815/1720/16 Про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - 09.11.2017 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства СОНЕКС до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

У квітні 2016 року Приватне підприємство СОНЕКС звернулося з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23 лютого 2016 року № 500060006/2016/000011/2.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за резервним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Вважав прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним і необґрунтованим, оскільки митним органом не зазначено, які відомості про митну вартість залишилися неповними чи недостовірними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 23 лютого 2016 року № 500060006/2016/000011/2.

При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх необхідних документів для підтвердження визначеної ним митної вартості ввезеного товару, відсутності підстав коригування митної вартості, недоведеності відповідачем правомірності та обґрунтованості прийнятого рішення.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Одеська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, оскільки подані документи не містили всіх даних щодо складових митної вартості ввезеного товару, витребувані митним органом додаткові документи не були подані в повному обсязі, а тому у відповідача у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України були підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13 лютого 2016 року позивачем - Приватним підприємством СОНЕКС з метою митного оформлення товару (за кодом 40092200 (товар № 1) (шланги гумові, з фінінгами, обплетені металевою стрічною, гнучкі, призначені для побутового водопостачання: WT-A03 DIA12MM F1/2*M10*1 (18*35mm), з хромованими фітінгами, діаметр 12 мм, довжина 40 см 300 шт., 50 см 4000 шт, 60 см 4000 шт, 80 см 2500 шт, 100 см 1000 шт., WT-A09 DIA 12ММ Fl/2*Fl/2 REDBLUE WIRE, діаметр 12 мм, довжина 30 см 2000 шт.) за кодом 39173900 (товар № 2) (труби гнучкі з ПВХ, призначені для побутового водопостачання, обладнані оцинкованими фітингами з обох сторін довжина 150 мм * 13 мм 5000 шт., торгівельна марка SUN FLEX), ввезеного на підставі укладеного з Компанією YUYAO JIN-LE1 TRADE CO; LTD контракту поставки сантехнічних виробів від 08 лютого 2016 року № 03/1115-China, надано митниці митну декларацію № 500060006/2016/001927, у якій митна вартість товару визначена з використанням основного методу визначення митої вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме по товару № 1 - 1,32783 дол. США/кг нетто, по товару № 2 - 1,327999 дол. США/кг нетто.

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: контракт від 03 листопада 2015 року №03/1115-China; міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 11 лютого 2016 року № 5908; рахунок-фактуру (інвойс) № 5021 від 11 листопада 2015 року; коносамент № SZBS15120051A; платіжне доручення № 2 від 01 лютого 2016 року; пакувальний лист; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 01 лютого 2016 року; договір (контракт) про перевезення № 037/15 від 19 січня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № 310120150516836237 від 28 грудня 2015 року та інші документи, які були наявні у позивача щодо необхідності підтвердження митної вартості поставленого товару.

З посиланням на встановлення під час здійснення митного контролю розбіжностей у поданих для підтвердження заявленої митної вартості документах, а саме: у поданому до митного оформлення платіжному дорученні від 01 лютого 2016 року за №2 вказано посилання на контракт від 03 листопада 2015 року № 031115-Chine, тоді як до митного оформлення надано контракт за № 03/1115-Chine; в пакувальному листі та наданому інвойсі не співпадає розмір гумових шлангів, які імпортуються; в графі 31 митної декларації є помилки в кількості імпортованого товару, митним органом електронним повідомленням від 22 лютого 2016 року запропоновано декларанту у 10-денний строк надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

22 лютого 2016 року декларантом на вимогу митниці додатково надано: каталог виробника товарів, експортний прайс-лист виробника товарів від 05 листопада 2015 року та висновки експерта ТОВ Одеський аукціонний центр від 19 лютого 2016 року № 20-6902-2016. Крім того, додатково надано пояснення із підтверджуючими документами про факт попереднього подання до митного органу каталогів та прайс-листів, та про здійснення посадовою особою банківської установи опечатки і про вчинення помилки посадовою особою постачальника, яку виправлено окремим документом.

23 лютого 2016 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування заявленої ПП СОНЕКС митної вартості товару, що був імпортований відповідно до контракту поставки № 03/1115-China від 03 листопада 2015 року, та видано картку відмови № 500060006/2016/00034.

У гр.33 рішення зазначено, що за результатами проведеної консультації між суб'єктом владних повноважень та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, обрано другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Згідно з положеннями п.1 ст. 55 МК органом доходів і зборів здійснено коригування митної вартості на товар. Оскільки відповідно до п.2 ст. 58 МК України використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 ст. 58 МК України застосовують другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст 57 МК України (4495-17) . В органі доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до ст. 59 МК України неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. У органу доходів і зборів наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами. З метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що: по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 2,88 дол. США/кг нетто (митна декларація від 08 лютого 2016 року № 500060006/2016/001574), ніж заявлено декларантом - 1,32783 дол. США/кг нетто; по товару № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 2,0625 дол. США/кг нетто (митна декларація від 20 листопада 2015 року № 500060006/2015011113), ніж заявлено декларантом - 1,327999 дол. США/кг нетто.

В подальшому задекларований товар випущений у вільний обіг.

Відповідно до ст.ст. 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст. 51, ч.1 ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому, стосовно наведених митницею у рішенні обставин щодо наявності розбіжностей у наданих декларантом документів слід зазначити наступне.

Так, до митного оформлення подано платіжне доручення, в якому номер контракту вказаний без дробу. Проте, як вірно зазначено судами, платіжні доручення в іноземній валюті оформлюються виключно посадовими особами уповноважених фінансових установ і така розбіжність ніяким чином не впливає на митну вартість товару.

Також не впливають на митну вартість товару і розбіжності в розмірі гумових шлангів, зазначені в пакувальному листі та наданому інвойсі.

Крім того, відповідач застосовуючи другорядний метод обчислення митної вартості товару, виходив з аналогічних митних декларацій, рівень митної вартості яких є більшим. Проте, аналіз даних митних декларацій свідчить про те, що товар, який у них зазначений, був вироблений в Європейських країнах, у зв'язку з цим і ціна є вищою ніж обумовлена у контракті поставки від 03 листопада 2015 року № 03/1115-China, оскільки країна, з якої ввозиться товар за вказаним контрактом - Китай. Тобто, інспектор митного органу не звернув увагу на відмінності між торговими марками товарів, які мають різний ціновий діапазон, комплектацію та ін.

На підстави викладеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження правильності, повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів є правильними та підлягають залишенню без змін.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.