305/1670/14-ц Про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (житловий будинок) та визнання права власності на нерухоме майно - 19.05.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2018 року у складі судді Тулик І. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_2, треті особи: публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_2, треті особи: ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", ТОВ "Кредитні ініціативи", про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

В ході розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила також визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Середньоводянської сільської ради від 20 вересня 2006 року № 49 та визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що у 2013 році позивачу стало відомо, що Рахівським районним судом Закарпатської області розглядаються цивільні справи за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08 грудня 2006 року № 818/819, укладеним на забезпечення виконання зобов`язань по кредитним договорам від 08 грудня 2006 року № 818 та № 819, які укладені від його імені та імені його дружини ОСОБА_3 громадянином ОСОБА_4, мешканцем АДРЕСА_2, на підставі нібито виданих ними довіреностей.

Предметом іпотеки є житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який, як виявилося, оформлене на ім`я ОСОБА_2 згідно рішення виконкому Середньоводянської сільської ради № 49 від 20 вересня 2006 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 363176, зареєстрованого 04 грудня 2006 року за ним в цілій частині в реєстрі № 16990420, запис № 282 в книзі № 2 в Рахівському бюро технічної інвентаризації.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили позивачу, що не мають ніякого відношення до кредитних та іпотечного договору, довіреностей ОСОБА_4 не видавали та їм нічого про це відомо не було, такі є підробленими, а тому звернулися з відповідними заявами в Рахівський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справУкраїни в Закарпатській області (далі - Рахівський РВ УМВС України в Закарпатській області) про притягнення винних до відповідальності. По даному факту відкрито кримінальне провадження, слідчим винесено повідомлення про підозру ОСОБА_4, однак справа зупинена у зв`язку з відсутністю останнього на території України. ОСОБА_2 також повідомив її, що не узаконював вищевказаний житловий будинок на своє ім`я, не звертався ні в Середньоводянську сільську раду, ні в Рахівське бюро технічної інвентаризації про оформлення права власності на нерухоме майно та не має ніякого відношення до будинку. Вказаний будинок в даний час перебуває в її законному володінні, ОСОБА_2 дійсно немає на нього ніяких законних прав, оскільки ніколи не будував ніякого будинку і навіть не зареєстрований по даній адресі.

Так, згідно будівельного паспорту за 1984 рік забудовником житлового будинку АДРЕСА_1 була мати позивача ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будинок зареєстрований за нею в погосподарській книзі Середньоводянської сільської ради на той час на законних підставах. Позивач є спадкоємцем після її смерті за законом і прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном. Свої спадкові права на будинок позивач, згідно діючого законодавства, має право оформити без обмеження будь-яким строком. Однак, вона не може цього зробити через незаконне рішення сільської ради про оформлення права власності на будинок на ОСОБА_2, тому вважає, що її права порушені.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року в задоволенні заявленого позову відмовлено у зв`язку з його безпідставністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Рахівського районного суду Закарпатської області.

18 липня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги та безпідставно відмовлено у заявленому позові. Суди прийшли до помилкового висновку, що вказаний будинок не відноситься до спадкового майна після смерті ОСОБА_6 (матері позивача), хоча вказане не відповідає діючому на той час законодавству, що регулювало право власності на будівлі, побудовані до 1992 року.

У касаційній скарзі зазначається, що суди безпідставно не застосували законодавство, яке регулювало спірні правовідносини.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 363176 від 10 жовтня 2006 року за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано житловий будинок АДРЕСА_1 .

Видачі цього свідоцтва про право власності на нерухоме майно передувало рішення виконкому Середньоводянської сільської ради від 20 вересня 2006 року № 49, за яким вирішено житловий будинок АДРЕСА_3 ) зареєструвати за ОСОБА_2 .

Також з матеріалів справи вбачається, що вказаний будинок є предметом іпотеки за іпотечним договором від 08 грудня 2006 року № 818/819, укладеним між ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_4 .

Згідно договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року права та обов`язки іпотекодержателя за вищезазначеним іпотечним договором перейшли від ПАТ "Промінвестбанк" до ТОВ "Кредитні ініціативи".

Зазначений іпотечний договір є чинним. Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2018 року (справа № 305/1928/14-ц) у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", ТОВ "Кредитні ініціативи", Рахівської державної нотаріальної контори про скасування кредитних договорів, договору іпотеки та довіреностей, відмовлено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання недійсним акта суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян.

Обґрунтовуючи заявлений позов позивач ОСОБА_1 стверджувала про те, що Середньоводянська сільська рада здійснила оформлення права власності за відповідачем ОСОБА_2, який не мав права на його отримання, оскільки спірний будинок належав матері позивача, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і числиться як спадкове майно за ОСОБА_1 .

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно не взяли до уваги вказані твердження, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

В обґрунтування незаконності оформлення сільською радою права власності за відповідачем ОСОБА_2 позивач посилається на будівельний паспорт та свідоцтво садиби в сільських населених пунктах УРСР від 1984 року, в яких забудовником одноповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_4, вказана ОСОБА_5 . В зазначеному свідоцтві вказано, що на відведеній земельній ділянці належить забудувати одноповерховий житловий будинок на три кімнати з житловою площею 51,5 кв. м за період 1984 - 1986 років.

Із записів в погосподарській книзі вбачається, що за період 1996 - 2000 років головою спірного господарства була зазначена як ОСОБА_5 так і ОСОБА_2 . При цьому загальна площа жилого будинку вказана 200 кв. м, в тому числі житлова - 120 кв. м, а кількість кімнат дорівнює п`яти. За період 2006 - 2010 роки єдиним головою вказаного домогосподарства є відповідач ОСОБА_2 . При цьому площа та кількість кімнат не змінилися.

В договорі іпотеки в якості предмета іпотеки вказаний спірний житловий будинок разом з надвірними спорудами: літня кухня, гараж, вбиральня - загальною площею 274,89 кв. м, житловою площею 185,4 кв. м, що узгоджується та не суперечить записам в погосподарській книзі.

Тобто спірний будинок як за площею, так і за кількістю кімнат є більшим, ніж той на забудову якого надано дозвіл ОСОБА_5 у 1984 році, а відтак не можна стверджувати, що остання була забудовником та власником вказаного житлового будинку. Натомість головою домогосподарства за останні роки вказаний відповідач, що спростовує посилання позивача на те, що ОСОБА_2 не має жодного відношення до спірного будинку.

Таким чином твердження позивача про те, що спірний будинок входить до спадкового майна за померлою ОСОБА_5 не узгоджується з матеріалами справи та не підтверджений належними і допустимим доказами. А відтак і твердження позивача, що сільською радою було порушено пункт 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та статтю 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є необґрунтованим.

Окрім того, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 16 липня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Середньоводянської сільської ради Рахівського району, треті особи: ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", ТОВ "Кредитні ініціативи", про визнання незаконним та скасування рішення Середньоводянської сільської ради, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовлено.

Вказаним рішенням також встановлено, що спірний будинок не входить до спадкового майна за померлою ОСОБА_5 .

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення виконкому сільської ради від № 49 від 20 вересня 2006 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання за позивачем права власності на будинок АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій повно, всебічно та об`єктивно дослідили обставини справи, надали правильну правову оцінку зібраним доказам і ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права у справі. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді попередньої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Судді:	А. І. Грушицький
	В. В. Сердюк
	І. М. Фаловська