Ухвала

20 грудня 2021 року

м. Київсправа № 372/2118/20провадження № 61-18213ск21Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л", яка підписана представником Клапчуком Федором Петровичем, на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Обухівське" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:У липні 2020 року приватне акціонерне товариство "Обухівське" (далі - ПАТ "Обухівське") звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" (далі - ТОВ "Роза-Л"), у якому просило визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3223186200:05:005:0003 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223186200:05:005:0003 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність №10-11160/15-16-сг від 03.06.2016 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:005:0003, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Роза-Л".Рішенням Обухівського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року в задоволенні позову ПАТ "Обухівське" відмовлено.Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "Обухівське" задоволено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3223186200:05:005:0003 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223186200:05:005:0003 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність №10-11160/15-16-сг від 03 червня 2016 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:005:0003, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Роза-Л". Вирішено питання про розподіл судових витрат.13 грудня 2021 року ТОВ "Роза-Л" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Клапчуком Ф. П., на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року.Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 18 листопада 2021 року ці недоліки було усунуто, зокрема подано уточнену касаційну скаргу, у якій ТОВ "Роза-Л" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.У уточненій касаційній скарзі ТОВ "Роза-Л" підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 27 липня 2017 року у справі № 911/68/16.Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку (пункт 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України).Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).Постанова Вищого господарського суду України від 27 липня 2017 року у справі № 911/68/16, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. Тому посилання на указану постанову не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню. Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л", яка підписана представником Клапчуком Федором Петровичем, на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Вищого господарського суду України від 27 липня 2017 року у справі № 911/68/16 повернути.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат