922/2593/19 Про скасування рішення міської ради Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та повернення територіальній громаді міста в особі міської ради нежитлові приміщення - 21.01.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2018 року у складі судді Пулика М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в складі колегії суддів: Василишин Л. В., Матківського Р. Й., Максюти І. О.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рожнятівської центральної районної лікарні, третя особа - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року її поновлено на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської центральної районної лікарні.

Оскільки головний лікар Рожнятівської районної лікарні ОСОБА_2 в добровільному порядку не поновив її на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення, а вимагав примусового виконання постанови Верховного Суду, вона звернулась до Рожнятівського районного відділу Державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2/350/525/2017, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області 04 липня 2018 року. Виконавче провадження було відкрите 05 липня 2018 року.

30 липня 2018 року було видано наказ № 259 К "Про поновлення на посаді терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської ЦРЛ ОСОБА_1". На підставі даного наказу, постановою головного державного виконавця Гулянич О.М. від 30 липня 2018 року закінчено виконавче провадження.

Однак, головний лікар Рожнятівської центральної районної лікарні ОСОБА_2 фактично не поновив її на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення, а 30 липня 2018 року звернувся до голови профспілкового комітету Рожнятівської ЦРЛ Юкіша Я. М. з поданням № 01-06/931 "Про отримання згоди на звільнення працівника", в якому просив дати згоду на її звільнення, мотивуючи відсутністю в штатному розписі поліклінічного відділення Рожнятівської ЦРЛ посади лікаря-терапевта дільничного і що вона відмовилася від запропонованої посади лікаря терапевта АЗПСМ смт. Рожнятів та лікаря-терапевта для надання екстреної допомоги відділення невідкладної (екстреної) допомоги з травмпунктом.

Наказом № 262-К, виданим 31 липня 2018 року головним лікарем Рожнятівської центральної районної лікарні ОСОБА_2 "Про звільнення з посади лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської ЦРЛ ОСОБА_1 " її звільнено з посади лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської ЦРЛ 31 липня 2018 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Вважала, що її звільнено з посади лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської центральної районної лікарні незаконно. Правових підстав у головного лікаря ОСОБА_2 щодо її непоновлення на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської центральної районної лікарні не було.

Крім того, за час вимушеного прогулу після її незаконного переведення на посаду лікаря загальної практики сімейної медицини АЗПСМ с. Нижній Струтин Рожнятівського району та звільнення з посади лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської центральної районної лікарні за період з 11 серпня 2017 року по 29 серпня 2018 року вона втратила заробіток в розмірі 20 830,48 грн, з врахуванням відрахувань з заробітної плати.

Також їй було завдано моральну шкоду, яка виражається утисками на роботі з боку головного лікаря, надмірним контролем та постійним перебуванням у стані стресу, створенням напруженої, ворожої атмосфери та усвідомлення факту порушення її трудових прав спричинило погіршення стану здоров`я, призвело до душевних, психічних та фізичних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків.

У зв`язку з вищенаведеним, просила поновити її на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської центральної лікарні, стягнути з Рожнятівської центральної лікарні на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 20 830,48 грн, моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн, зобов`язати адміністрацію Рожнятівської центральної лікарні провести розрахунок і виплатити їй середній заробіток з 30 серпня 2018 року по день поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що рішення Верховного Суду про поновлення на роботі виконано, оскільки винесено відповідний наказ, підстав для поновлення на роботі судом не встановлено. Вимогу про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу суд вважав безпідставною, оскільки нарахування та виплату таких коштів проведено. Інші позовні вимоги є похідними від поновлення на роботі, тому відмовив за їх безпідставністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч вимогам статей 29, 235 КЗпП України, відповідач, видавши формальний наказ про поновлення її на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської ЦРЛ, до робочого місця її не допустив, її одиницю в штатний розпис лікарні не ввів, з наказом не ознайомив та не ознайомив із записом в трудовій книжці, а навпаки, 31 липня 2018 року видав новий наказ №262-К "Про звільнення з посади лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської ЦРЛ ОСОБА_1 ", згідно якого її звільнено з 31 липня 2018 року згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. Зазначає, що відповідачем ні юридично, ні фактично її не було поновлено на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської ЦРЛ та всупереч вимогам частини першої статті 49-2 КЗпП України без попередження звільнено з посади, яку вона на час звільнення не займала.

Суд безпідставно посилається на те, що вона підтримувала свої позовні вимоги про поновлення на посаді лікаря-терапевта дільничного лише з однієї правової підстави - постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року, що не відповідає дійсності, тому що вказувала дві підстави поновлення на роботі: як постанову Верховного Суду, так і порушення відповідачем порядку розірвання трудового договору, передбаченого частиною першою статті 49-2 КЗпП України. Крім того, невірним є висновок суду про те, що вона не оспорювала наказ від 31 липня 2018 року №262-К про її звільнення з посади лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської ЦРЛ згідно частиною першою статті 40 КЗпП України, тому що статтею 235 КЗпП України не передбачено вимогу працівника при поновленні на роботу оскарження рішення про звільнення. Таке передбачено лише при зміні формулювання причини звільнення. Вважає, що суд зобов`язаний був у мотивувальній частині рішення навести підстави незаконності її звільнення з роботи, а не вимагати від неї оскарження наказу про звільнення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року Рожнятівська центральна районна лікарня подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність доводів скарги. Вважає судові рішення судів попередніх інстанції законними та обґрунтованими, тому відсутні підстави для їх зміни чи скасування. Зазначає, що усі доводи, викладені у касаційній скарзі, були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій та їм була надана належна правова оцінка.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року заочне рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської центральної районної лікарні.

Відповідно до даного наказу на виконання Постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 липня 2018 року ВП 56710548, скасовано пункт 1.4 наказу № 63, виданого 06 квітня 2017 року Рожнятівською районною центральною лікарнею "Про переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря загальної практики сімейної медицини-сімейного лікаря АЗПСМ села Нижній Струтин з 06 червня 2017 року", поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської центральної лікарні з 30 липня 2018 року. Зобов`язано начальника відділу кадрів ознайомити ОСОБА_1 з наказом.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 30 липня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/350/525/2017, який виданий 04 липня 2017 року Рожнятівським районним судом закінчено у зв`язку з виконанням рішення.

У рамках Концепції реформи фінансування системи охорони здоров`я затвердженої розпорядження Кабінету Міністрів України № 1013-р від 30 листопада 2016 року (1013-2016-р) рішенням Рожнятівської районної ради №391-20/2018 від 29 березня 2018 року створено юридичну особу публічного права комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медичної допомоги" Рожнятівської районної ради Івано-Франківської області за адресою: смт. Рожнятів, вул. Шкільна,17.

Іншим рішенням Рожнятівської районної ради від 29 березня 2018 року № 392-20/2018 затверджено Статут комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Рожнятівської районної ради Івано-Франківської області.

Згідно з копією наказу Рожнятівської центральної районної лікарні від 27 квітня 2018 року № 58 "Про можливе вивільнення" у зв`язку із створенням комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Рожнятівської районної ради відбудеться можливе скорочення чисельності та штату працівників в структурних підрозділах Рожнятівської ЦРЛ 02 липня 2018 року, в тому числі, за списком посад: терапевтів дільничних та сімейних лікарів.

Даним наказом (пункт 2.2) затверджено зміни до штатного розпису, згідно скорочення чисельності та штату працівників та зобов`язано відділ кадрів персонально попередити осіб, які підпадають під скорочення не пізніше, як за два місяці до вивільнення.

02 травня 2018 року попередженням про можливе вивільнення № 01-6/524 ОСОБА_1 як лікаря ЗПСМ АЗПСМ с. Нижній Струтин, попереджено, що посада яку вона обіймає, підлягає вивільненню відповідно до статті 49-2 КЗпП України на підставі Наказу від 27 квітня 2018 року № 58 "Про можливе вивільнення" .

Факт попередження про наступне вивільнення та його отримання ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечила.

Наказом Рожнятівської центральної районної лікарні від 02 липня 2018 року № 207К виведено зі штатного розпису Рожнятівської ЦРЛ, зокрема, 1,0 посади лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення.

02 липня 2018 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від переведення на посаду лікаря-терапевта дільничного АЗПСМ смт. Рожнятів.

Наказом Рожнятівської центральної районної лікарні від 04 липня 2018 року № 213К виведено, зокрема, 3,0 посади лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення та штат в цілому амбулаторій загальної практики - сімейної медицини, зокрема, села Нижній Струтин (де обіймала посаду лікаря ЗПСМ АЗПСМ ОСОБА_1 ).

30 липня 2018 року головним лікарем Рожнятівської ЦРЛ направлено профспілковому комітету Рожнятівської ЦРЛ подання про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 - лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської ЦРЛ згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

31 липня 2018 року профспілковим комітетом Рожнятівської РЦЛ надано згоду на звільнення лікаря-терапевта ОСОБА_1.

Наказом Рожнятівської центральної районної лікарні від 31 липня 2018 року № 262-К на підставі Рішення Рожнятівської районної ради від 29 березня 2018 року № 391-20/2018, Наказу від 27 квітня 2018 року № 58 "Про можливе вивільнення", попередження про можливе вивільнення від 02 травня 2018 року № 01-6/524, актів № 1 та № 2 від 02 липня 2018 року, 30 липня 2018 року про відмову від підпису, Наказу Рожнятівської центральної районної лікарні від 02 липня 2018 року № 207К про внесення змін у штатний розпис, Наказу від 04 липня 2018 року № 213К Про внесення змін в штатний розпис Рожнятівської ЦРЛ, АЗПСМ та ФАПів, Протоколу засідання профспілкового комітету Рожнятівської ЦРЛ від 31 липня 2018 року № 17 ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської центральної районної лікарні на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі визначено у статтях 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства та процедури звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату роботодавця. Позивача було завчасно попереджено про наступне звільнення, запропоновано вакантні посади, які існували на момент звільнення, від яких позивач відмовилась. Позивач не довела, що її звільнення було незаконним, а роботодавцем порушено процедуру її звільнення. Вимога про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу обґрунтовано визнана судом безпідставною, оскільки нарахування та виплату таких коштів проведено. Враховуючи те, що інші позовні вимоги є похідними від поновлення на роботі, суди обґрунтовано виходили із відсутності підстав для їх задоволення.

Правильними є також висновки судів і щодо відмови в задоволенні позову щодо поновлення на роботі на підставі постанови Верховного Суду, якою позивача було поновлено на роботі, оскільки як встановлено судами, рішення Верховного суду було виконано, що вбачається з наказу відповідача, відповідно до якого поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської центральної лікарні з 30 липня 2018 року.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.