідно скасувати та відмовити у задоволення скарг ОСОБА_1 .

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Октябрського районного суду

У квітні 2018 року справу № 554/5693/13-ц передано до Верховного Суду.

16 квітня 2020 року на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1111/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 червня 2013 року заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/5693/13-ц задоволено позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 серпня

2005 року № PLKGF08283689, в розмірі 62 471,57 доларів США, що еквівалентно

499 147,84 грн, звернуто стягнення на квартиру, загальною площею 37,20 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки АТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення АТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку в Октябрському РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири (а. с. 86-87 том 1).

Рішення набрало законної сили 25.12.2013 року.

13 лютого 2017 року Октябрським районним судом м. Полтави було видано виконавчий лист № 554/5693/13-ц про виселення ОСОБА_1 та інших осіб які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_2 зі зняттям із реєстраційного обліку в Октябрському РВ ПМУ ГУ УМВС України в Полтавській області (а. с. 55 том 2).

09 серпня 2017 року державним виконавцем Федьком Є. В. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53865318 про виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 25 червня 2013 року (а. с. 56 том 2).

Згідно акта державного виконавця Федька Є. В. від 29 серпня 2017 року в цей день було розпочато проведення виконавчих дій - примусове виселення осіб за адресою: АДРЕСА_2 при виконанні виконавчого листа №554/5693/13-ц, а саме зламано замки дверей та забезпечено прохід до приміщення (а. с. 95 том 2).

Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що 28 травня 2014 року

ОСОБА_1 на користь Банку було сплачено заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 031,95 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням

№ E0528YLQN (а. с. 119 том 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

ОСОБА_1 звертаючись до суду із скаргами посилалась на те, що Банк пред`явив до виконання виконавчий лист, виданий 13 лютого 2017 року, № 554/5693/13-ц з пропуском строку встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , тому всі виконавчі дії, зокрема й сама постанова про відкриття виконавчого провадження є неправомірними. Також вказувала про те, що сам виконавчий лист було видано судом з порушенням вимог встановлених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Задовольняючи скарги ОСОБА_1, суди обох інстанцій виходили з того, що стягувачем дійсно було отримано та пред`явлено до виконання виконавчий лист після закінчення встановлених законодавством строків, тому оспорювана постанова державного виконавця Федька Є. О. є незаконною. Також вказувала, що у зв`язку з тим, що державний виконавець Федько Є. О. незаконно відкрив виконавче провадження, то його дії після відкриття такого виконавчого провадження є неправомірними.

Верховний Суд погоджується із вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення закріплені у статті 446 ЦПК України.

Відповідно до частин першої-другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції 1999 року № 606-ХІV зі змінами) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 червня 2013 року у справі № 554/5693/13-ц, яким звернуто стягнення на квартиру (предмет іпотеки), загальною площею 37,20 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та виселено ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі, набрало законної сили 25 грудня 2013 року.

Отже, Банк мав право на пред`явлення виконавчого листа до виконання у вказаній справі в період з 26 грудня 2013 року до 26 грудня 2014 року.

Разом з тим, відповідно Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) (у редакції закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (1404-19) ), зокрема частини першої статті 12 та пункту 5 Перехідних Положень, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, новий Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) збільшив строки пред`явлення виконавчого документу до виконання, які в цьому конкретному випадку становить такий період з 26 грудня 2013 року до 26 грудня 2016 року.

Судами було встановлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду за отриманням виконавчого листа лише в лютому 2017 року та отримало його

13 лютого 2017 року, тобто після закінчення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (1404-19) ) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У даному випадку судами обох інстанцій було встановлено, що держаний виконавець прийняв до виконання та відкрив виконавче провадження 09 серпня 2017 року, тобто після спливу передбаченого законом строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого дійшли правильного висновку задоволення скарг ОСОБА_1, оскільки державний виконавець в порушення вимог вказаних норм законодавства відкрив виконавче провадження у справі та здійснив примусові виконавчі дії у ньому, не звернувши уваги на те, що стягувачем було пропущено строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому всі подальші дії у такому виконавчому провадженні також є неправомірними.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався, а суди необґрунтовано на це не звернули уваги не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції 1999 року № 606-ХІV зі змінами) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред`явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (1404-19) ) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Банк посилаючись на те, що строкпред`явлення виконавчого документа до виконання переривався посилався на те, що 28 травня 2014 року ОСОБА_1 було сплачено кредитну заборгованість в розмірі 1 031,95 доларів США, тому такі її дії він розцінив як добровільне виконання заочного рішення суду від 25 грудня 2013 року, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки та виселено останню з членами її сім`ї з предмета іпотеки.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що вказані дії боржника, які виразилися в сплаті нею 28 травня 2014 року боргу в сумі 1 031,95 доларів США, не є підставою для переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, частковим виконанням заочного рішення суду від 25 грудня 2013 року, оскільки згідно норм законодавства, на які посилався стягувач, боржник повинен здійснити дії саме по виконанню судового рішення, з приводу якого відкрито виконавче провадження, а не будь-які інші дії.

У цій справі заочне рішення суду від 25 грудня 2013 року, за виконанням якого звернувся стягувач, стосувалось виконання двох позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк", а саме: звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором належну скаржнику квартиру та виселення ОСОБА_1 з членами її сім`ї з цієї квартири.Будь-яких інших вимог, зокрема щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_1 судовим рішення не вирішувалось, тому дії останньої по сплаті на рахунок Банку коштів в розмірі

1 031,95 доларів США не є безумовним доказом виконання нею заочного рішення суду від 25 грудня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Судами було встановлено, що жодних дій які-б могли свідчити про часткове виконання нею вказаного заочного рішення суду, як то добровільне виселення з іпотечної квартири, на яку судом звернуто стягнення, що в свою чергу слугувало б підставою для переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, боржником здійснено не було.

Крім того, наведені у касаційні скарзі доводи є аналогічними доводам, наведеним в апеляційній скарзі, яким апеляційним судом надана належна оцінка.

Інші наведені доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності оскаржуваних судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами обох інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, 58).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.