203/1226/2014 Про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння - 17.06.2020 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Католікяна М.О, та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року, ухвалену в складі колегії суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., Красвітної Т.П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С., ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - П`ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у жовтні 2012 року помер дядько позивачки, ОСОБА_6, після чого відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Протягом шестимісячного строку позивачка звернулася з відповідною заявою до нотаріуса, проте оформити спадкові права не змогла, оскільки свідоцтво про право власності приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С. протиправно було видано ОСОБА_2, який не є спадкоємцем. Після того, як останній дізнався про майнові претензії позивачки, відбулося наступне відчуження спірної квартири ОСОБА_7 .

Позивач ОСОБА_4 просила суд:

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 04 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем, зареєстроване у реєстрі за №1170 (спадкова справа №9/2013), за яким ОСОБА_2 набув у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті дядька, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ), здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження від 10 липня 2013 року №3825548 (запис про право власності №1592252) (т. 1 а.с.а.с. 4 - 10).

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_3 (попереднє прізвище - ОСОБА_8 ), приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Центральна районна в м. Дніпрі рада, ОСОБА_9, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_9 були сусідами ОСОБА_6 . Між ними склалися дружні взаємини, а з 2007 року ОСОБА_6 ставився до позивача та його дружини як до сина та дочки. Подружжя ОСОБА_10 доглядали за ОСОБА_6, оскільки той тяжко хворів, а після смерті організувало його поховання. За життя ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_2 укласти договір довічного утримання, проте не встиг через свою смерть. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 протягом п`яти років до смерті, після чого позивач звернувся до нотаріуса і отримав свідоцтво про право на спадщину, проте згодом за апеляційною скаргою ОСОБА_4 це рішення було скасовано.

Посилаючись на викладене ОСОБА_2 просив суд встановити факт того, що він проживав разом з ОСОБА_6 від 2007 року по день його смерті за адресою АДРЕСА_2 (т. 2 а.с.а.с. 55 - 61).

У листопаді 2016 року ОСОБА_11 також звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Резникова Ю.О., про визнання особи добросовісним набувачем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 є власником спірної квартири, яку вона придбала за договором купівлі-продажу у ОСОБА_2 . Договір був посвідчений нотаріусом, за формою і змістом відповідає закону, а за ним вона передала продавцеві певні кошти. Окрім того, спірна квартира є подарунком від близьких родичів на день її народження, тому дата укладення договору купівлі-продажу була присвячена її даті народження.

Посилаючись на те, що вона придбала квартиру чесно у відповідності до вимог законодавства, просила суд визнатит її - ОСОБА_3 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 ) на підставі Договору купівлі-продажу квартир від 10 липня 2013 року (т. 2 а.с.а.с. 42 - 47, 217).

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року,позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 04 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем, зареєстроване у реєстрі за №1170 (спадкова справа №9/2013), за яким ОСОБА_2 набув у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1, недійсним.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті дядька, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ), здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження від 10 липня 2013 року №3825548 (запис про право власності №1592252).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, Центральна районна в місті Дніпрі рада, ОСОБА_9, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Резникова Юлія Олександрівна, про визнання особи добросовісним набувачем відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що свідоцтво про право на спадщину від 04 липня 2013 року є таким, що було видано з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки на момент звернення ОСОБА_2 до нотаріуса 27 березня 2013 року у Спадковому реєстрі вже містився запис про реєстрацію спадкової справи №54140684 за заявою ОСОБА_4 від 08 лютого 2013 року.

Крім того, при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 повідомив, що інших спадкоємців у ОСОБА_6 не залишилося, однак ОСОБА_2 було достеменно відомо про існування племінниці спадкодавця - ОСОБА_4 .

Також, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року про встановлення факту проживання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 протягом п`яти років до дня його смерті було скасовано ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року, що свідчить про нікчемність усіх юридичних наслідків, які настали на виконання вищевказаного.

Оскільки спірна квартира була передана за відплатним договором та була придбана останньою в ОСОБА_2, який не мав права її відчужувати, про що ОСОБА_3 не знала і не могла знати, вказане свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_2, тому спірна квартира підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлені у судових засіданнях обставини свідчать про те, що позивач за зустрічним позовом та його дружина не проживали спільно з ОСОБА_6 та його дружиною від 2007 року у розумінні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК), не були пов`язані з ними спільним побутом та не мали взаємних прав та обов`язків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вона обрала невірний спосіб захисту порушеного права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року, та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 203/1226/2014.

Зупинено дію рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року, до закінчення перегляду даних судових рішень у касаційному порядку.

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року, та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 203/1226/2014.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ОСОБА_2 просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_3 просила суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судами не було надано оцінку доказам, які були надані ОСОБА_2 та його представником на підтвердження його доказів, як письмових так і свідчення свідків, та не зазначили з яких саме мотивів вони не прийняли усі надані ним докази.

Суди не прийняли до уваги те, що лише ОСОБА_2 разом зі свою дружиною були єдиними, хто доглядали за ОСОБА_6, проживали разом, а після його смерті організували та оплатили похорони ОСОБА_6 .

Вказані обставини підтверджуються актами сусідів від 16 квітня 2013 року та численними, допитаними у судовому засіданні свідками, яким судам не надано належної оцінки.

ОСОБА_4 не надала судам доказів того, що вона підтримувала за життя спадкодавця з ним будь-які відносини та допомагала йому.

ОСОБА_4 являється недобросовісною спадкоємицею.

Окрім того, згідно запису про народження батька ОСОБА_4 його ім`я " ОСОБА_12 ", тоді як по батькові самої ОСОБА_13 - " ОСОБА_14 ", по батькові її батька " ОСОБА_15 ", а по батькові спадкодавця " ОСОБА_16 ", що свідчить про те, що ОСОБА_4 не є племінницею спадкодавця.

Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовної заяви та встановив факт того, що ОСОБА_17 проживав зі спадкодавцем до його смерті лише один рік.

Суди дійшли помилкових висновків про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 не можуть бути задоволені, оскільки відсутнє судове рішення про усунення від спадщини ОСОБА_4 або зміну черговості спадкування.

ОСОБА_4 не має право заявити віндикаційний позов, оскільки вона не є власником спірного нерухомого майна.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим,що суди прийшли до помилкових висновків відносно того, що ОСОБА_3 обрала невірний спосіб захисту порушеного права.

Доводи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу мотивовано тим, що у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено обґрунтовано, тому касаційні скарги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Фактичні обставини справи, встановлені судами листопада

Судами встановлено, що ОСОБА_4 доводиться племінницею ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 104-звор., 107, 110, 111-звор., т. 2 а.с. 130).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (т. 1 а.с. 105, 106, 116-звор.).

ОСОБА_6 за життя на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 листопада 2001 року належала квартира АДРЕСА_1 (після АДРЕСА_3 ) (т. 2 а.с. 85, 86, 88, 131).

Батько ОСОБА_4 і рідний брат ОСОБА_6, ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с. 96-звор., 130).

08 лютого 2013 року ОСОБА_4 звернулася до П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька, і того ж дня за її заявою було відкрито спадкову справу (т. 1 а.с. 15, 102-звор., 104).

Після смерті ОСОБА_6 право на спадкування виникло у його племінниці ( ОСОБА_4 ) як спадкоємиці за правом представлення тієї частки спадщини, яка належала б за законом її батькові (братові спадкодавця), якби він був живим на час відкриття спадщини (друга черга).

27 березня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, і того ж дня за його заявою було відкрито спадкову справу (т. 1 а.с. 30).

14 травня 2013 року П`ята дніпропетровська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_4 про відмову видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на спадкову квартиру (т. 1 а.с. 111).

17 червня 2013 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №203/3226/13-ц було ухвалене рішення, яким встановлено факт проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_6 однією сім`єю від 2007 року по 21 жовтня 2012 року (т. 2 а.с. 98, 99).

04 липня 2013 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С. видав на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, за яким ОСОБА_2 набув право власності на спадкову квартиру (т. 1 а.с. 29).

Підставами для видачі приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С. вказаного свідоцтва стали відсутність інших спадкоємців та рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року.

10 липня 2013 року між ОСОБА_2 і рідною сестрою його дружини, ОСОБА_5 (після одруження - ОСОБА_18 ) було укладено договір купівлі-продажу, за яким остання придбала у ОСОБА_2 спірну квартиру. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Резниковою Ю.О. і зареєстрований у реєстрі за №856 (т. 1 а.с. 31, т. 2 а.с.50, 52, 53).

04 лютого 2014 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області скасовано у цивільній справі № 203/3226/13-ц рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року та залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 про встановлення факту його проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю до дня його смерті (т. 1 а.с. 17 - 21).

При зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 повідомив, що інших спадкоємців у ОСОБА_6 не лишилося. Між тим, ще до звернення до нотаріуса ОСОБА_2 було достеменно відомо про існування племінниці спадкодавця - ОСОБА_4 . Цей факт був встановлений апеляційним судом Дніпропетровської області 04 лютого 2014 року під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року, ухвалене у цивільній справі №203/3226/13-ц (т. 1 а.с. 47).

Квартира була передана за відплатним договором купівлі-продажу та була придбана ОСОБА_3 в ОСОБА_2, який не мав права її відчужувати, про що ОСОБА_3 не знала і не могла знати.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що свідоцтво про право на спадщину від 04 липня 2013 року таким, що було видано з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки на момент звернення ОСОБА_2 до нотаріуса 27 березня 2013 року у Спадковому реєстрі вже містився запис про реєстрацію спадкової справи №54140684 за заявою ОСОБА_4 від 08.02.2013 року.

Крім того, при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 повідомив, що інших спадкоємців у ОСОБА_6 не лишилося, однак ОСОБА_2 було достеменно відомо про існування племінниці спадкодавця - ОСОБА_4 .

Оскільки спірна квартира була передана за відплатним договором купівлі-продажу та була придбана ОСОБА_3 в ОСОБА_2, який не мав права її відчужувати, що свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_2 тому спірна квартира підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_3 .

Колегія суддів повністю погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

За результатами розгляду у касаційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів приходить до наступного.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 недійсним та його скасування, а також щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 доводиться племінницею ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер .

ОСОБА_6 за життя на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 листопада 2001 року належала квартира АДРЕСА_1 після АДРЕСА_3 ) .

Судами встановлено, що після смерті ОСОБА_6 право на спадкування виникло у його племінниці ( ОСОБА_4 ) як спадкоємиці за правом представлення тієї частки спадщини, яка належала б за законом її батькові (братові спадкодавця), якби він був живим на час відкриття спадщини (друга черга).

Таким чином, на момент звернення ОСОБА_2 до нотаріуса 27 березня 2013 року у Спадковому реєстрі вже містився запис про реєстрацію спадкової справи №54140684 за заявою ОСОБА_4 від 08 лютого 2013 року .

Крім того, при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 повідомив, що інших спадкоємців у ОСОБА_6 не лишилося. Між тим, ще до звернення до нотаріуса ОСОБА_2 було достеменно відомо про існування племінниці спадкодавця - ОСОБА_4 . Цей факт був встановлений апеляційним судом Дніпропетровської області 04.02.2014 року під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2013 року, ухвалене у цивільній справі №203/3226/13-ц.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів відносно того, що свідоцтво про право на спадщину від 04 липня 2013 року є таким, що було видано з порушенням прав ОСОБА_4, як спадкоємця, тому воно має бути визнано недійсним та скасовано.

Оскільки судами не встановлено, що за рішенням суду ОСОБА_4 була усунута від спадкування, тому суди дійшли правильних висновків про визнання права власності, як спадкоємиці за право представлення другої черги, тому суди дійшли правильного висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті дядька, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 щодо витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 квартиру та скасування державної реєстрації права власності щодо спірної квартири за ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

Власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Судами встановлено, що на момент звернення ОСОБА_2 до нотаріуса 27 березня 2013 року у Спадковому реєстрі вже містився запис про реєстрацію спадкової справи №54140684 за заявою ОСОБА_4 від 08 лютого 2013 року.

Таким чином, ОСОБА_4 заявила своє право на спірне майно з моменту вступу у спадщину, як спадкоємець другої черги спадкування, тобто як потенційний власник.

Спадкове майно - спірна квартира, на яке мала право ОСОБА_4 як спадкоємець другої черги, було відчужено ОСОБА_2, тобто вибуло з її володіння незаконно шляхом винесення рішень та укладенням договору.

Перше рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року про встановлення факту проживання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 протягом п`яти років до дня його смерті, яке послугувало підставою для подальшого вибуття поза волею ОСОБА_4 спірної квартири - було скасовано ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року, тому всі подільні правочини щодо відчуження спірної квартири теж є незаконними і визнавати їх недійсність немає потреби.

Стосовно питання добросовісності набуття спірної квартири ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

Під час розгляду позову про витребування майна відповідач, згідно зі статтею 388 ЦК України, має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Разом з цим відплатність придбання майна сама по собі не свідчить про добросовісність набувача.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Разом з тим, набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження),.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 490/5862/16-ц.

Судами було встановлено, що на момент відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі вже містився запис про реєстрацію спадкової справи №54140684 за заявою ОСОБА_4 від 08 лютого 2013 року, що свідчило про наявність спору про право власності на спірну квартиру між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, тому ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 спірної квартири та скасування державної реєстрації права власності щодо спірної квартири за ОСОБА_3 та є ефективним захистом порушеного права позивача на спірну квартиру.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, колегія суддів зазначає наступне.

Судами було встановлено, що позивач за зустрічним позовом та його дружина не проживали спільно з ОСОБА_6 та його дружиною від 2007 року у розумінні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК), не були пов`язані з ними спільним побутом та не мали взаємних прав та обов`язків.

Вказаний висновок суди зробили, прийнявши до уваги зміст позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення з неї компенсації витрат, пов`язаних з утриманням, доглядом, лікуванням та похованням ОСОБА_6, поданої до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, у якій ОСОБА_2, серед іншого зазначив, що він разом з дружиною почав доглядати за ОСОБА_6 лише після поховання його дружини ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с.а.с. 24 - 26).

Окрім того, судами було встановлено, що звертаючись 18 квітня 2013 року до П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою кредитора спадкодавця, ОСОБА_2 зазначив, що здійснював догляд та лікування ОСОБА_6 від 2008 року (а не від 2007 року, як зазначено у зустрічному позові), що свідчить про його непослідовність у твердженнях і надуманість доводів (т. 1 а.с. 109).

Суд першої інстанції критично поставився до показань свідків ОСОБА_2, допитаних судом, оскільки вони не підтверджують наявність ознак, визначених у частині другій статті 3 СК.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, оскільки позовні вимоги не були доведені достатніми та належним доказами.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що судами не було надано оцінки доказам, які були надані ОСОБА_2 та його представником на підтвердження його доказів, як письмових так і свідчення свідків, та не зазначили з яких саме мотивів вони не прийняли усі надані ним докази не заслуговують на увагу та зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суди не прийняли до уваги те, що лише ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною були єдиними людьми хто доглядали за ОСОБА_6, проживали разом, а після його смерті організували та оплатили похорони ОСОБА_6 не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджують факту проживання зі спадкодавцем протягом п`яти років до дня його смерті.

Також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 те, що ОСОБА_4 не надала судам доказів того, що вона підтримувала за життя спадкодавця з ним будь-які відносини та допомагала йому, оскільки це не спростовує наявності у неї права на спадкування.

Безпідставними є доводи касаційної скарги відносно того, що ОСОБА_4 являється недобросовісною спадкоємицею.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що ОСОБА_4 не є племінницею спадкодавця через розбіжність у написанні по батькові батьків спадкодавця та батька ОСОБА_4, оскільки це не було відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва на право на спадщину ОСОБА_4 .

Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовної заяви та встановив факт того, що ОСОБА_2 проживав зі спадкодавцем до його смерті лише один рік не заслуговують на увагу, оскільки судами на підставі достатніх доказів було встановлено, що ОСОБА_2 довів факт проживання разом зі спадкодавцем лише один рік до його смерті.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суди дійшли помилкових висновків про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 не можуть бути задоволені, оскільки відсутнє судове рішення про усунення від спадщини ОСОБА_4 або зміну черговості спадкування не заслуговують на увагу та є необґрунтованими.

За результатами розгляду у касаційної скарги ОСОБА_3 колегія суддів приходить до наступного.

Такі висновки суду є правильними та узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 490/5892/16-ц, у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 755/21646/15-ц про наступне.

Під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому разі пред`явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Враховуючи викладене, суди мають встановити у ході розгляду спору чи є ОСОБА_3 добросовісним набувачем спірної квартири.

Отже, вказані доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін,

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.