215/5867/17 Про позбавлення батьківських прав - 18.05.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року в складі судді Дудікова А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просила:

- позбавити відповідачів батьківських прав щодо неї;

- стягнути з відповідачів (кожного окремо) щомісячно аліменти на її користь у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягненням нею повноліття;

- стягнути з відповідачів (кожного окремо) аліменти на її користь за минулий час у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Позов мотивований тим, що відповідачі є її батьками, які окрім неї виховують ще шістьох дітей.

Батько ОСОБА_4 є священником, коштів до сімейного бюджету на утримання дітей не вносить. Мати ОСОБА_2 працює в комунальній установі "Територіальний центр соціального обслуговування". Сім`я є малозабезпеченою та одержує державну соціальну допомогу.

З січня 2017 року позивач проживає у своїх родичів: тітки ОСОБА_5 та дядька ОСОБА_4, оскільки батько систематично карав її через відмову читати і переказувати глави " Старого Заповіту ". Покарання включали в себе побиття ременем, психологічне насильство і приниження людської гідності, відмову давати грошові кошти на купівлю необхідного одягу та необхідних речей для навчання. Мати завжди підтримувала батька у такому ставленні до позивача.

Посилаючись на те, що батьки систематично не виконують батьківські обв`язки відносно неї, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 29 грудня 2017 року до досягнення позивачем повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 29 грудня 2017 року до досягнення позивачем повноліття. Покладено на виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Попереджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню дітей. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, врахувавши встановлену чинним законодавством величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, обставини, на які позивач посилається у позовній заяві, а також наявність у відповідачів на утриманні інших неповнолітніх дітей, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідачів щомісячно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення відповідачів батьківських прав, місцевий суд виходив з того, що така міра є виключною і можлива лише за умови винної поведінки батьків, у той час як позивач не довела, що відповідачі систематично не виконували батьківські обов`язки, застосовували до неї економічне та фізичне насилля.

Оскільки ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття нею заходів щодо одержання аліментів з відповідачів, які вони могла отримати у зв`язку із ухиленням останніх від їх сплати, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів за минулий час відповідно до вимог частини другої статті 191 СК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року оскаржуються ОСОБА_1 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення в іншій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряються.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував жорстоке поводження відповідачів з позивачем, що є підставою для позбавлення батьківських прав. З оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що суд встановив ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків та їхню винну поведінку, проте позовні вимоги про позбавлення батьківських прав не задовольнив. Суд не взяв до уваги показання свідків, які вказували на жорстоке поводження батька з дітьми, фізичне насильство, позбавлення їжі, доступ до комп`ютера. Відповідач ОСОБА_2, отримуючи державну соціальну допомогу у зв`язку з малозабезпеченістю сім`ї, грошові кошти на утримання позивачу не надавала, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до відповідних органів про припинення економічного насильства.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками позивача є ОСОБА_3 та

ОСОБА_2 навчалась в Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 55 Криворізької міської ради Дніпропетровської області.

Згідно характеристики, виданої Криворізькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 55 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_7 навчається у вказаній школі з першого класу. З січня 2017 року проживає у дядька ОСОБА_4 через певні складнощі у стосунках з батьками.

Згідно відомостей про реєстрацію місця проживання особи № 2996 від 28 грудня 2017 року, наданих відділом реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11 .

20 червня 2017 року ОСОБА_9 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради із заявою про те, що відповідачі її не утримуть, з січня 2017 року вона не проживає разом зі своїми батьками, а також не має наміру проживати з ними у майбутньому. Вказувала, що проживає у дядька та тітки, соціальну допомогу отримують її батьки на всю сім`ю, включаючи її, проте мати лише у травні 2017 року надала позивачу грошові кошти в сумі 600грн, повідомивши, що в подальшому утримувати позивача не буде.

З листа Свято-Троїцького храму УПЦ КП від 24 липня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 не є священником храму, проте декілька років поспіль він приходить на Богослужіння, де приймає активну участь.

З листа Дніпропетровської єпархії УПЦ КП № 63 від 10 жовтня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років був священнослужителем та кліриком Дніпропетровської єпархії УПЦ КП, проте посади настоятеля парафії не обіймав.

У висновку Тернівської районної у місті ради від 05 березня 2018 року щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначено, що родина має на вихованні сімох дітей, п`ять з яких являються неповнолітніми: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_8 . Зі слів ОСОБА_12, батько ОСОБА_3 систематично карав її через небажання читати і переказувати глави " Старого Заповіту ". Покарання включали в себе побиття ременем, відмову давати гроші на покупку необхідного одягу та необхідного шкільного приладдя для навчання. Іноді покаранням дитини була заборона у харчуванні (дитина була позбавлена їжі більш ніж на добу). Дитині заборонялося користуватися комп`ютером. До родини відповідачів фахівцем Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та спеціалістом служби у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради неодноразово здійснювались комісійні виходи з метою обстеження проживання та виховання неповнолітніх дітей, що виявилось неможливим, оскільки двері в квартирі ніхто не відчиняв. З січня 2017 року неповнолітня ОСОБА_7 проживає у своїх родичів: дядька - ОСОБА_4 та тітки - ОСОБА_5 . Виконавчий комітет вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їхньої неповнолітньої дитини ОСОБА_9 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Положеннями частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення відповідачів батьківських прав, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходив недоведеності позивачем систематичного невиконання відповідачами батьківських обов`язків, їхньої винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками, що відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 164 СК України може бути підставою для позбавлення батьківських прав та крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого в ході розгляду справи судами не встановлена.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому суди правильно не погодились з висновком виконавчого комітету про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їхньої неповнолітньої дитини ОСОБА_9, оскільки він є недостатньо обґрунтованим. Апеляційний суд зазначив, що у вказаному висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав, не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з відповідачем щодо врегулювання конфлікту між сторонами, не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновок Тернівської районної у місті ради від 05 березня 2018 року не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідачів такої виключної міри, як позбавлення батьківських прав.

Частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліментів за минулий час, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття нею заходів щодо одержання аліментів з відповідачів, які вона не могла одержати у зв`язку з ухиленням останніх від їх сплати.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі жорстоко поводились з позивачем, свідомо ухилялись від виконання батьківських обов`язків є безпідставними і не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Посилання ОСОБА_9 на показання свідків, які підтверджують ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків, також безпідставні, оскільки направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, таким показам свідків була надана судами відповідна правова оцінка.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за минулий час - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2, ОСОБА_3 батьківських праві відносно ОСОБА_1 і в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів за минулий час залишити без змін.

Судді :	В. С. Жданова
	В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов